59. Особливості підручників для різних видів освіти та їх врахування редактором при підготовці видань до друку.

61. Видавнича справа та видавнича діяльність. Суб’єкти видавничої справи.

Видавнича справа – сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції. Складовою частиною видавничої справи, окрім виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, є видавнича діяльність – сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції. Суб’єктами видавничої справи є: видавець – це видавництва, видавничі організації, редакції газет і журналів, органи державної влади, а також юр та фіз. особи, зареєстровані в установленому порядку; виготовлювачі – поліграфічні підприємства, а також фіз. особи, що здійснюють виготовлення замовленого тиражу; розповсюджувачі – книготорговельні підприємства, магазини, кіоски, юр і фіз. особи, які внесені до державного реєстру.

62. Видавництва та видавничі організації. Права та обов’язки видавця. Видавництво – спеціалізоване підприємство, основним видом діяльності якого є підготовка та випуск у світ видавничої продукції. Видавнича організація – підприємство, установа чи організація, статутом якої поряд з іншими видами діяльності передбачено підготовку і випуск у світ видавничої продукції. Видавець має право формувати власну видавничу справу, визначати масштаби і тематичну спрямованість своє діяльності, розповсюджувати самостійно видав продукцію або користуватися послугами інших розповсюджувачів, видавати твори будь-якого жанру, мови та ін, приймати замовлення, надавати редакційно-видавничі послуги, здійснювати купівлю-продаж з метою отримання прибутку, брати участь у міжнародних ярмарках, виставках. Обов’язки: здійснювати свою діяльність відповідно до законодавства, дотриматися норм авторського права ті інших прав, контролювати своєчасне розповсюдження виготовлювачем обов’язкових безплатних і платних примірників, подавати вчасно інформацію про випущені в світ видання, відшкодувати збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства.

63. Види і організаційні форми видавництв у ринкових умовах. За формою власності: приватне, комунальне, державне колективне. За способом утворення (за формою статутного комітету): унітарне – створене одним засновником, який один виділив майно, керує ним і створює статут; корпоративне – створене кількома засновниками. За кількістю працюючих ті обсягом доходів (малі - не більше 50 осіб. та дохід не менше 500 тис євро, середні, великі – більше 1 000 осіб, дохід не менше 5 млн євро). За спільністю інтересів або за організаційно-правовими формами: асоціації, корпорації, консорціуми, консерви. За формою об’єднання майна: товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, командитне.

64. Роль і функції редактора в сучасному видавництві. Це основний творчий працівник у видавництві, який безпосередньо відповідає за редагований оригінал, його структурний, інформативний, науковий і мовностилістичний рівень.Обов'язки редактора: ґрунтовне ознайомлення з поданим авторським оригіналом та підготовка аргументованого редакторського висновку на придатність його до редагування; формулювання письмових вимог до автора щодо необхідності доробки оригіналу та ретельна перевірка виконання зауважень після повернення з доопрацювання;редагування затвердженого головним редактором авторського оригіналу у відповідності з технологією і технікою редакторської правки; ознайомлення автора з унесеними правками, погодження з ним запропонованих скорочень, доповнень, змін; надання авторові необхідної допомоги у вдосконаленні архітектоніки оригіналу (структурування розділів, параграфів, доцільності додавання до авторського тексту передмови, післямови, покажчиків, бібліографічних довідок, коментарів, приміток, ілюстрації,тощо); редагування підготовлених автором ілюстративних матеріалів, з'ясування необхідності в додатковому ілюстративному ряді, визначення місця його розташування;перенесення авторських виправлень до редакцій верстки; підготовка каталожної картки видання, а також рекламних текстів для відділу маркетингу; візування видавничого оригіналу: до верстання, до друку, у світ; безпосередня участь у розробці проекту художнього оформлення; робота з другою версткою, плівками, чистими аркушами і сигнальним примірником у відповідності з методикою редагування, організація реклами у ЗМІ та зовнішньої рецензії.

65. Політика програм у комерційному видавництві. Участь редактора у розробленні видавничої програми. Видавнича програма – це чітко продумана видавцем стратегія і тактика його дій на ринку, яка випливає із заявленої у статуті мети та предмета діяльності і спрямована на підготовку та випуск потрібних суспільству або замовнику й економічно вигідних видавництву видань. На характер і зміст видавничої програми безпосередньо впливають кілька чинників: ґрунтовне вивчення тенденцій книговидавничого ринку і потреб потенційного споживача продукції (наприклад, зараз популярне вивчення іноземних мов та комп’ютерів, а також стає популярною сучасна художня література); чітке визначення спеціалізації видавництва і залучення до цього кваліфікованих кадрів; добре знання видавництв-конкурентів, їхніх сильних і слабких сторін, постіний аналіз їхньої діяльності (жоден видавець не застрахований видати таку саму книгу як і інше видавництво, на яку були покладені великі надії. Треба постійно читати фахову літературу, постійно контактувати з іншими видавництвами); добре налагоджена система збуту (за радянських часів у цьому не було проблеми, такі великі структури як «Укркнига» та ін це робили, та зараз найкраще шукати розповсюджувачів книжкової продукції на ярмарках). Варто звернути увагу на так звані безпрограшні видання – видання, які є традиційно перспективними – навчальні, довідкові та ін. також такими є твори уже розкрученого автора («Гарі Поттера» видавала кілька разів різні частини «а-ба-ба-га-ла-ма-га»); чергові випуски продовжуваних видань, які від початку викликають зацікавленість у широкої читацької аудиторії («Англійська мова – легко!» або «Сто відомих художників»); видання приурочені історичними подіями або пам’ятними датами; видання за рейтинговими теле та радіопередачами; видання віднайдене у архіві відомого автора. Але досі не публікувалося.