5. Посилити (послабити) натиск

Натиск може бути або дуже слабким, тоді букви на відбитку виходять надміру блідими чи нерозбірливими, або дуже великими, тоді літери вдавлюються в папір.

Якщо якась частина тексту у відбитку вийшла над­міру блідою або нерозбірливою, то її окреслюють овалом.

Якщо ж натиск сильний і заважає прочитати текст, то його теж окреслюють овалом, а всередині ставлять хрест (схожий із знаком множення).

На полях ці знаки не повторюються.

ЗНАК СКАСУВАННЯ ЗРОБЛЕНОЇ ЗАМІНИ

Не виключені випадки, коли редактор чи коректор, зробивши якусь поправку, з часом доходять висновку, що вона непотрібна. Тоді знак, винесений на поле, за­креслюється, закреслюють і текст, що написаний поряд, а в рядку, під тим місцем, де було здійснено виправлен­ня, ставлять рядочок крапок (пунктир). Цей знак на поле не виноситься. Наприклад:

Поєднання знаків

Нерідко доводиться вдаватися і до поєднання корек­торських знаків. Це буває тоді, коли знак залишає не­ясності. Наприклад, складальник набрав слово «високо­авторитетний» так: високооавторитетний.

Тут треба викинути одну літеру «о». Якщо застосу­вати тільки знак викидки, то складальник повинен гада­ти, як слід набрати текст — разом чи окремо. Тому тут поєднують два знаки — знак викидки і знак проміжок.

Вдаються до комбінації знаків і тоді, коли роблять вставку. Так, наприклад, в тексті набрано:

попрямував дому

Тут треба вставити групу знаків — «до». Але як їх набрати — разом чи окремо з групою «дому»? Тому знак вставки поєднують із знаком «збільшити проміжок», якщо треба писати окремо:

А якщо ‒ разом, то його поєднують із знаком «зняти проміжок»:

В залежності від потреби можуть використовуватися й інші поєднання. Так, якщо у виклад вноситься заміна, а змінений текст треба набрати курсивом, то поєднують знак заміни і знак шрифтового виділення.

Десь так:

Разом пишуться складні прислівники й прийменники, утворені сполученням кількох прийменників з будь-якою частиною мови, напр.:

Кілька уваг про газетну коректуру

Газетна робота має свою специфіку. Обумовлюється вона оперативність праці газетяра і своєрідністю друкованої площі.

У газетній коректурі застосовують коректурні знаки, передбачені загальнодержавним стандартом. Але на від­міну від книжкової та журнальної практики, в газеті дозволяють відступ від стандарту, застосовують так звані «віжки».

Пояснюється де тим, що газета має, як правило, шість-сім колонок, і тільки крайні колонки мають поля. Ті ж, що знаходяться всередині полоси, полів не мають. І якщо з усіх колонок виносити правки тільки на ці два поля, то може трапитися таке, що складач не завжди добере, який знак на полі до якого знаку в ко­лонках стосується. «Віжки» з'єднують (лінією) знак у тексті із знаком у полі. Вони допомагають якнай­швидше розібратися у праці, що її здійснили у ре­дакції.

В газетній практиці із «віжками» просто доводиться миритися. Як редакційний знак, вони часто невигідні, оскільки перекреслюють текст. За цим перекресленням буває іноді просто неможливо прочитати слово. Тому в гранках їх намагаються не застосовувати і вживають тільки при потребі внести виправлення у полосу чи сиг­нальний лист. Тобто тоді, коли текст не має поруч поля. Але і в цьому випадку працівник прагне якнайменше креслити текст. Він веде лінію переважно між рядками на вільну площу. Це може бути поле поряд з іншими колонками, «вікно», де має бути фотографія, або частина колонки, де немає тексту (висячий рядок). Самі «віжки», як правило, слід робити тоненькі.

Важливим є і те, куди вести «віжки», який текст креслити ними. Правильно вжитою вважають ту лінію, яка проведена через текст, що вже прочитаний, і про­ведена так, що не перекреслює тієї поправки, яка зроб­лена раніше.

Викладених умов легко можна дотримуватись тоді, коли виправлень небагато. Коли ж правок багато, мимоволі «віжки» перетинаються і можуть «зачіпати» інші корективи. У цих випадках нерідко правку ведуть олівцями різних кольорів. Кольорові олівці дозволяють зробити правку більш читабельнішою і зрозумілою. Крім того, олівець дає лінію, крізь яку легко читати текст, перекреслений нею. При чому, є знаки, які обов’яз­ково слід повторяти в кінці «віжок», а є знаки, що не повторюються. Наприклад, знак заміни роблять так:

Знаки ж «зняти», «перевернути», «з’єднати», «збільшити або зменшити проміжок» повторюються при за­кінченні «віжок».

Повторюють і знак «вставити».

Слід мати на увазі, що графік випуску газети дуже ущільнений. В ході підготовки номера на обліку бук­вально кожна хвилина. Вносячи в текст те чи інше виправ­лення, треба завжди мати на оці оперативність випуску газети,— правити тільки те, що конче треба виправити.