
- •4. Автоматизоване виявлення абревіатур.
- •6. Автоматизоване виявлення помилок , пов’язаних із милозвучністю.
- •10. Роль літредактора у сучасному видавництві.
- •13. Робота редактора над мовою і стилем (автор) оригіналу.
- •14. Участь літ редактора у у розробці концепції художньо-технічного оформлення.
- •15. Особливості роботи над фактичним матеріалом.
- •16. Композиція твору з погляду літредактора.
- •19. Рубрикація у тексті. Види рубрик. Заголовки. Правила верстки заголовків.
- •20. Коефіцієнт використання паперу та його застосування для визначення формату сторінки складання.
- •22. Сторінки складання (полоси набору): види, вимоги до формування.
- •23. Таблиці як елемент видання. Основні частини таблиці. Класифікація таблиць за характером їхнього заповнення і розміщення на сторінці складання.
- •24. Правило підрахунку кількості паперу на видання.
- •25. Норма і сигнатура як елемент видання. Вимоги щодо їхнього розміщення.
- •27. Перетворення даних на інформацію
- •32. Генералізація і конкретизація у перекладі лексичних мз.
- •33. Паронімічна атракція у перекладі.
- •34. Контекстуальне відтворення фразеологізмів.
- •35. Фонетична адаптація і лексичний перенос.
- •36. Основні тенденції діяльності змі за р. Блюмом.
- •37. Редакційні наради в редакціях газет як форма колективної творчості (різновиди).
- •39.Інформаційні жанри газетних матеріалів
- •40. Аналітичні жанри в газеті.
- •41. Сатирично-гумористична публіцистика в газетних виданнях.
- •42. Ознаки якісного газетного видання.
- •43. Способи заверстування заголовків на газетній смузі.
- •46. Вітчизняні шедеври 11-13 ст.
- •49. Києво-Печерська лавра, її видавнича діяльність.
- •50. Книга в період визвольних змагань.
- •51. Цензура видавничої справи в Україні.
- •52. Особливості підготовки і випуску навчальних видань. Основні українські видавництва навчальної літератури.
- •58. Визначення редактором структурних елементів і засобів їх подання в сучасному підручнику. Забезпечення єдності форми і змісту.
- •60. Нормативно-правове регулювання видавничої справи.
- •56. Основні етапи над авторським оригіналом навчального видання.
- •59. Особливості підручників для різних видів освіти та їх врахування редактором при підготовці видань до друку.
- •61. Видавнича справа та видавнича діяльність. Суб’єкти видавничої справи.
- •66. Участь редактора у розробленні маркетингової стратегії видавництва.
- •68. Шляхи забезпечення конкурентоспроможності видань на книжковому ринку.
- •69. Особливості передавання інформації у технічній літературі.
- •70. Робота редактора над мовою і стилем технічних публікацій.
- •71. Робота редактора над таблицями і висновками в технічних виданнях. Методи перевірки достовірності табличного матеріалу.
24. Правило підрахунку кількості паперу на видання.
Підраховується за формулою: Р = 1 + f •Vп.а. • r • S • g/ 106 , f – норма відходів паперу, Vп.а – обсяг паперових аркушів, r – наклад видання, S – площа паперового аркуша.
25. Норма і сигнатура як елемент видання. Вимоги щодо їхнього розміщення.
Сигнатура – порядковий номер друкованого аркуша видання, необхідний для полегшення виконання друкарських операцій, а саме: друкування, фальцювання, комплектування блоків, перевірки готової продукції. У різних видання порядок розміщення не однаковий. Її розташування має відповідати частці аркуша: видань які друкуються 1/16 частку – 16 с., в 1/8 частку – через 8 с. тощо. Ніколи не ставлять на титулі. Норма – коротка позначка замовлення, яка включає прізвище автора, перші слова назви , іноді просто номер замовлення. Розміщується на першій сторінці кожного друкованого аркуша, крім першої, і слугує для полегшення комплектування книжкових блоків. Норму складають шрифтом 6 кг. гарнітурою основного шрифту та поміщують у лівому кутку першої сторінки друкованого аркуша слідом за сигнатурою з відбивкою 8 -12 п. Норму ставлять також на вклейках. На сторінках з художніми ілюстраціями її бажано заверстувати так, щоб при обрізуванні блоку вона відрізалась.
26. Духовно-пізнавальна діяльність. Є матеріально-конкретна (фізична праця) і духовно пізнавальна діяльність (мислення). За допомогою органів чуття сприймаєш реалії з життя і до мозку поступає імпульс - це називається відчуття. Сприймаєш, але згадуєш предмет – уявлення. На базі імпульсу з’являється образ. Є три види сприйняття мови: слух, очі та шрифт для сліпих. Ти читаєш і слово в тебе асоціюється з реалією: безпосередній, коли ти знайома з цим словом і опосередкований – коли не знаєш, що це або ти здогадуєшся з контексту або дивишся у довідник
27. Перетворення даних на інформацію
28. Етапи творення терміна: 1. Сфера функціонування (з’являється слово і воно починає існувати в усній мові як професіоналізм). 2. Етап фіксації (коли апробовується в документах). 3. Уніфікація (термін набуває поширення). 4. Стандартизація ( вносять термін у стандарт, і він стає частиною терміносистеми).
29. Дієслівно-іменні сполуки. Це словосполучення, що складається з дієслова та іменника (Мати відношення). У такому словосполученні дієслово втрачає свій значеннєвий смисл, а лише зберігає граматичне значення. Таке словосполучення можна виразити лише дієсловом (Відноситися)
30. Лексико-семантичний спосіб термінотворення. Полягає в розщепленні багатозначного слова і поступовому творенні омонімів. Для термінів це є не дуже хорошим способом їхнього утворення. Адже термінологія передбачає точне вживання поняття. На жаль, однакові терміна за написанням і звучанням мають різне значення у різних галузях.
31. КС і переклад. У перекладознавствілекскичні одиниці Т2поділяються відносно Т1 на еквівалентні, безеквівалентні та напівеквівалентні. До останніх належать так звані ключові слова (КС). Це слова, яким можна відшукати однослівні відповідники, але для цього необхідно вдатися до з’ясувальних процедур. Наприклад, «Футболіст ріже м’яч з кутового», тут слово РІЖЕ означає «спрямовує в косий політ». Під час перекладу КС перекладач робить так дії: визначає ключові слова, з’ясовує значення КС у тлумачному словнику, з’ясовує, в якому значенні вжито у контексті Т1, вертається до перекладних словників і встановлює, якими відповідниками передається КС у Т2, робить синонімічний ланцюжок, обирає одну із синонімічних одиниць, яка найбільше відповідає значенню КС Т1.