2. Структурний відокремлений підрозділ «Київські теплові мережі». Керівництво. Перспективи.

Структурний відокремлений підрозділ «Київські теплові мережі» сформовано у 2013 році з чотирьох колишніх функціональних одиниць КИЇВЕНЕРГО – філіалів «Теплові мережі», «Теплові розподільчі мережі», «Житлотеплоенерго» та частини СВП «Енергозбут».

СВП відповідальний за виробництво та транспортування тепломережами теплової енергії кінцевим споживачам – житлово-експлуатаційним організаціям та іншим юридичним особам.

Теплова енергія транспортується магістральними трубопроводами та розподільчими тепловими мережами. Загальна протяжність трубопроводів та мереж гарячого водопостачання, які перебувають у володінні та користуванні ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», станом на 1 січня 2013 року становить 2278,514 км (у двотрубному вимірі). На 1 січня 2013 року 52,7% теплових мереж та мереж гарячого водопостачання виробили нормативний термін експлуатації понад 25 років.

У володінні та користуванні підрозділу перебувають також 4 станції теплопостачання, 181 районна котельня, 2405 теплових пунктів: центральних теплових пунктів – 1222, індивідуальних теплових пунктів  – 1176, насосних – 7.

В компетенції СВП – договірна робота з юридичними особами-споживачами теплової енергії, підготовка технічних умов на приєднання споживачів-юридичних осіб до теплових мереж по зоні централізованого теплозабезпечення тощо.

Директор структурного відокремленого підрозділу «Київські теплові мережі» – Євген Глушак.

У складі структурного відокремленого підрозділу «Київські ТЕЦ» ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» столичні теплоелектроцентраль № 5 та теплоелектроцентраль № 6. Теплоелектроцентралі виробляють теплову та електричну енергії шляхом когенерації.

Теплоелектроцентраль № 5 (далі – ТЕЦ-5) на сьогодні – одна з найбільших теплоелектроцентралей України, яка виробляє теплову та електричну енергію для споживачів Голосіївського, Печерського та Дарницького районів столиці. Теплоелектроцентраль № 6 (далі – ТЕЦ-6) – наймолодша теплоелектроцентраль в Україні, яка забезпечує тепловою та електричною енергією споживачів переважно Оболонського, Деснянського, Дніпровського, Подільського, Шевченківського районів м. Києва.

Сумарна електрична потужність обох теплоелектроцентралей становить 1200 МВт, теплова потужність – 3614 Гкал/год.

ТЕЦ-5 введено в експлуатацію в 1971 році. Встановлена електрична потужність теплоцентралі становить 700 МВт, теплова потужність – 1874 Гкал/год. На ТЕЦ-5 працюють 4 енергетичних блоки, а також 5 водогрійних котлів. У 2012 році на ТЕЦ-5 було вироблено 2,5 млрд. кВтг електроенергії та відпущено споживачам 4,2 млн. Гкал теплової енергії.

Під час будівництва ТЕЦ-6 застосовувалися передові на той час технології та  експериментальні конструкції. На енергоблоці, зокрема, змонтовано автоматизовану інформаційну систему контролю за тепловими процесами, задіяно систему замкнутого зворотного технічного водопостачання. Для зменшення концентрації шкідливих викидів в атмосферу на ТЕЦ-6 споруджено 270-метрову димову трубу.

ТЕЦ-6 розпочала роботу в 1981 році. Встановлена електрична потужність цієї теплоелектроцентралі – 500 МВт, теплова потужність – 1740 Гкал/год. На ТЕЦ-6 функціонують 2 енергетичних блоки та 6 газомазутних водогрійних котлів. У 2012 році ТЕЦ-6 виробила 2,2 млрд. кВтг електроенергії та відпустила своїм споживачам 3,5 млн. Гкал теплової енергії.

Основним видом палива на обох ТЕЦ є природний газ. На сьогодні – це найбільш екологічний вид палива. Завдяки цьому, а також  впровадженню енергоощадних технологій та устаткування, здійсненню заходів з модернізації обладнання теплоелектроцентралей їхній вплив на довкілля відповідає сучасним національним та світовим екологічним стандартам.

Директор структурного відокремленого підрозділу «Київські  ТЕЦ» –  Юрій Гладишев.

2007 рік став такою датою для філіалу "Теплові мережі Київенерго", підприємства, яке 70 років тому розпочало свою діяльність з теплофікації нашого міста. Нині, оцінюючи пройдений шлях становлення та розвитку Теплових мереж, можна згадати багато сторінок з минулого, сповнених героїкою самовідданої праці.

Спорудження перших теплових магістралей у м. Києві розпочалося 1935 року силами підрядної організації "Тепломережбуд". Згідно з планом теплофікації м. Київ було поділено на п'ять районів, кожний з яких відрізнявся складом абонентів, рельєфом місцевості, інфраструктурою місцевих енергетичних потужностей.

У жовтні 1937 р. Київська теплоелектроцентраль (ТЕЦ-3) була передана у промислову експлуатацію та одночасно підпорядкована енергетичному управлінню "Київенерго". До моменту пуску ТЕЦ-3 були побудовані дві теплові магістралі. Вперше тепло від ТЕЦ-3 пустили 7 листопада 1937 р.

1938 року наказом Київенерго було створено Управління теплових мереж, першими керівниками якого були Я.П. Гарцман (директор), В.Д. Бланкман (головний інженер), Ш.Ц. Голянський (начальник ВТВ).

Улітку 1940 р. споживачі тепла від ТЕЦ-3 почали отримувати гарячу воду для господарських потреб, а у зв'язку з підключенням споживачів тепла в районі вул. Золотоворітської та площі Б. Хмельницького для підвищення напору від ТЕЦ-3 було введено в дію першу насосну станцію на вул. Лисенка.

У період окупації теплофікаційне господарство було у напівзруйнованому стані. Перед відступом фашистські загарбники зруйнували ТЕЦ-3.

Після звільнення Києва почалося відновлення теплопостачання міста. До 7 листопада 1945 р. усі довоєнні мережі від ТЕЦ-3 відновили та ввели в експлуатацію. 1944 року задіяли друге джерело теплопостачання - ДЕС-1, поклали початок теплофікації Подолу. Слідом за відновленням довоєнних мереж і введенням нових потужностей на ТЕЦ-3 почали спорудження нових тепломагістралей.

1949 року було збудовано експлуатаційну базу Підприємства теплових мереж на вулиці Гайдара, де розміщуються виробничі підрозділи (нині база РТМ-1).

1955 року, після пуску Дарницької ТЕЦ, розпочали відпуск тепла у вигляді пари промисловим споживачам. Почали будівництво теплових мереж від ТЕЦ та організували другий район експлуатації теплових мереж, названий Дарницьким, який обслуговував лівобережну частину міста.

До 1960 року довжина теплових мереж збільшилася на 284 км, приєднана потужність - на 564 Гкал/год, кількість споживачів становила 1266.

1963 року, за розпорядженням Ради Міністрів СРСР, на баланс Київенерго передано великі котельні міста з тепловим навантаженням понад 100 Гкал/год та теплові мережі від них.

До 1970 р. довжина теплових мереж становила 1236 км, приєднана потужність - 2470 Гкал/год, кількість споживачів 5152. Кількість районів обслуговування теплових мереж зросла до п'яти.

1975 року було проведено реорганізацію теплового господарства міста. Підприємство теплових мереж об'єдналося з ТЕЦ-2, ТЕЦ-3 та великими котельнями, що були підпорядковані ТЕЦ-3: РК "Відрадний", РК "Нивки", РК "М. Борщагівка" та РК "Виноградар".

Після введення в експлуатацію потужних електростанцій (ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, ДТЕЦ), а також з урахуванням морального та фізичного зносу турбін ТЕЦ-2, ТЕЦ-3, у 70-80-х роках конструкторське бюро Київенерго розробило схему реконструкції, що передбачала поетапне виведення з експлуатації турбін та одночасну реконструкцію з'єднаних з ними котлів на водогрійні та пароводогрійні для заміщення теплової потужності відборів турбін. Теплова потужність ТЕЦ-2 та ТЕЦ-3 після реконструкції становила відповідно 710 Гкал/год (1967 р.) та 570 Гкал/год (1987 р.).

У 1977 році було введено в експлуатацію РК "Молодь".

Після введення в роботу ТЕЦ-6, РК "Воскресенка" та СТ "Біличі" практично всі житлові райони міста Києва були забезпечені централізованим теплопостачанням.

У 1998 році на баланс Теплових мереж було передано РК "Веркон", а в 2000 р. РК "Пар".

Сьогодні понад 70% споживачів міста Києва підключено до Теплових мереж Київенерго. На балансі філіалу утримуються 899 км теплових мереж, з них 65,2 км прокладено Компанією за технологією попередньо ізольованих труб за власні кошти та використання кредиту Світового банку.

Однак головний потенціал філіалу - це люди. До складу Теплових мереж Київенерго належать 55 підрозділів, у яких працюють 2167 осіб.

Пройшовши важкий та героїчний шлях становлення та розвитку, філіал "Теплові мережі Київенерго" нині є сучасним теплопостачальним підприємством.

Сьогодення

Теплове навантаження джерел Київенерго у 2008 році становило 7161,6 Гкал/год. З 1995 року перекладено понад 670 км теплових мереж в однотрубному вимірюванні. Наявні теплові мережі вичерпали резерви пропускної здатності та не в змозі забезпечити підключення додаткових навантажень новобудов. Закінчується розробка Схеми теплопостачання м. Києва на період до 2020 року.

Майбутнє

Для забезпечення розвитку міста необхідно нарощення потужностей енергоджерел, будівництво магістральних теплових мереж, нових підкачувальних насосних станцій, встановлення нового, потужнішого обладнання на насосних станціях, регуляторів підпору на існуючих ділянках теплових мереж. Згідно з програмою міської забудови для забезпечення надійного та якісного теплопостачання планується: - добудувати в 1 чергу СТ-1; - добудувати РК "Позняки"; - реконструювати магістральні теплові мережі та розподільчі теплові мережі. Одним з основних завдань є завершення будівництва енергоблока №3 на ТЕЦ-6.