1.3. Сортування файлів

Сортування здійснюється відповідно до значення якої-небудь ознаки (наприклад, за табельним номером).

Для прикладу розглянемо файл, який складається із записів, оскількі комбінований тип даних становить практичний інтерес.

В залежності від засобу доступу до файлу сортування поділяється на послідовне та пряме. Розглянемо алгоритм прямого сортування записів у типізованому файлі.

{ Створити файл записів: табельний номер, прізвище, ім’я, по батькові, оклад; відсортувати за табельним номером. Сортування виконується без створення додаткового файлу, на тому ж місці.}

Uses Crt;

Type

Karta = Record

tabnomer : Integer;

fio : String[20];

oklad : Real;

End;

Stroka = String[80];

Fv = File Of Karta;

Var

test : Karta;

t,t2 : Integer;

namef : Fv;

{------------------------}

{ Створення файлу }

Procedure Sozd;

Begin

Assign(namef, ’a:Sps.txt’);

ReWrite(namef);

While True Do

Begin

Write(’Табельний номер:’);

Readln(test.tabnomer);

If test.tabnomer = 0 Then

Begin

Close(namef);

Exit;

End;

Write(’Оклад:’);

Readln(test.oklad);

Write(’Прізвище ... :’);

Readln(test.fio);

Write(namef,test);

End;

End; {Sozd}

{-------------------------------------------------------}

Function Poisk(Var fpoisk:Fv; i:Integer):Integer;

Var

t : Karta;

Begin

i:=i-1;

Seek(fpoisk,i);

Read(fpoisk,t);

Poisk:=t.tabnomer;

End; {Poisk}

{----------------------------------------}

Procedure SortFile(Var zam:Fv; count:Integer);

Procedure SortIn(left,right:Integer);

Var

i,j,s : Integer;

x,y,z : Karta;

Begin

i:=left;

j:=right;

s:=(left+right) div 2;

Seek(zam,s–1);

Read(zam,x);

Repeat

While Poisk(zam,i) < x.tabnomer Do i:=i+1;

While x.tabnomer < Poisk(zam,j) Do j:=j–1;

If i<=j Then

Begin

Seek(zam,i–1);

Read(zam,y);

Seek(zam,j–1);

Read(zam,z);

Seek(zam,j–1);

Write(zam,y);

Seek(zam,i–1);

Write(zam,z);

i:=i+1;

j:=j–1;

End

Until i>j;

If left<j Then SortIn(left,j);

If i<right Then SortIn(i,right);

End; {SortIn}

Begin

SortIn(1,count);

End; {SortFile}

{---------------------------------}

Begin

ClrScr;

Sozd;

Assign(namef,’a:Sps.txt’);

Reset(namef);

t:=FileSize(namef);

SortFile(namef,t);

Reset(namef);

ClrScr;

Writeln(’Вiдсортований список’);

While Not Eof (namef) Do

Begin

Read(namef, test);

Writeln(test.tabnomer:10, test.fio:20, test.oklad:10);

End;

Close(namef);

Repeat Until KeyPressed

End.

2. Рекурсивні алгоритми

Об’єкт називається рекурсивним, якщо він містить себе в самому собі, або він визначений за допомогою самого себе.

Рекурсія дозволяє визначити безліч об’єктів за допомогою скінченої кількості виразів.

Якщо процедура включає явний виклик самої себе, то вона називається прямо-рекурсивною. Якщо процедура P викликає процедуру Q, а та в свою чергу викликає P, то процедура P називається косвено-рекурсивною.

Процедура може містити в собі деякі локальні об’єкти , тобто константи, типи, інші процедури і т.д. Всі вони визначені як локальні для цієї процедури (поза процедури не існують, або не мають сенсу). Кожного разу, коли процедура викликає сама себе, для неї утворюються нові області локальних об’єктів, і хоча вони й мають ті ж самі імена, їх значення можуть бути різними, оскільки вони локальні.

Для того, щоб виконання рекурсивної процедури не призводило до нескінчених обрахувань (нескінчених циклів), необхідно щоб виклик такої процедури підпорядковувався якимось умовам, які б завершували виконання. Зокрема необхідно також фіксувати поточний стан виконання, щоб повернутися до нього, коли скінчиться виконання нової активації процедури. Тому на практиці необхідно переконатися, що глибина рекурсії скінчена і не дуже велика.

Hе слід виконувати рекурсію, якщо задача має очевидне інтерактивне рішення. Однак, алгоритми, які за своєю природою рекурсивні, бажано реалізовувати у вигляді рекурсій.