4. Які заходи державного регулювання економіки пропонує Дж.М. Кейнс?

У концепції Кейнса економічні чинники поділяються на незалежні та залежні. До незалежних чинників, які він називає незалежними змінними, Кейнс відносить: схиль­ність до споживання, граничну ефективність капіталу і норму відсотка. Саме вони визначають обсяг ефективного попиту. До залежних чинників, або залежних змінних, унесено: обсяги зайнятості й національного доходу. Зав­дання державного втручання Кейнс вбачає у впли-ві на не­залежні змінні, а через їх посередництво — на зайнятість і національ-ний. дохід Іншим словами, завданням держави є збільшення ефективного попиту і зниження гостроти про­блем реалізації. Вирішальним компонентом ефективного попиту Кейнс вважав інвестиції, приділяючи їх стимулю­ванню першорядну увагу. У його праці «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» рекомендуються два основ­них методи збільшення інвестицій: бюджетний і грошово-кредитної політики.

Перший припускає активне фінансування, кредитуван­ня приватних підпри-ємців із державного бюджету. Кейнс назвав таку політику «соціалізацією інвестицій». З метою збільшення обсягу ресурсів, необхідних для збільшення приватних капіталовкладень, у рамках бюджетної політи­ки передбачалася також організація державних закупівель товарів і послуг. Для пожвавлення економічної кон'юнкту­ри Кейнс рекомендував також збільшення державних капі­таловкладень, які відіграли б роль своєрідного «ключа за­палювання», що запускає механізм мультиплікатора. Оскіль­ки приватні інвестиції в умовах депресії різко скорочують­ся внаслідок песимістичних поглядів щодо перспектив одер­жання прибутку, рішення про стимулювання інвестицій має взяти на себе держава. При цьому головний критерій успі­ху для державної стабілізаційної бюджетної політики, на Думку Кейнса, — збільшення платоспроможного попиту, навіть якщо витрати грошей державою, на перший погляд, здаватимуться марними. Більше того, державні витрати на непродуктивні цілі завжди більш вагомі, тому що вони не супроводжуються зростанням пропозиції товарів, але муль­типлікаційний ефект забезпечують.

Кредитно-грошова політика, на думку Кейнса, має по­лягати у всебічному зниженні ставки відсотка. Це знизить нижню межу ефективності майбутніх капіталовкладень і зробить їх більш привабливими. Таким чином, держава повинна забезпечити таку кількість грошей в обігу, яка дала б змогу знизити відсоткову ставку (так звана політика де­шевих грошей). Кейнс фактично підтверджує допустимість інфляції, вважаючи, що це менше зло, ніж безробіття. Вона може бути навіть доброчинною, тому що зменшує переваги ліквідності. Проте виключна кредитно-грошова політика, вказував Кейнс, недостатня в умовах глибокого спаду, оскіль­ки не забезпечує належного відновлення впевненості в підприємницькому середовищі. Крім того, ефективність грошової політики обмежена тим, що за певною межею економіка може опинитися у так званій ліквідній пастці, в якій нагромадження грошової маси практично не знижує норми відсотка.

Ліквідність – гроші для оплати зобов язань (ДЦП), легкість перетворен. мат.цінн. в готівку.