Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дефектоскопия / Методичні вказівки з діагностики.doc
Скачиваний:
68
Добавлен:
12.05.2015
Размер:
1.77 Mб
Скачать

Прилади для капілярного контролю виробів.

Позначення апаратури для капілярного контролю складається з літер КД (капілярний дефектоскопічний пристрій) і цифр. Перша з них характеризує призначення пристрою, друга – номер моделі. За цифрами слідує літерна вказівка методу виявлення дефектів, що використовується (Л – люмінесцентний, Ц - кольоровий, ЛЦ - люмінесцентно - кольоровий, К - комбінований). Таким чином, характерними будуть позначення КД – 21Л, КД – ЗЗЛ, КД – 50ЛД і т.д.

В цій роботі використовується дефектоскоп КД – ЗЗЛ. Дефектоскоп складається з джерела ультрафіолетового випромінювання – ртутної лампи ДРУФ3-478 (дугової ртутної лампи ультрафіолетового випромінювання з дзеркальним відбивачем потужністю 478 Вт), дроселя і силового знижувального трансформатора. Напруга 130 В, сила струму 3,7 А, освітленість порядка 20 лк.

Підготовка деталей до контролю.

Для якісного проведення капілярного контролю необхідно, щоб поверхня деталі була обчищена від всіляких забруднень, а також різних покриттів.

Для видалення забруднень найбільш ефективні методи, засновані на хімічній і електрохімічній дії з подальшою тепловою обробкою. Якнайменше ефективні механічні способи, тому що вони не видаляють забруднення з порожнин дефектів.

Проточною водою видаляють з поверхні деталей залишки водних миючих речовин, розчинів кислот, лугів, солей, а також абразивного пилу, піску. Вода також вимиває з порожнин дефектів розчинні забруднення.

Для видалення масел, мастил, консервантів, деяких типів лакофарбних покриттів використовують органічні розчинники (технічний ацетон, авіаційний бензин Б-70, розчинники 646, Р-4,чотирихлористий вуглець і т.д.).

Механічний спосіб очищення застосовують рідко, в основному при обробці невідповідальних деталей. Його використовують для видалення твердих нерозчинних вуглецевих відкладень, окисних плівок, окалини. Спосіб дуже продуктивний, проте має багато недоліків. До числа останніх відносяться:

1) відсутність можливості очищати від забруднень порожнини деталей;

2) заповнення при очищенні порожнин дефектів продуктами очищення;

3) на поверхні порівняно м’яких металів порожнини дефектів можуть бути перекриті тонким шаром деформованого металу;

4) в процесі механічного очищення можуть з’явитися подряпини, що дуже ускладнюють контроль.

Нерозчинні забруднення з поверхні деталі видаляють хімічним способом:

1) шляхом хімічного травлення за допомогою розчинів кислот і кислих солей (для деяких металів – розчинів лугів), внаслідок чого поверхня очищається від оксидів, гідратів оксидів, тонких поверхневих шарів металу;

2) шляхом видалення жирових і масляних забруднень, нагару, смолянистих відкладень, лакофарбних покриттів за допомогою розчинів лугів і лужних солей.

Після очищення деталі промивають теплою і холодною водою для видалення залиш-ків хімікатів та забруднень, нейтралізують сліди реактивів, знову миють, а потім сушать.

Електрохімічний спосіб видалення забруднень з поверхні деталі полягає в очищенні деталей в електролітах при пропусканні електричного струму. При цьому відбувається повне і швидке видалення оксидів, забруднень, розкриття дефектів, проте порожнини дефектів майже не очищаються від забруднень.

Одним з ефективних способів видалення забруднень з поверхні деталей і з порожнин дефектів є ультразвукове очищення. Його проводять в середовищі органічних розчинників або у водних миючих розчинах. Після очищення на деталях нейтралізують сліди реактивів, деталі ретельно промивають і сушать.

Анодно-ультразвукове очищення – найефективніший спосіб підготовки деталей до контролю. Воно дозволяє видаляти з поверхні деталей і з порожнин дефектів тверді і високов’язкі забруднення, окисні плівки. Після такого очищення нейтралізують сліди очищаючих складів, промивають і сушать деталі.

Сушку застосовують для видалення з порожнин дефектів залишків вологи, розчинників і інших речовин, що випаровуються або розкладаються під дією тепла. Сушка – завершальний етап підготовки деталей до контролю при їх очищенні немеханічними методами.

Технологія капілярної дефектоскопії.

Капілярна дефектоскопія виробів припускає виконання наступних операцій:

1) нанесення проникаючої рідини на деталь (або занурення деталі в пенетрант);

2) видалення проникаючої рідини з поверхні деталі;

3) нанесення проявника;

4) огляд деталі;

5) видалення проявника і слідів інших дефектоскопічних матеріалів з поверхні деталі.

Нанесення проникаючої рідини.

Існує декілька способів заповнення порожнин дефектів проникаючої рідиною:

1) капілярний простий;

2) капілярний з попереднім підігрівом проникаючої рідини;

3) капілярний з попереднім підігрівом деталі;

4) вакуумний (різних різновидів);

5) компресійний.

Простий капілярний спосіб заповнення порожнини дефекту є найпримітивнішим. Проникаючу рідину наносять на контрольовану поверхню і витримують на ній стільки, скільки необхідно для заповнення рідиною порожнин під дією капілярних сил. Звичайно цю операцію проводять при температурі навколишнього середовища.

Капілярний спосіб заповнення з попереднім підігрівом проникаючої рідини застосовують тоді, коли до складу пенетранта входять в’язкі малолетучі рідини (масла). Температура нагріву - до 330 К (~60 С). При цьому швидкість заповнення порожнин збільшується в 4...5 раз, а в деяких випадках навіть в 30...50 разів.

Капілярний спосіб заповнення порожнин дефектів з попереднім підігрівом деталі застосовують через те, що при цьому покращуються умови заповнення порожнин рідиною, відбувається часткове видалення з них повітря, що сприяє проникненню рідини на велику глибину. Температура підігріву деталі 330...370 К (~60...100 °С).

Вакуумний спосіб заповнення має два різновиди:

1) заповнення порожнин дефектів з попереднім вакуумуванням;

2) заповнення порожнин дефектів з одночасним вакуумуванням.

При використовуванні попереднього вакуумування деталі розміщують в герметичну (вакуумну) камеру, з якої відкачують повітря. Потім в камеру подають проникаючу рідину, яка заповнює порожнини дефектів під дією капілярного і атмосферного тиску. При тиску 10-2 мм. рт. ст. ширина тріщин, що виявляються, на порядок менше, ніж при капілярному просоченні.

В способі одночасного вакуумування в герметичну камеру з деталями подають малолетючу проникаючу рідину, яка змочує їх. Потім в камері створюють вакуум. Повітря, віддаляючись з дефектів, проходить через плівку рідини. При розгерметизації камери рідина проникає в порожнині дефектів, як і в раніше розглянутому випадку.

При використовуванні компресійного способу рідина заповнює порожнини дефектів під дією капілярного і зовнішнього надмірного тиску, внаслідок чого досягається більш повне заповнення останніх. Проте ефективність цього способу невелика внаслідок того, що з підвищенням тиску погіршуються капілярні властивості рідини: зменшується сила поверхневого натягу, збільшується в’язкість, погіршується змочуваність.