5. Охорона праці

Робота на виробництві може супроводжуватися небезпечними (викликати травми) і шкідливими (визивати професійні захворювання чи зниження працездатності) виробничими факторами.

Охороною праці називається система законів, соціально-економічних постанов, технічних, санітарних, організаційних способів і засобів, що забезпечують безпеку і здоров'я людини в процесі праці.

Безпекою праці прийнято називати такий стан умов праці, при якому відсутнє можливість впливу на людину небезпечних факторів. У теплоенергетичних установках небезпечними факторами є пара і гаряча вода, вогнева техніка й іскри, підвищена температура повітря і предметів, паливний пил, газ, частини устаткування що рухаються, електричний струм, фізичні і нервово-психічні перевантаження, вібрація й ін.

Охорона праці в Україні встановлена і регулюється Конституцією України, законом України “Про охорону праці”, іншими нормативними документами.

Закон України “Про охорону праці” визначає основні положення, що торкаються реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоровя в процесі їх трудової діяльності, регулює взаємовідносини між підприємством і працівником з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, встановлюють єдиний порядок охорони праці України.

Адміністрація підприємств зобов'язана впроваджувати сучасне безпечне устаткування, створювати відповідні нормам санітарно-гігієнічні умови, запобігати виникнення травм і профзахворювань робітників. Заборонено вводити в експлуатацію підприємство, окремі ділянки й устаткування, якщо на них відсутні здорові і безпечні умови праці. Для введення об'єкта в експлуатацію необхідний дозвіл органів, що здійснюють державний санітарний, технічний і пожежний нагляд, і заводського комітету профспілки підприємства. Трудящим гарантується видача засобів індивідуального захисту безкоштовно по встановлених нормах.

Заходи щодо охорони праці розробляються адміністрацією за участю робітників, погоджуються з комітетом профспілки, оформляються у виді угоди між адміністрацією і робітниками, а потім включаються в колективний договір. Адміністрація несе відповідальність за його виконання у встановлений термін.

Роботи з експлуатації теплоенергетичних установок є особливо відповідальними. Вони зв'язані з небезпеками опіку людей, поразки електричним струмом, загоряння пальних речовин. Тому вони вимагають великої уваги й обережності.

Охорона праці на теплових електростанціях в основному спрямована на запобігання виробничого травматизму і створення оптимальних умов праці. Усі роботи повинні вироблятися в строгій відповідності з правилами безпеки [31].

В дипломному проекті передбачається надстройка на першому блоці Київської ТЕЦ-5 газової турбіни ГТГ – 25 (N=26,7 МВт).

Із розрахунку технологічних особливостей газових турбін, а також враховуючи необхідність оздоровлення природного середовища в зоні впливу ТЕЦ, приймаєм за основне і резервне паливо природний газ.

Газова турбіна розміщується в приміщенні з габаритами 247 м і висотою 6 м (до покрівлі). Всмоктуючий короб і фільтри розміщені під покрівлею. Викиди теплого повітря з пазух захисного кожуха і викиди парів масла здійснюються за межі приміщення.[24]

Приміщення має необхідну кількість воріт і дверей для виконання робіт при подачі і виводі обладнання. [28]

5.1 Вимоги безпечного обслуговування газотурбінних установок [22]

1. Зовнішні напірні мастилопроводи, розміщені в зоні гарячих по­верхонь, необхідно обладнати спеціальними щільними захисними коро­бами з листової сталі. Нижня частина коробів повинна мати схил для стікан­ня мастила у збірний трубопровід, незалежний від колектора аварійного зливання і поєднаний з ємністю аварійного зливання мастила.

Під час проведення капітальних ремонтів короби слід перевіряти на щільність - заповненням їх водою.

2. Мастилопроводи, розміщені зовні короба, необхідно відділити від гарячих поверхонь металевими захисними екранами, а їхні фланці роз­містити у спеціальних кожухах із зливом з них мастила у безпечне місце.

Кожухи фланцевих з'єднань повинні охоплювати фланці, а також розмі­щені поруч зварні шви і ділянку труби завдовжки від 100 до 120 мм від шва.

3. Спеціальні знімні вантажозахватні пристосування для підніман­ня кришок циліндрів і роторів турбін перед початком проведення робіт слід оглянути; після закінчення ремонту цих пристосувань на них слід заз­начити дату технічного огляду.

4. Важкі деталі (ротор, кришка циліндра), що знімаються з турбі­ни, слід укладати на козли і підкладки, — щоб не допустити їх зісковзуван­ня, згідно з планом розміщення деталей.

Не дозволяється використовувати для підкладок шпали, оброблені антисептиками.

5. Відгвинчувати болти і затягувати гайки фланцевих з'єднань рознімань циліндрів турбін необхідно за інструкцією заводу-виробника турбін.

6. Під час розкриття і піднімання кришки циліндра турбіни необ­хідно:

- користуватись наявними пристосуваннями (наприклад, балансиром):

- відривати верхню половину циліндра (кришки) від нижньої за допо­могою відтискних болтів;

- переконатись у тому, що кришка перед підніманням надійно застроплена;

- піднімати кришку за командою відповідального працівника тільки після її ретельного вивіряння і за умови установлених напрямних болтів (свічок);

- перевіряти під час піднімання кришки рівномірність перемішування її відносно фланця рознімання нижньої половини циліндра.

Під час перевірки рівномірності перемішування кришки, а також під час її піднімання класти руки на фланець розніму під кришку, що піднімаєть­ся. заборонено.

7. У разі виявлення під час піднімання кришки перекошування або заїдання кришку слід опустити і знову вивірити кріплення її до гака підтягуванням або послаблюванням тросів. Довжину тросів слід регулю­вати гайками або талрепами підіймального пристосування.

8. Під час піднімання кришки циліндра необхідно стежити за тим, щоб разом з кришкою не піднімались ущільнювальні обойми, - якщо вони за конструкцією не кріпляться до кришки турбіни і не виключена мож­ливість їхнього падіння від поштовхів під час подальшого піднімання.

У випадку, коли за незначної висоти піднімання кришки обойми не можуть бути вибиті ударами свинцевої кувалди по кришці, її подальше піднімання можливе тільки після виставлення кришки на підкладки і надій­ного закріплення обойми за кришку.

9. Якщо діафрагми конструктивно кріпляться до кришки цилін­дра і за незначної висоти піднімання кришки виявлено, що шурупи, які кріплять верхні половини діафрагми, обірвані, подальше піднімання криш­ки слід припинити.

У цьому разі кришку циліндра слід трохи підняти — тільки на висоту, що необхідна для укріплення діафрагми, і установити на викладку. Після укріплення діафрагми можна продовжити піднімання і подальше транс­портування кришки циліндра турбіни.

10. Виконувати будь-яку роботу під піднятою кришкою циліндра або діафрагмою заборонено.

11. Шабрувати нижній фланець циліндра турбіни дозволяється лише за умови, що кришка циліндра відведена у безпечне місце або вис­тавлена на підкладки.

12. Дозволяється перекантовувати кришки циліндра — тільки під безпосереднім керівництвом керівника робіт.

Перед тим, як розпочати кантування, необхідно переконатись у відсут­ності на кришці незакріплених деталей (гайок, болтів, заглушок, інстру­менту тощо).

13. Усі отвори паропроводів і дренажів, що приєднуються до ци­ліндра турбіни, після його розкривання необхідно зразу закрити дерев'я­ними пробками або кришками.

14. У разі використання для нагрівання кріпильних нарізних з'єднань електронагрівачів типу ТЕН їх необхідно заземлити.

Опір ізоляції між корпусом нагрівача і струмовидними частинами по­винен бути більше 2 МОм.

До роботи з електронагрівачами повинні допускатись працівники, які мають з електробезпеки групу не нижче II. Вони повинні виконувати ро­боту в гумових діелектричних рукавицях.

Під час роботи з електронагрівачем заборонено:

• розбирати його, — не від'єднавши кабель живлення від мережі;

• згинати або деформувати захисну трубку корпуса нагрівача;

• установлювати електронагрівач в отвір шпильки – із застосуванням ударів або значного зусилля.

• нагрівати шпильку з глухим центральним отвором, глибина якого менша за робочу довжину електронагрівача.

• переходити з одного місця на інше з увімкненим електронагрівачем.

• рознімати цангові контакти струмовидних кабелів на працюючому електронагрівачі:

• залишати без нагляду увімкнений електронагрівач.

15. Під час роботи з ежекційним нагрівачем кріпильних деталей циліндра турбіни багатополуменевий пальник повинен працювати без ляс­коту і зворотних ударів. Усі з'єднання і канали пальника повинні бути гер­метичними. На місці проведення робіт мають бути листовий азбест, вогнегасник і металевий лист для регулювання полум'я пальника.

Перед початком проведення робіт із застосуванням ежекційного на­грівача усі роботи на проточній частині турбіни необхідно припинити і працівників вивести у безпечне місце.

Пальник ежекційного нагрівача слід запалювати від полум'я на листі-деці.

Під час роботи з ежекційним нагрівачем стояти напроти полум'я, а також працювати у засмальцьованому одязі і замаслених рукавицях забо­ронено.

16. У разі використання для прогрівання шпильок рознімів циліндрів турбіни повітряних нагрівників уведення в отвір шпильки шту­цера для подавання гарячого повітря і видалення його після нагрівання необхідно проводити за умови перекритого вентиля подавання повітря.

Працівники, які виконують ці роботи, повинні бути у рукавицях і за­хисних окулярах.

Не дозволяється прогрівати шпильки відкритим полум'ям газового пальника.

17. Під час демонтажу дефектних лопаток турбіни із застосуван­ням електрозварювання ротор необхідно заземлити.

18. Під час розкривання і закривання підшипників слід дотриму­ватись таких заходів безпеки:

• кришки і вкладиші слід стропувати за повністю (до відмови) угвин­чені римболти, що щільно прилягають до поверхні кришки.

• у разі викочування нижнього вкладиша підшипника під час центру­вання по напівмуфтах для піднімання ротора на невелику висоту слід використовувати скобу, установлену на розніми підшипника. Вивертати вкладиш слід за допомогою лома і римболтів. Братися, за краї вкладиша руками заборонено. Протирати розточку корпуса дозволяється тільки після вжиття заходів щодо унеможливлення зісковзування вкладиша.

Не дозволяється міняти прокладки під вкладишем опорної о підшип­ника - без належного закріплення вкладиша.

19. Перед тим, як розпочати перезаливання вкладишів підшипників бабітом, форми необхідно просушити.

Перезаливання вкладишів підшипників слід проводити у захисних окулярах, прогумованому фартуху і рукавицях.

20. Виймати і установлювати ротор турбіни слід спеціальними пристроями.

За наявності перекосів, заїдань і зачіпань піднімання ротора слід не­гайно припинити.

21. Під час посадки деталей турбін з натягом способом глибокого охолодження необхідно надягати рукавиці і працювати із застосуванням спеціальних пристосувань.

У разі використання рідкого азоту для охолодження деталей слід вра­ховувати можливість утворення вибухонебезпечної суміші — рідкої азот­но-кисневої суміші із вмістом кисню понад 30 %.

Щоб унеможливити утворення вибухонебезпечних сумішей, необхід­но попередньо ретельно очистити деталі, що охолоджуються, а також ван­ну від мастила і жирових забруднень і в процесі охолодження здійснювати контроль підвищенням концентрації кисню в азоті.

22. Перевіряти та зачищати гребені кінцевих або діафрагмових ущільнень необхідно в рукавицях.

23. Перед початком прокручування ротора турбіни вручну (під час центрування) необхідно перевірити відсутність на ньому незакріплених деталей, стати ногами на горизонтальний рознім турбіни або на площад­ку, установлену на рівні горизонтального розніму.

24. Проводити роботи, пов'язані із заміною і ремонтом арматури на газо- та мастилопроводах і з розбиранням деталей регулювання (за ви­нятком заміни манометрів), дозволяється тільки на непрацюючих турбіні чи мастилонасосі.

25. Випробування автомата безпеки збільшенням частоти обертан­ня ротора слід проводити за програмою, затвердженою головним інжене­ром електростанції, під керівництвом начальника цеху або його заступника.

Перед початком проведення цих випробувань слід проінструктувати працівників, які беруть в них участь, - із записом про це в журналі інструк­тажів.

Працівників, які беруть участь у проведенні випробувань, слід роз­ставити так, щоб у потрібний момент можна було відключити газотурбін­ну установку.

Начальник цеху або його заступник повинні контролювати частоту обертання ротора турбіни.

Перед початком проведення випробувань необхідно провести роботи з:

- перевірки щільності паливних клапанів:

- перевірки дієздатності електроприводів паливних засувок;

- розходжування клапана автоматичного затвора (стоп-крана);

- перевірки спрацьовування захисту у разі дії на кнопку зупинки і ключ дистанційної зупинки з блочного щита керування (центрального щита ке­рування).

Під час проведення випробувань автомата безпеки перебувати на пло­щадці обслуговування газової турбіни працівникам, які безпосередньо не беруть участі у випробуваннях, заборонено.

26. Якщо під час проведення випробувань автомат безпеки не зупи­нив ГТУ по досягненні частоти обертання ротора до рівня спрацьовуван­ня, ГТУ слід зупинити ручним вимикачем.

У разі неспрацювання ручного вимикача, ІТУ необхідно зупинити швидким закриванням арматури на паливопроводах або вимкненням па­ливних насосів.

Проводити повторне випробування автомата безпеки збільшенням частоти обертання ротора дозволяється тільки після виявлення і усунення всіх дефектів.

27. Не дозволяється на працюючому обладнанні підніматись на кришки корпусів циліндрів ГТУ або на теплоізоляційний кожух, а також входити у всмоктувальну камеру компресора.

28. Обтирання ГТУ необхідно проводити регулярно, не допускаючи накопичення пилу, мастила та іншого матеріалу, - щоб уникнути пожежі.

29. У разі виявлення витікання мастила і рідкого палива на гарячі поверхні необхідно негайно зупинити ГТУ і вжити заходів щодо усунення витікання.

30. Роботи на повітроводах, газоходах необхідно проводити:

- за умови закритих шиберів перед компресором і після газової турбіни;

- після ретельної вентиляції газоходів від шкідливих газів і перевірки повітря на загазованість;

31. Зовнішні огляди повітроводів і газоходів повинні проводити не менше двох, а внутрішні огляди і ремонт — не менше трьох працівників.

32. Паливопроводи повинні бути герметичними. В місцях можли­вих витікань (біля кранів, вентилів) слід установити спеціальні пристрої для відведення палива з них у безпечне місце.

33. Підтягувати сальникові ущільнення і фланцеві з'єднання на арматурі і вузлах паливоподачі дозволяється тільки па непрацюючому обладнанні.

34. У разі виведення у ремонт вузлів паливоподачі необхідно відділити їх від паливопроводів заглушками.

35. У разі виведення у ремонт ділянки паливопроводу його необхідно від'єднати, спорожнити, очистити (промити, продути) і відділити заглушками.

36. Під час експлуатації ГТУ вогневі робиш на відстані до 10 м від вузлів паливоподачі слід проводити за нарядом – з дотриманням заходів щодо створення безпечних умов праці (установлення засобів пожежегасіння, перевірка повітря у приміщенні на загазованість тощо).

37. Робота ГТУ на "сухий" теплоутилізаційний пристрій дозволяється тільки у випадках, передбачених технічними умовами. У цьому разі не допускається підвищення температури продуктів згорання після ГТУ понад +500 °С.

38. Обслуговування блока допалювальних пристроїв слід прово­дити відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, Правил безпеки систем газопостачання України.

39. Гасити пожежу, що виникла на працюючій ГТУ, слід тільки вуглекислотними або пінистими вогнегасниками, а не водою.

40. У разі виникнення пожежі у блоці внутрішніх підшипників не­обхідно зупинити ГТУ і подати у порожнину блока вуглекислоту.

41. У разі виникнення пожежі під час пуску ГТУ в газоході необ­хідно різко підняти навантаження; якщо збити полум'я не вдається, ГТУ необхідно зупинити.

У газохід необхідно подавати вуглекислоту; якщо пожежа продов­жується, то через люки слід подати піну від піногенератора.

42. Уразі виникнення пожежі під теплоізолювальним кожухом ГТУ "легкого" типу, ГТУ слід негайно зупинити і подати вуглекислоту.

43. У разі виникнення пожежі в теплоутилізаційному пристрої ІТУ слід негайно зупинити і за наявності системи обмивання — подати воду.

Якщо пожежа продовжується, а також за відсутності системи обми­вання, слід відкрити люки і подати піну від піногенератора.

Електробезпека

Використовується чотирьохпровідна трифазна електромережа з глухозаземленим нульовим приводом. Для електроспоживачів напруги 380/220 В з глухозаземленою нейтраллю та електродвигуном напругою 6.3 кВ з ізольованою нейтраллю.

З небезпеки електротравматизму приміщення де встановлена ГТУ відноситься до 3 категорії приміщень, так як присутні два фактори небезпеки:

• струмопровідна підлога;

• можливість одночасного контакта обслуговуючого персоналу з корпусом споживача електроенергії і з металоконструкціями, які мають контакт з землею.

Прийняте електротехнічне обладнання, апаратура, кабелі і проводи, розподільчі пристрої всіх видів і напруг за своїми номінальними параметрами задовольняють умовам роботи, як при нормальних режимах, так і при коротких замиканнях, перенапругах і перенавантаженнях.

Проектом передбачені 3 групи технічних рішень по запобіганню електротравматизму:

1. Технічні рішення з попередження електротравматизму від контакту з нормально струмовідними елементами електрообладнання. У відповідності з нормативними документами [32] передбачається:

• дистанційне керування двигунами технологічних механізмів здійснюється з БЩК-1. У двигунів з дистанційним керуванням з БЩК безпосередньо поряд з двигунами передбачені вимикачі для їх аварійного відключення.

• скрита електропроводка, прокладка кабелей в спеціальних жолобах, закрите виконання розподільних щитів в металевих шафах, клемні колодки захищені спеціальними щитками.

• виводи генераторів на ВРУ знаходяться в спеціальному приміщенні, доступ до якого обмежений.

• всі електродвигуни з короткозамкненими роторами.

• використовується мала (знижена) напруга (аварійне освітлення 220В, система місцевого освітлення 42 В, переносне освітлення 12В).[25]

• в установкі приймається світлова, звукова сигналізація.

• для забезпечення безпечної роботи і схоронності обладнання передбачені блокування допоміжного обладнання (блокування не дозволяє розкрити комутаційну апаратуру без відключення джерела живлення).

• забезпечення недоступності струмоведучих частин (контактна лінія та тролеї мостового крана знаходяться на висоті і недоступні для контакта обслуговуючого персоналу).

• штепсельні розетки (і відповідні вилки) 12, 42 В не повинні підходити до розеток (вилок) 220 В.

• ізоляція кабелей виконується із спеціальних струмонепровідних матеріалів.

2. Технічні рішення з попередження електротравм при аварійних режимах роботи електроустановок. Такими рішеннями являються:

• використання захисного заземлення в мережах з ізольованою нейтраллю знижує до безпечних значень напруги дотику і шагу, що обумовлені замиканням на корпус [32]. Це досягається зменшенням потенціала заземленого обладнання, а також вирівнюванням потенціалів, тобто підвищенням потенціала основи до потенціала заземленого обладнання. В якості заземлених пристроїв, передбачені металічні колони.

• занулення в трифазних чотирипровідних мережах, напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю, яке перетворює пробій фази на корпус в однофазне коротке замикання з метою отримання великого струму, який забезпечує спрацьовування максимального струмового захисту і автоматично відключає пошкоджену електроустановку від живільної мережі [32]. В якості зануляючих провідників використовуються нульові робочі провідники, металічні електропровідники.

3. Електрозахистні засоби. Використовуються на станції у відповідності з вимогами документів [32]. При обслуговуванні оперативним персоналом електроустановок, що знаходяться під напругою (при неможливості їх знеструмити) використовуються засоби захисту від дії електричного струму:

• засоби колективного захисту – екрани, переносні заземлення, огорожі;

• засоби індивідуального захисту – діелектричні перчатки, боти, коврики, підставки, монтерський інструмент з ізольованими ручками, оперативні та струмовимірювальні клещі, штанги.