Розділ 2. Основні проблеми та перспективи харчової галузі.

Харчова та переробна промисловість за своїм внеском у ВВП країни посідає 2-ге місце – це близько 15%, і щороку показники зростають. Але існують проблеми, які умовно можна поділити на ендогенні та екзогенні (внутрішні та зовнішні). Зовнішні проблеми – це проблеми, що стосуються харчової промисловості цілого світу, а внутрішні – це національні, які виникли в силу економічних, ментальних особливостей тощо.

Харчовій промисловості в Донецькому регіоні і в м. Донецьк притаманні всі проблеми які має харчова промисловість по всій Україні, а саме: застаріле обладнання, економічні проблеми галузі, екологічні проблеми, проблеми з експорту продукції, соціальні проблеми тощо. Динаміка виробництва сільськогосподарської продукції району показує, що кризові явища охопили цю галузь більше, ніж в Україні в цілому. Так, у 2008 р. випуск валової продукції сільського господарства району склав всього 52,5% від рівня 2002 р.

Розглянемо всі проблеми поступово.

Економічні проблеми галузі.

У розв'язанні продовольчої проблеми таких великих промислових міст як Донецьк значне місце займає харчова промисловість, яка е заключним ланцюгом у виробництві про­довольчої продукції. Вона має розгалужену структуру, потужний виробничий потенціал і може практично повністю забезпечити потре­би населення у високоякісних продуктах хар­чування в широкому асортименті. Її підп­риємства здатні переробити понад 50 млн т цукрових буряків, 2,6 — насіння олійних куль­тур, 2,5 — овочів і фруктів, 18 — молока, 4 млн т — худоби та птиці.

Проте внаслідок загострення економічної кризи виробничий потенціал харчової промис­ловості повністю не використовується. Вона зазнає великих труднощів у своєму дальшо­му розвитку та вдосконаленні. Загальне виробництво м'яса першої категорії знизилося в 3,7 раза, ковбас­них виробів — у 4,2, товарного масла — у 2,7, сирів жирних —у 3,1, продукції із незбираного молока — у 7, цукру-піску — у 2,1, олії — у 2,4, кондитерських виробів — у 3,9 раза. Негативна тенденція скорочення вироб­ництва продукції сільського господарства в громадському секторі впливає на роботу під­приємств харчової промисловості. Значно збільшилися ціни на продукцію сільського господарства, що впливає на зро­стання відпускних цін продуктів харчування. Зниження рівня виробництва продовольчої продукції і її споживання призвела на це й недосконала податкова система, кількість податків, які визначають нарахування значущості продукції для господарства і споживачів, і великі так звані торгові накрутки викликали підвищення цін, підірвали розвиток продольчої бази, штучно знизили попит на кількість продуктів. Не сприяє нарощуванню виробництва невизначенність діючої системи фінансового регулювання взаеморозрахунків підприємств харчової промисловості з виробниками сировини, енергоносіїв, інших матеріально-технічних засобів і сферою реалізації. Розширення дебіторсько-кредиторської заборованності призводить до зростання кількості їх підприємств.

Підприємства харчової промисловості часто не мають можливості через те, що продукти не розкуповуються, розплатитися з постачальниками, а також закупити, нову сировину. Беручи кредити для розрахунків, вона також ставить себе в залежність, а той навіть втрати право власності на власне підприємство.

Також великі проблеми має сировинна база харчової промисловості – сільськогосподарське виробництво. В кожного сільгоспвиробника велика заборгованість у держбюджет, через що їх рахунки у банках закриваються, вони не мають змоги розплатитися з постачальниками – запчастин, нової техніки, паливно-мастильних матеріалів – також попадають у залежність, від бізнесменів, і вимушені віддавати продукцію по мінімальній ціні, ледве покриваючи власні витрати. І навіть ціні за якими закупається продукти сільгоспвиробництва державою – також далекі від світових.

За останні роки суттєво скоротилися обсяги виробництва тваринної продукції. Так за період з 2002 по 2008 р. обсяги виробництва м'яса знизилися на 66%, молока - на 61%, яєць на 43%. Основними причинами такого різкого спаду стало помітне скорочення поголів'я худоби, диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, надмірність виробництва.

Застаріле обладнання.

Нестача коштів для формування фондів соціального розвитку підприємтсв не дає можливості проводити роботи конструкції і технічного переозброєня обладнання. Головною причиною зменшення об­сягів виробництва є підвищення вар­тості ресурсів і кредитних ставок, збільшення податків, а також раптове відкриття внутрішнього ринку для кон­куренції з іноземними товаровиробни­ками. До спаду виробництва призвело також скорочення ресурсів, зниження ефективності їх використання, ослаб­лення виконавчої і технологічної дис­ципліни, зменшення стимулів і можли­востей щодо інвестування і приско­рення науково-технічного прогресу. Майже припинено оновлення машин­но-тракторного парку господарств. Для створення міцної мате­ріально-технічної бази на часі необхідно активне формування і наг­ромадження інвестиційного потенціалу, перетворення амортизацій у найважливіший реноваційний ресурс, впровад­ження сучасних технологій то­що.

Екологічні проблеми.

Поруч із вище перерахованими проблемами харчової промисловості важливе місце посідає екологічні проблеми. Ця проблема має дві сторони:

• по-перше підприємства харчової промисловості утворюють складну екологічну ситуацію, тому що вони знаходяться, як правило, та мають низькі ступені захисту, перероробки, очистки стічних вод, шкідливих викидів у повітря (харчова промисловість потребує великої кількості тепла для переробки);

• та з другого боку від харчової промисловості чекають високоякісних екологічночистих продуктів, для виготовлення яких потрібна екологічночиста сировина – що є великою проблемою для промислового сільскогосподарського виробництва Донецького регіону.

Тож виходить, що підприємства створюють важку екологічну ситуацію викидами шкідливих речовин у повітря, а також забруднена шкідливими речовинами вода попадає на поля та для зрошення і розчинені у ній речовини нагромаджуються у ґрунті. Тому необхідне створення досконалої досконалих систем екологічного захисту є не тільки екологічною, але й економічною необхідністю тому що без створення надійних систем екологічних систем захисту виробництва продуктів харчової промисловості неможливе вирощування екологічно чистої сировини для виробництва продуктів харчової промисловості. Ми маємо замкнуте коло, вирватися з якого можливе лише через створення надійних екологіних систем захисту від шкідливих викидів у повітря та очищення стічних вод в місті-гіганті важкої промисловості.

Соціальні проблеми.

Говорячи про соціальні проблеми зазвичай підіймають питання про робітників галузі та про їх соціальне забезпеченні. Але в даному випадку я хочу звернути увагу на проблеми споживання які торкаються всіх мешканців Донецька. Це мається на увазі проблема швидкого харчування та використання модифікованих продуктів.

Приблизно 3-4 десятиліття тому харчова промисловість світу, стрімко розвиваючись, поділилась на 2 гілки: одна частина перетворилась в так звану «фаст-фуд-систему», друга – це традиційні підходи до технології виробництва продуктів харчування, які потребують додаткової обробки перед споживанням. Система «фаст-фуд» має як свої переваги, так і недоліки. Стосовно переваг, то це, насамперед, скорочення часу приготування їжі, зручність для господинь. Але використання фаст-фуд вимагає скурпульозного, виваженого наукового підходу. Нині наука харчової промисловості ще не встигла відреагувати на шалений розвиток даного харчового напрямку особливо в таких великих промислових містах як Донецьк. Нині вважається, що «фаст-фуд» призводить до порушень обміну речовин в організмі, що провокує ожиріння, інші види захворювань, не кажучи вже про захворювання серцево-судинної системи, кишково-шлункового тракту. З одного боку «фаст-фуд» – це чудово, а з іншого, – тут дуже багато проблем, які часом завдають непоправної шкоди нашому здоров’ю.

Глобальною проблемою є також проблема продовольчої безпеки та безпеки продуктів харчування, які є основою національної безпеки будь-якої країни. Безумовно, це стосується і України як одного із потужних світових виробників зернової та інших видів харчової продукції. На упаковках продуктів зазначені різні добавки серії Е: Е-330, Е-445, Е-225 тощо. Проблемою є також питання про застосування генетично-модифікованих організмів при виробництві сільськогосподарської продукції. У цьому є ряд переваг: велика врожайність, високе збереження врожаю. Але вчені дотепер вагаються і ще не зробили остаточного висновку – безпечно чи ні вживати такі продукти. Законодавство багатьох країн зобов’язало виробників вказувати наявність таких продуктів у складі харчової продукції, і такі вимоги виконуються, а споживач сам вирішує, чи вживати ці продукти. Нині, на відміну від кількох десятиліть тому, нам залишили право вибору якісної чи неякісної продукції, безпечної чи ні. Колись за це відповідала держава, сьогодні відповідальність за безпеку харчових продуктів несе сам споживач.

Перспективи на майбутнє.

Але й у такій скрутній обстановці харчова промисловість функціонує – шукаючи шляхи подолання проблем – інвесторів, із-за кордону і у власній державі, запроваджуючі нові технології і устаткування тощо.

У районі першочергового значення набуває необхідність вкладення коштів у промисловість, передусім у реконструкцію і технічне переоснащення харчових підприємств, працевлаштування робітників, що вивільняються у зв'язку з закриттям нерентабельних підприємств промисловості. Нині найголовніше завдан­ня підприємств галузі — поліп­шення їх фінансового стану. Визначальний чинник платосп­роможності тут — стан обігових коштів, які розпорошуються че­рез постійне зростання дебітор­ської заборгованості. отже, ефективне використання коштів — пріоритетний напрямок фінансо­вої діяльності підприємств.

Необхідні розробка та здійснення обґрунтованих заходів з охорони довкілля і комплексного використання мінерально-сировинних ресурсів та відходів виробництва. В умовах району, розташованого на вододілі в південно-східній посушливій частині України, важливою є проблема водо забезпечення. Її реалізація, очевидно, і далі здійснюватиметься за рахунок організації додаткового міжбасейнового перерозподілу водних ресурсів з метою використання їх у промисловості та комунальному господарстві, для зрошення в сільському господарстві. Доцільно перевести металургійну, хімічну та інші галузі промисловості, що найбільш негативно впливають на довкілля, на утилізацію своїх відходів.

Слід удосконалити нашу законодавчу базу для максимального захисту нашого споживача, прийняти ряд законодавчих актів, які б дозволили перекласти відповідальність за безпеку харчових продуктів на виробника.