Одиниці сприймання та розуміння

Слово служить засобом, що дозволяє людям обміню­ватися думками, розуміти один одного.

А щойно було сказано, що в процесі засвоєння тек­сту слово пізнається, є одиницею пізнавання. Чим же тоді є слово? Засобом обміну думками, інструментом взаєморозуміння чи складником пізнавання? Яке з цих положень правильне?

Обоє. Тільки коли ми говоримо про слово, як комуні­кативну одиницю, як засіб обміну думками, то розгля­даємо мовний матеріал в плані мовної системи, в плані мовної норми. На рівні мовної системи слово визначається як засіб обміну думками, як основна значуща одиниця мови.

А л е коли ми той же мовний матеріал, те ж слово почнемо розглядати в плані індивідуального мовлення, на рівні індивідуальної лінгві­стики, то його роль і завдання вималюються дещо по-іншому, дещо ускладненіше. Тут слово теж виступає як значуща одиниця. Однак ця мовна значуща одиниця служить тим засобом, який дозволяє скоординувати ав­торську думку і авторський матеріал із думками читача, дозволяє настроїти читача на певний лад, організовуючи належним чином сприймання тексту. Слово тут служить немовби регулятором, що дозволяє привести процес ста­новлення думки читача в гармонію з авторською. Це стає можливим тому, що автор користується словами та виразами, що добре відомі читачеві з його життєвої і мовної практики. Читач пізнає в тексті слова. Слова та вирази тут є одиницями пізнаван­ня. І ці одиниці пізнавання не збігаються або часто не збігаються з одиницями розуміння.

Приміром у нашому прикладі перше речення є од­нією одиницею розуміння, а складається воно з п'яти повнозначних і службових слів, з п'яти одиниць, що пі­знаються як відомі з практики мовлення. Майже кожна одиниця розуміння складається з кількох слів: «..мають звичай проводжати до армії в стрічках рясних» — сім слів; «...всиплять на Широку вся рідня» — п'ять слів; «друзі майбутнього воїна» — три і т. д. і т. п.

Одиниці розуміння якраз і є тими психологічними структурами, що доносять до читацької свідомості ав­торський матеріал, авторську думку. Вони будуються на мовній основі, але дещо відмінні за структурою.

Справді, одиниці розуміння, як видно з прикладів, відмінні від слова. Не збігаються вони і з словосполу­ченням. У виразі «... при сході сонця всиплять на Ши­року вся рідня» ми виділяємо одну одиницю розуміння, але до її складу входять словосполучення «схід сонця» і кілька слів.

При чому граматичні та психологічні категорії в ме­жах окремих одиниць розуміння можуть не накладати­ся. У нашому прикладі є такий шматочок тексту: «...і він ступає у цій оздобі якийсь незвичайний». З точки зору граматики, з точки зору мовної норми підметом тут є займенник «він», а присудком дієслово «ступає». З точ­ки зору сприймання психологічні одиниці тут не збіга­ються з граматичними. Психологічним суб'єктом тут буде вираз «він ступає у цій оздобі». А психологічним предикатом буде те, що приписується предмету думки. Цим предикатом буде словосполучення «якийсь незви­чайний» (він — якийсь незвичайний).

Наведеними відмінностями не вичерпується специфіка одиниць розуміння. В них слово може відігравати різну роль — може нести основну, додаткову і надлиш­кову інформацію¹.

Варто пильніше вдивитися в текст, і не важко буде відчути, що, з точки зору подачі матеріалу, можна виді­лити слова, без яких розуміння тексту неможливе, ос­кільки вони несуть основну інформацію. У виразі «те­перішніх мають звичай проводжати до армії в стрічках рясних» словосполучення «мають звичай проводжати до армії» і слово «теперішніх» за смисловим навантажен­ням — обов'язкові, оскільки без одного з них авторська думка стане незрозумілою. Вони несуть основну інфор­мацію. А словосполучення «в стрічках рясних» несе лише додатковий, уточнюючий логічний матеріал. Такі слова і вирази не визначають структури одиниць розу­міння, а лише вклинюються в ці структури, доповню­ють їх.

Крім слів та виразів, що несуть основну та додаткову інформацію, в одиницях розуміння можна виділити ще і слова та поєднання слів, які несуть надлишкову інфор­мацію. Вони повідомляють про те, що вже відоме або що можна відчути з попередніх одиниць розуміння. Так у виразі «...з обох боків ведуть його, немов до вінця, з перев'язаною на руці хустиною…» можна виділити частину, що несе основну інформацію, вираз, без якого неможливе розуміння. Це вираз «з обох боків ведуть його». Порівняння «немов до вінця» несе додаткову, уточнюючу інформацію. А вираз «з перев'язаною на руці містиною» несе надлишкову інформацію. Він повідомляє те, що вже частково відоме з порівняння «немов до він­ця» і з житейського досвіду українських мовлян. .

Як правило, вирази такого типу (з надлишковою ін­формацією) , будучи смисловим повторенням, дозволя­ють авторові нагнітати емоції, конденсувати потрібний настрій сприймання. Тому такі вирази нашою свідомістю іноді виділяються як окремі одиниці розуміння. Ми текст читаємо десь так: «з обох боків ведуть його /немов до вінця // з перев'язаною на руці хустиною ///.

Одиниці розуміння варто розглядати не лише з погляду структури, а і з точки зору засвоєння, з точки зору протікання процесу розуміння.

3 цього погляду можна виділити поперед­ню і остаточну стадію розуміння тексту. Можна говорити про одиниці розуміння попередньої та остаточної стадій засво­єння тексту.

В нашому прикладі зупинимося пильніше на частині тексту: «...при сході сонця висиплять...» Читач починає осягати, але ще не повністю розуміє. Не ясно ще, чи щось будуть висипати, чи хтось кудись вийшов юр­мою (приміром: «висипало того люду видимо-невидимо»). Це ще момент, коли читач тільки-тільки починає відчувати, про що йдеться. Читаємо далі: «...при сході сонця висиплять на Широку...» Тепер ясно. Момент розуміння виразу наступив. Але це лише попереднє розуміння, а не остаточне. Читач вловив суть психологічної структури, яка несе основну інформацію, і відчув, що починає ро­зуміти. Остаточне розуміння наступає лише тоді, коли він виділить та осягне і ті слова, що несуть уточнюючий, конкретизуючий матеріал: «... вся рідня, всі друзі май­бутнього воїна, квіття дівчат».