Знаки заміни проміжків

Дужку застосовують і тоді, коли треба змінити про­міжки між словами (знаками) або рядками.

Виділяють знаки на збільшення проміжків між сло­вами (знаками) чи рядками, на зменшення проміжку і знак «зняти проміжок».

Коли треба збільшити проміжок між словами (зна­ками), то ставлять вертикальний штрих, а до нього допи­сують дужку. Штрих (риска) перебуває поза дужкою. Цей знак ставлять у проміжок, що його слід збільшити (а якщо його зовсім немає, то слід зробити) і повторю­ють на полі.

Дужка може бути дописана вгорі, внизу або і вгорі і внизу. Так:

Це три варіанти того самого знака. Вони мають одне значення. Такий самий знак використовують і тоді, коли треба збільшити проміжок між рядками (наприклад, між заголовком і текстом). Тільки тепер цей знак пишуть не вертикально, а горизонтально і на полі не по­вторюють. Так:

Знак зменшення проміжку має ті ж складові частини, що і попередній. Але дужка в нього спрямована не на­зовні, а всередину.

Цей знак має два варіанти — з дужкою вгорі або внизу. Ось вони:

Для зменшення проміжку між рядками цей знак пи­шуть горизонтально (на полі не повторюють).

На відміну від попереднього, знак «зняти проміжок» має дві дужки (і вгорі, і внизу).

Замість цього, не слід використовувати знак «змен­шити проміжок». Відступ від стандарту може призвести до помилок, навіть до переплавки рядків.

Знаки заголовка, абзаца та шрифтових виділень і змін

1. Знаки абзаца і заголовків

Знаки абзаца та заголовків схожі на латинську літеру , Z.

Знак абзаца має одну похилу лінію Z, а заголов­ка — дві.

Знак заголовка ставлять двічі (з обох сторін тексту, що його треба набрати) і повторюють на полях. Так:

Знак абзаца ставлять поряд із тим текстом, який треба набрати з відступом, і повторюють на полях. Так:

2. Набрати без абзацного відступу

Коли ж треба набрати «впідбір», то краї рядків, що їх слід набирати один за другим, з’єднують кривою лінією. З’єднують так:

Якщо потрібно викреслити частину тексту, а той, що залишився, треба набрати без абзаца, то застосовують цей же знак (у поєднанні із знаком викидки). Так:

3. Набрати напівжирним (жирним) шрифтом

У текстах складних для набору часто вдаються до різноманітних шрифтових виділень. Так, коли треба частину викладу виділити напівжирним (чорним) шриф­том, то її підкреслюють однією лінією і цю лінію повторюють на полі. Такі виділення найчастіше подибуємо в наукових текстах, в текстах підручників або в науко­во-популярній літературі. Ось приклад¹:

Так само застосовують і знак «набрати жирним шриф­том». Це другий чорний шрифт. Риси цього шрифта дещо товщі, ніж у напівжирного. Текст, що його слід набрати жирним шрифтом, підкреслюється двома пря­мими лініями. Знак повторюють на полях.

4. Набрати курсивом або напівжирним курсивом

Для виділень у тексті нерідко користуються шриф­тами, що мають літери, схожі на рукописні. І якщо якусь частину тексту треба набрати курсивом, то її (цю частину викладу) підкреслюють хвилястою лінією і таку лінію повторюють на полях. Наприклад:

Крім звичайного (світлого) курсиву, є ще чорний — напівжирний. Щоб складальник набрав частину розпо­віді напівжирним курсивом, треба цю частину підкрес­лити двома лініями. Одна з цих ліній має бути хвиля­стою, а друга — прямою. Знак «набрати напівжирним курсивом» повторюють на полях. Так: