
- •Р. Г. Іванченко
- •Від автора
- •Частина перша другий полюс
- •Розділ перший уваги про термін
- •Розділ другий адекватність розуміння читання-робота?
- •Процес комунікації і слово
- •Адекватність
- •Складники процесу читання
- •Одиниці сприймання та розуміння
- •Часова розбіжність
- •Системність і направленість процесу спілкування
- •Установка на розуміння
- •Емоційна (оціночна) адекватність
- •Складність адекватного розуміння
- •Розділ третій читання
- •Фахове і звичайне читання
- •Автоматизм засвоєння тексту
- •Роль здогаду при читанні
- •Попередні кінечні форми розуміння та темп читання
- •Розділ четвертий обсяг роботи редактора (На матеріалі редакторської практики м. Горького)
- •Взаємини автора і редактора
- •Оцінка рукопису
- •Підхід до матеріалу художнього твору (оцінка фактажу).
- •Літературна техніка твору
- •Майстерність типізації
- •Майстерність композиції
- •Мовна майстерність
- •Частина друга
- •Контекст
- •Точність слововживання і нормативний контекст
- •Точність слововживання і житейський (широкий) контекст
- •* * *
- •Розділ шостий зрозумілість слова вступні уваги
- •Розділ сьомий стислість викладу до постановки питання
- •Хід думки у викладі
- •Робота редактора над лаконічністю речення Послаблення напруги
- •Посилення напруги
- •Робота редактора над стислістю тексту Послаблення напруги
- •Посилення напруги викладу і редакторські зауваження.
- •* * *
- •Розділ восьмий тон розповіді тон і художня правда
- •Труднощі
- •Прийоми організації наскрізної тональності в «прапороносцях» о. Гончара
- •Речення і порушення тону викладу Приглушення авторської тональності
- •Приглушення композиційної тональності (втрата контакту з матеріалом)
- •Композиційні структури і порушення тону розповіді (втрата контакту з матеріалом)
- •_______________
- •Фразеологізм конденсує смисл
- •Внутрішня форма фразеологізму
- •Мовне кліше
- •Поява мовного штампу
- •Методика роботи редактора Викреслення
- •Часткові викреслення
- •Правка-заміна
- •Як широко можна практикувати правку-заміну?
- •Розмова з автором
- •* * *
- •Розділ десятий ясність тексту вступні уваги
- •У чиїх текстах можна здибати неясності?
- •Якість — мовне поняття?
- •Контекст і ясність викладу
- •Порушення звичності мовних зв’язків
- •Наповнення контексту і ясність
- •Еліптичність викладу і ясність
- •Пропуск матеріалу і ясність
- •Динаміка думки і ясність
- •Емоційна ясність
- •Правки редактора
- •Найпростіші правки
- •Пунктуаційні корективи
- •Перестановка слів та виразів
- •Викреслення
- •Виділення смислових складників тексту
- •Уточнення (вставки)
- •Частина третя пліч-о-пліч з автором
- •Розділ одинадцятий
- •Вступні уваги
- •Етапи творчого процесу
- •Підготовча стадія написання
- •Задум і «електризація» автора
- •Участь редактора у збиранні матеріалу
- •Позначки на полях
- •Чорновий варіант
- •Вибіркове редагування
- •Вибіркове редагування та аудиторія (читач)
- •* * *
- •Заключні уваги
- •Додаток стандартні коректорські знаки
- •Знаки заміни, викидки і вставки
- •1. Замінити помилково набрану або пошкоджену лутеру.
- •2. Замінити малу літеру великою або велику малою.
- •3. Замінити кілька літер, що стоять поряд, однією або групою
- •4. Замінити текст двох чи кількох рядків
- •5. Викинути зайвий знак ( групу знаків або кілька рядків)
- •6. Вставити слово, групу слів або рядок.
- •7. Дефіс або тире
- •Знаки перестановки друкуючого матеріалу
- •1. Поміняти місцями сусідні літери, слова або групи слів
- •2. Поміняти місцями кілька слів (груп слів або рядки)
- •3. Поміняти місцями два рядки поруч
- •Знаки заміни проміжків
- •Знаки заголовка, абзаца та шрифтових виділень і змін
- •1. Знаки абзаца і заголовків
- •2. Набрати без абзацного відступу
- •3. Набрати напівжирним (жирним) шрифтом
- •4. Набрати курсивом або напівжирним курсивом
- •5. Набрати в розрядку, зняти розрядку
- •Знаки виправлень технічних вад набору та натиску
- •1. Замінити «чужу» літеру
- •2. Перевернути букву, слово, рядок тощо
- •3. Вирівняти рядок, край набору
- •4. Зняти «кляксу»
- •5. Посилити (послабити) натиск
- •Поєднання знаків
- •Кілька уваг про газетну коректуру
- •Література
- •* * *
- •Покажчик імен
- •Предметний покажчик а
- •Тема 4, 20, 21, 82, 227, 271, 277, 278, 279, 280, 282, 284, 285
- •Литературное редактирование
Одиниці сприймання та розуміння
Слово служить засобом, що дозволяє людям обмінюватися думками, розуміти один одного.
А щойно було сказано, що в процесі засвоєння тексту слово пізнається, є одиницею пізнавання. Чим же тоді є слово? Засобом обміну думками, інструментом взаєморозуміння чи складником пізнавання? Яке з цих положень правильне?
Обоє. Тільки коли ми говоримо про слово, як комунікативну одиницю, як засіб обміну думками, то розглядаємо мовний матеріал в плані мовної системи, в плані мовної норми. На рівні мовної системи слово визначається як засіб обміну думками, як основна значуща одиниця мови.
А л е коли ми той же мовний матеріал, те ж слово почнемо розглядати в плані індивідуального мовлення, на рівні індивідуальної лінгвістики, то його роль і завдання вималюються дещо по-іншому, дещо ускладненіше. Тут слово теж виступає як значуща одиниця. Однак ця мовна значуща одиниця служить тим засобом, який дозволяє скоординувати авторську думку і авторський матеріал із думками читача, дозволяє настроїти читача на певний лад, організовуючи належним чином сприймання тексту. Слово тут служить немовби регулятором, що дозволяє привести процес становлення думки читача в гармонію з авторською. Це стає можливим тому, що автор користується словами та виразами, що добре відомі читачеві з його життєвої і мовної практики. Читач пізнає в тексті слова. Слова та вирази тут є одиницями пізнавання. І ці одиниці пізнавання не збігаються або часто не збігаються з одиницями розуміння.
Приміром у нашому прикладі перше речення є однією одиницею розуміння, а складається воно з п'яти повнозначних і службових слів, з п'яти одиниць, що пізнаються як відомі з практики мовлення. Майже кожна одиниця розуміння складається з кількох слів: «..мають звичай проводжати до армії в стрічках рясних» — сім слів; «...всиплять на Широку вся рідня» — п'ять слів; «друзі майбутнього воїна» — три і т. д. і т. п.
Одиниці розуміння якраз і є тими психологічними структурами, що доносять до читацької свідомості авторський матеріал, авторську думку. Вони будуються на мовній основі, але дещо відмінні за структурою.
Справді, одиниці розуміння, як видно з прикладів, відмінні від слова. Не збігаються вони і з словосполученням. У виразі «... при сході сонця всиплять на Широку вся рідня» ми виділяємо одну одиницю розуміння, але до її складу входять словосполучення «схід сонця» і кілька слів.
При чому граматичні та психологічні категорії в межах окремих одиниць розуміння можуть не накладатися. У нашому прикладі є такий шматочок тексту: «...і він ступає у цій оздобі якийсь незвичайний». З точки зору граматики, з точки зору мовної норми підметом тут є займенник «він», а присудком дієслово «ступає». З точки зору сприймання психологічні одиниці тут не збігаються з граматичними. Психологічним суб'єктом тут буде вираз «він ступає у цій оздобі». А психологічним предикатом буде те, що приписується предмету думки. Цим предикатом буде словосполучення «якийсь незвичайний» (він — якийсь незвичайний).
Наведеними відмінностями не вичерпується специфіка одиниць розуміння. В них слово може відігравати різну роль — може нести основну, додаткову і надлишкову інформацію1.
Варто
пильніше вдивитися в текст, і не важко
буде відчути, що, з точки зору подачі
матеріалу, можна виділити слова, без
яких розуміння тексту неможливе,
оскільки вони несуть основну
інформацію. У виразі «теперішніх
мають звичай проводжати до армії в
стрічках рясних»
словосполучення «мають
звичай проводжати до армії»
і слово «теперішніх»
за смисловим навантаженням —
обов'язкові, оскільки без одного з них
авторська думка
стане незрозумілою. Вони несуть основну
інформацію. А словосполучення «в
стрічках рясних»
несе лише додатковий, уточнюючий логічний
матеріал. Такі слова і вирази не визначають
структури одиниць розуміння, а лише
вклинюються в ці структури, доповнюють
їх.
Крім слів та виразів, що несуть основну та додаткову інформацію, в одиницях розуміння можна виділити ще і слова та поєднання слів, які несуть надлишкову інформацію. Вони повідомляють про те, що вже відоме або що можна відчути з попередніх одиниць розуміння. Так у виразі «...з обох боків ведуть його, немов до вінця, з перев'язаною на руці хустиною…» можна виділити частину, що несе основну інформацію, вираз, без якого неможливе розуміння. Це вираз «з обох боків ведуть його». Порівняння «немов до вінця» несе додаткову, уточнюючу інформацію. А вираз «з перев'язаною на руці містиною» несе надлишкову інформацію. Він повідомляє те, що вже частково відоме з порівняння «немов до вінця» і з житейського досвіду українських мовлян. .
Як правило, вирази такого типу (з надлишковою інформацією) , будучи смисловим повторенням, дозволяють авторові нагнітати емоції, конденсувати потрібний настрій сприймання. Тому такі вирази нашою свідомістю іноді виділяються як окремі одиниці розуміння. Ми текст читаємо десь так: «з обох боків ведуть його /немов до вінця // з перев'язаною на руці хустиною ///.
Одиниці розуміння варто розглядати не лише з погляду структури, а і з точки зору засвоєння, з точки зору протікання процесу розуміння.
3 цього погляду можна виділити попередню і остаточну стадію розуміння тексту. Можна говорити про одиниці розуміння попередньої та остаточної стадій засвоєння тексту.
В нашому прикладі зупинимося пильніше на частині тексту: «...при сході сонця висиплять...» Читач починає осягати, але ще не повністю розуміє. Не ясно ще, чи щось будуть висипати, чи хтось кудись вийшов юрмою (приміром: «висипало того люду видимо-невидимо»). Це ще момент, коли читач тільки-тільки починає відчувати, про що йдеться. Читаємо далі: «...при сході сонця висиплять на Широку...» Тепер ясно. Момент розуміння виразу наступив. Але це лише попереднє розуміння, а не остаточне. Читач вловив суть психологічної структури, яка несе основну інформацію, і відчув, що починає розуміти. Остаточне розуміння наступає лише тоді, коли він виділить та осягне і ті слова, що несуть уточнюючий, конкретизуючий матеріал: «... вся рідня, всі друзі майбутнього воїна, квіття дівчат».