13. Робота редактора над мовою і стилем (автор) оригіналу.

14. Участь літ редактора у у розробці концепції художньо-технічного оформлення.

Художньо-технічне редагування належить до спеціального редагування. Здійснюють його видавничі працівники. Процес художнього редагування передбачає: замовлення художнього оформлення видання; оцінку ескізів і пробних відбитків елементів художнього оформлення обкладинки, а також змістову відповідність видання художньому та поліграфічному оформленню. Редактор має проконтролювати. Щоб зміст відповідав обкладинці, а також, щоб він був характерним для тієї вікової категорії та типу видання, на яку розрахована дана книжка. Технічне редагування передбачає детальне втілення в матеріалі художнього і графічного задуму видання.: технічні параметри складання та верстки, шрифтову палітурку складання, величину та гарнітуру шрифтів, відступи, спуски, підверстки

15. Особливості роботи над фактичним матеріалом.

Якість фактичного матеріалу визначається у трьох напрямках: повнота фактичного матеріалу – це співвідношення релевантної (КС, рекомендації, словосполучення, цифри, висновки) і не релевантної інформації. Релевантної інформації не має бути забагато, щоб читач міг відпочити. Треба починати із співвідношення назви і змісту. Однотипні факти відштовхують читача від читання. Використовують клометричний спосіб оцінювання рукопису, в основу якого покладено математичний метод вимірювання і оцінювання інформації за допомогою контентаналізу – це метод формалізованого спостереження та статистичних процедур при оцінці масових сукупностей тесту. З ним вираховується кількість позитивних та негативних слів на площу тексту. Також перевіряють на доцільність .Буває текст недоцільним для друку та поширення: якщо незапатентований; якщо в ньому зазначені особисті речі будь-якої іншої людини, це забороняється законом, а також якщо текст містить у собі рекламу заборонених продуктів. Достовірність фактичного матеріалу: зовнішня перевірка джерел - перевірити данні за допомогою залучення відповідної літератури: внутрішня перевірка джерел - співставляємо одні і ті самі факти, дати, ініціали, робимо статистику.

16. Композиція твору з погляду літредактора.

Композиція – це система організації літературного матеріалу. Композиція являє собою певну структуру. Перелік тем, понять, ключових слів, які вибудовуються у чітко визначеній послідовності. Послідовність визначається видами літератури, її функціональним призначенням та читацькою адресою. Коли ми моделюємо композицію. То повинні виходити із досвіду споріднених видань , але головне – з загальних логіко-поняттєвих правил побудови композиції. Види композиції: хронологічна – текст вибудовується у певній часовій послідовності; діалогова – присутній діалог, це може бути як художня, так і офіційна література; циклічна – один і той самий сюжет повторюється, збагачуючись певними деталями; комбінаторна – поєднаний текст і графічний матеріал. Під час перевірки композиції особливу увагу треба приділяти рубрикація. План-проспект має будуватися за принципом єдиної системи поділу; дотримуватися принципу взаємо виключення понять (наприклад, науково-педагогічні працівники: професура, викладачі, науковці – НЕ МОЖНА); має бути дотриманий принцип безперервності поділу(політичні партії: спочатку статутні вимоги, а потім – громадський актив, а не навпаки); принцип пропорційності: кількість видових рубрик має бути приблизно однакова у кожній родовій.

17. Поняття авторського та видавничого оригіналу (оригінал-макет). Вимоги до видавничого оригіналу. Авторський оригінал – створена автором і подана для редакційно-видавничої творча чи наукова праця з усіма необхідними компонентами (ілюстрації, покажчики, вступ та ін.). Видавничий оригінал – авторський оригінал після його опрацювання у видавництві і аж до готовності виведення оригінал-макета на плівках. Вимоги: комплектність видавничого оригіналу (наявність допоміжних частин, ілюстрацій у рукописі під час здавання його до друкарні).

18. Загальна характеристика одиниць виміру обсягу видавничої та поліграфічної продукції. Авторський аркуш – одиниця обсягу матеріалу, створеного автором. Вона дорівнює: 40 000 знаків прозового тексту, 700 рядків віршового тексту, 3 000 см² площі ілюстративного матеріалу.Обліково видавничий аркуш – це одиниця обсягу всього матеріалу видання, за кількісним значенням нічим не відрізняється від авторського, тільки він ще включає в себе передмови, післямови, реквізити, зворот титулу та ін. Фізичний аркуш – площа поверхні одного боку друкованого аркуша; поліграфічна одиниця. Паперовий аркуш – ½ фізичних аркушів, які додаються в машину. Умовно-друкарський аркуш – умовна одиниця обсягу, яка слугує для порівняння обсягів видання друкарень або для порівняння видань на різних форматах.