Вибіркове редагування та аудиторія (читач)

Такі зустрічі дозволяють подивитися на майбутнє видання очима читачів і визначити, що з матеріалу кни­ги може цікавити більше, а що менше.

Та не лише цим корисні зустрічі з аудиторією. Вони дозволяють не тільки апробувати матеріал майбутнього видання, а й допомагають дещо уточнити, доповнити його. Так Я. Донськой, готуючи до видання брошуру В. Коптєва, поїхав на завод, де працював автор, і пого­ворив з товаришами по роботі. Розмова була корисною. «Від слюсарів т. Офіцерова, Белова, Заславського та ін.,— пише редактор,— ми дізналися, що Коптев, на відміну від інших слюсарів, є слюсарем-універсалом. І якщо одні працюють слюсарями-лекальщиками, інші готують штампи, треті — пресформи, четверті — кондук­тори та обладнання, то Коптєв оволодів усіма слюсар­ними спеціальностями і зміг уникнути вузької спеціалі­зації. Адже при вузькій спеціалізації на одних слюсарів іноді падає надміру велике навантаження, а у інших в цей же час трапляється простій. А Коптєв, коли постає потреба, може виконувати першу-ліпшу роботу. Проте саме це питання виявилося обійденим у рукописі. За нашою порадою В. Коптєв детально розповів і про це.

Досить побіжно згадувалося в рукописі про ділові творчі контакти слюсарів та верстатників інструменталь­ного цеху, хоч неважко можна було переконатися, що самому В. В. Коптєву вдалося налагодити з токарями, фрезерувальниками, стругальниками діловий контакт, дуже важливий для успішної роботи цеху. Після від­відання цеху, ми попросили розширити ці матеріали.

Так в книзі з’явився новий розділ»¹.

При чому завчасна апробація матеріалу видання, апробація читацьким загалом не є чимось рідким у на­шій видавничій практиці. З нею доводиться мати справу і редакторам суспільно-політичної літератури, і праців­никам галузевих та спеціалізованих видань. Вона може набувати різної форми.

Це можуть бути і звичайні бесіди редактора з людь­ми, в товаристві яких обертається автор (як у прикладі з підготовкою брошури В. Коптєва), це можуть бути і зустрічі з колективом чи з колективами, що про них йдеться у майбутньому виданні, а може бути і широке обговорення вже готового для редагування рукопису майбутніми читачами. Так, Держполітвидав УРСР був звернувся до секретаря Запорізького обкому КП Украї­ни О. Гайового з проханням розповісти про досвід робо­ти парторганізацій передових підприємств області. Сек­ретар погодився. У визначений термін автор подав руко­пис до видавництва. В ньому було чимало цікавого матеріалу, однак рукопис потребував серйозного доопра­цювання. В брошурі «...досить детально розповідалося про досвід максимального використання наявних агре­гатів та устаткування, про роботу раціоналізаторів, про комплексне змагання, про технічну та економічну освіту кадрів, про інші сторони виробничої діяльності, однак майже виключно у виробничому плані, без конкретного висвітлення досвіду роботи заводських партійних орга­нізацій... Проте саме форми та методи партійної роботи треба було показати насамперед»¹.

І ось, щоб допомогти авторові в роботі над рукопи­сом, редактор їде до Запоріжжя. Знайомиться з вироб­ничими процесами, розмовляє з секретарями парткомів та цехкомів, зустрічається з виробничниками. Ці роз­мови допомогли вилучити той матеріал, що мав суто виробничий характер. Замість нього було введено факти, що допомогли висвітлити форми та методи роботи влас­не парторганізацій у їх боротьбі за метал та за достро­кове виконання плану. Заново були написані цілі роз­діли.

Доопрацьований і відредагований на місці рукопис перечитали працівники обкому партії, секретарі завод­ських партійних організацій. І тільки тепер брошура пішла на остаточне шліфування у видавництво.

Нерідко провадять широке обговорення рукопису після того, як автор і редактор зробили все, що вважали потрібним. Ось як розповідає Я. Донськой про таку практику: «З точки зору головної спрямованості закінчений рукопис відповідав своєму завданню, хоч, звичайно, і потребував редагування. Але перш ніж приступити до редагування, ми вирішили порадитися з колективом цеху, де працює автор, почути думку людей, що працю­ють поряд з ним...

В червоному куточку зібралося чоловік сорок — п’ят­десят. Обговорення тривало близько трьох годин. Було внесено багато цікавих пропозицій, доповнень, вислов­лено чимало і критичних уваг. Виступаючі вимагали ширше показати соціалістичне змагання, вирізьбити ріст наших людей, процес народження нового.

Поправити довелося чимало, ми змушені були внести і доповнення. На пропозицію учасників наради в книгу було включено матеріали про роль цехового колективу в обробці пресформи, описані окремі пристрої тощо».¹