3.Валовий національний продукт(внп). Валовий внутрішній продукт(ввп). Сутність і методи вимірювання та недоліки показників внп і ввп.
Для обчислення обсягу національного продукту економічна наука використовує цілу низку показників, серед яких визначальне місце займає показник валового внутрішнього продукту (ВВП).
Так, на макроекономічному рівні провідними показниками динаміки економічного росту є:
ріст обсягу ВВП;
темпи росту ВВП, в розрахунках на душу населення;
темпи зростання промислового виробництва: а) в цілому; б)по основних галузях; в)на душу населення.
Зазначимо, підсумувавши додані вартості, створені на всіх підприємствах національної економіки, отримуємо ВНП.
Валовий національний продукт (ВНП) – це сукупність вартостей усіх товарів і послуг, виготовлених упродовж певного періоду (за 1 рік) без урахування повторного рахунку, як в середені країни, так і філіалами та відділеннями національних фірм за кордоном.
Модифікацією ВНП є ВВП.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) – сукупність вартостей усіх товарів і послуг (або доданих вартостей), створених усіма виробниками і резидентами. Резиденти – це ті, що мешкають на території країни, крім іноземців, які проживають тут менш ніж один рік.
Суть ВВП розкривають його загальні риси:
ВВП є найбільш загальним показником кінцевого результату економічної діяльності в цілому в національній економіці;
ВВП характеризує єдність взаємопов’язаних аспектів економічного процесу;
ВВП охоплює результати діяльності всіх економічних суб’єктів;
ВВП є вартісним, грошовим показником, вимірює ринкову вартість річного виробництва;
ВВП має кількісний часовий вимір.
Обчислюючи ВВП, рахують лише продукт, виготовлений в середені країни.
В такому контексті ВНП відрізняється від ВВП на сальдо платіжного балансу
Сальдо позитивне – ВВП більше ніж ВНП. І якщо ВВП є меншим від ВНП, то сальдо платіжного балансу є негативним, зокрема, різниця + – 1% .
Коли ВНП обчислюють за ринковими цінами, то отримують його номінальне значення. А для отримання реального ВНП, ринкові показники ціни очищають від інфляції за допомогою індексу цін.
ВВП та ВНП можуть бути обчислені двома методами: (див. Додаток)
як сума витрат на купівлю всього обсягу виробленої в даному році продукції – метод кінцевого використання (за витратами);
як сума доходів отриманих від виробництва всього обсягу продукції даного року – розподільчий метод (за доходами).
Перший метод грунтується на тому, що весь кінцевий продукт купується домогосподарствами, бізнесом, державою та закордонними споживачами.
За методикою ООН кінцеве використання ВВП складається з:
споживчих витрат населення – С;
валових приватних інвестицій у національну економіку – І;
державних закупок товарів і послуг – G ;
сальдо експортно-імпортних операцій (чистий експорт) – Хп
ВВП = С + І + G + Хп
При обчисленні другим методом ВВП виступає як винагорода власників робочої сили та капіталу. Тут ВВП обчислюють як суму первинних доходів, створених у процесі виробництва товарів, а також витрат і платежів, не пов’язаних з виплатою доходів.
Первинні доходи мають таку структуру:
а) заробітна плата найманих робітників з нарахуванням на соцстрах;
б) доходи від власності
Виплати і платежі, не пов’язані з виплатою доходів – це відрахування на споживання капіталу (амортизаційні відрахування) та непрямі податки на бізнес (утворюють загальний податок з продажу, акцизний збір, податок на майно, ліцензійні платежі, мито – вони, тобто податки входять у структуру витрат виробництва, додаються до ціни товару, перекладаючи тягар цих податків на споживачів)
Але, ВВП як вимірювач ринкової вартості обсягів виробництва не враховує:
-1.Витрати, пов’язані з доглядом за дітьми та хворими, що знаходяться дома;
-2.Витрати на написання вченими безоплатних наукових праць;
-3.Продукт виготовлений у тіньовій економіці;
-4.Бартерний обмін; -5.Оплату чайових тощо.
Недолік показників ВВП і ВНП є те, що реальний обсяг річного виробництва в них завищений на величину амортизаційних відрахувань та непрямих податків.
Зазначимо, що американські економісти Нордхауз, Тобін (лауреат Нобелівської премії 1981р.) висунили ідею введення показника чистого економічного добробуту ЧЕД – що відбиває як результати ВНП, так і результати тіньової економіки, домогосподарств, міру та спосіб використання вільного часу для підвищення освіти, виховання дітей, фізичного та духовного розвитку людини, а також стан довкілля.
4.Чистий національний продукт і національний дохід. Джерела створення національного доходу, його розподіл і перерозподіл, споживання і нагромадження. Особистий дохід .
Для виміру того обсягу добробуту, який суспільство додало в результаті своєї річної економічної діяльності застосовують чистий національний продукт (ЧНП),.
Чистий продукт або національних дохід – це реальний дохід, який використовується в суспільстві для особистого споживання та розширеного відтворення, його поділяють на: 1.необхідний та 2.додатковий продукт.
Необхідний продукт – це частина національного доходу, яка йде на відтворення людини (витрати на житло, одяг, продукти харчування, соціальні та духовні потреби).
Додатковий продукт – це частина національного доходу, яка використовується для розширеного виробництва, створення резервного фонду, виплати дивідендів, збагачення панівного класу. І якщо сюди додати суму непрямих податків, то буде чистий національний продукт (ЧНП).
Чистий продукт або національний доход можна поділити на фонд споживання і фонд нагромадження.
Фонд нагромадження – це частина національного доходу, що використовується для приросту виробничих основних і невиробничих основних засобів, а також оборотних коштів і резервів.
Закон нагромадження: підвищення життєвого рівня населення вимагає і об’єктивно обумовлює необхідність зростання обсягу та якості національного багатства на основі нагромадження.
Соціально-економічна ефективність нагромадження (ЕФН) визначається: Співвідношенням між зростанням реальними доходами населення (РД) та зростанням фонду нагромадження (ФН) ЕФН=РД/ФН.
або ЕФН можна вимірювати за формулою ефективності капіталовкладень:
ЕКВ=НД/КВ, де
ЕКВ – ефективність капіталовкладень;
НД – приріст національного доходу; КВ – капітальні вкладення.
Пам’ятайте: вирішальним засобом ЕКВ виступає НТП (наук.-техн.прогрес).
ЧНП відбиває ринкову оцінку кінцевої продукції, що йде у споживання після заміни списаного устаткування і дорівнює:
ВВП мінус Амортизаційні відрахування.
ЧНП показує розмір доходів від власності на землю, робочу силу, капітал, підприємницькі здібності, за допомогою яких був створений ЧНП.
Якщо від вартості оцінки ЧНП відняти суму непрямих податків, отримаємо показник національного доходу (НД).
Національний дохід – це зароблений дохід (він не включає в собі ні непрямі податки, ні субсидії), який означає чистий приріст продуктів та послуг за рік до добробуту нації.
На практиці розрізняють вироблений і спожитий національний дохід (НД)
Вироблений НД – це заново створена нацією вартість усіх товарів, послуг за один рік.
Використаний НД (спожитий) – це вироблений НД за вирахуванням величини втрат від стихійного лиха, технічних аварій, зовнішньоторгівельного сальдо тощо.
Важливим макроекономічним показником у СНР є особистий дохід (ОД). Він показує кількість грошей, що надійшла в особисте споживання.
Для визначення ОД слід від вартості ЧНП відняти прибутки підприємств, непрямі та податкові платежі до державної системи соціального страхування, відсоткові платежі за межі сектора „населення” та додати трансфертні платежі, що надійшли до цього сектора.
А якщо від особистого доходу відняти прибутковий податок, то будемо мати Дохід, що йде на використання населенням.