Порушення звичності мовних зв’язків

Контекстуальні неясності зустрічаються насамперед при порушенні граматичних зв’язків або при послабленні їх. Певно з цих випадків і виходив Л. А. Булаховський, коли говорив, що ясність — це пряма реакція на звич­ність елементів та їх сполучень у фразі. Ось що він пише з приводу сполучників «що» і «який»: «Для нашої син­таксичної системи характерна, наприклад, неясність у ви­падках, коли який (не кажучи вже взагалі про меншу синтаксичну чіткість позбавленого форм числа і роду що) стосується до синтаксичної групи «іменник з родо­вим відмінком того самого числа й роду: «шукання ща­стя, що весь час володіло його думками», «шурин його брата, що живе в нашому селі»¹.

Проте численними є не стільки порушення власне зв’язків, скільки розрив цілісності чи словосполучення, чи елементів складної фрази. Це пояснюється тим, що фраза викладу іноді немовби фіксує суперечності проті­кання творчого процесу. Автор прагне «подати якомога більшу кількість думок в якомога меншій кількості слів»¹, причому таке прагнення не завжди виступає в злагоді з швидкістю плину творчого процесу, іноді не зважає на особливості появи в свідомості мовця елемен­тів думки. Фраза немовби передає не саму думку, а оту послідовність, оту черговість, в якій спливли і були за­фіксовані в слові складники думки. Ці складники подані словами, які звичні для найширшого загалу мовців, але самі слова поставлені не в тому порядку, що узвичаєний як норма літературного мовлення, а в тому, в якому спливали у свідомості автора.

Наприклад, у передачі Українського радіо 7 січня 1964 року о 9 годині ранку диктор так оголосив назву передачі: «Лекція для студентів-заочників з німецької мови першого року навчання». В наведеній фразі склад­ники думки зрозумілі і сприймаються свідомістю. Проте два словосполучення («лекція з німецької мови» і «сту­денти-заочники першого року навчання») немовби спер­шу навмисне розірвані, недбало розкидані в різні кінці фрази і потім абияк об’єднані в назву передачі. І тут немає нічого неприродного. Фраза зафіксувала порядок появи в свідомості мовця всіх складників думки. Це вже всі потрібні для повідомлення елементи, але вони ще не мають звичної форми. Вислів немовби закам’янів на пев­ній стадії становлення, так і не набравши вигляду, коли стане легкодоступним для читача або слухача.

Редактор має прийти авторові на допомогу. Це не так важко, оскільки йому немає потреби замінювати жод­ного слова. Треба тільки поновити єдність словосполу­чень: «Лекція з німецької мови для студентів-заочників першого року навчання».

До цих близькі і ті неясності, що скидаються на зви­чайні граматичні недогляди. Ось речення: «Зусиллями винахідників і раціоналізаторів у країні створено раціо­налізаторський фонд економії семирічки з коштів, одер­жаних в результаті впровадження їх пропозицій»¹. Тут усе гаразд. Насторожує тільки вираз «семирічка з кош­тів, одержаних в результаті впровадження їх пропози­цій». Вчитуємось. В реченні порушений порядок складо­вих частин фрази. Треба: «Зусиллями винахідників і ра­ціоналізаторів у країні створено раціоналізаторський фонд економії семирічки. Створений він з коштів, одер­жаних в результаті впровадження у виробництво раціо­налізаторських пропозицій та винаходів».

Речення остаточно ще не відшліфоване, але потрібна невимушеність сприймання значною мірою відновлена.

Такі ж неясності можливі і тоді, коли в складній фразі порушується порядок однорідних підрядних речень. Газета «Зірка» в номері від 29 липня 1960 року подає один такий приклад: «У вагон, який щойно зупинився на станції, зайшла якась незнайома жінка з чемоданом в руках, в якому сиділо кілька пасажирів».

Тут мовець словом оформляв думку в тій послідов­ності, як вона в нього народжувалася. Спершу в свідо­мості спливла одна частина: у вагон, що зупинився, зайшла незнайома жінка з чемоданом. Потім ця думка була дещо уточнена: у вагоні сиділо кілька пасажирів. Але складники думки мовець поставив у фразу не в по­рядку їх смислової залежності, а в порядку їх появи, в порядку народження. Читач, замість прочитати «вагон, який зупинився і в якому сиділо...» сприймає фразу по іншому: «вагон, який зупинився» і «чемодан, в якому си­діло кілька пасажирів».

Розглянуті приклади найпростіших неясностей, невда­лої побудови контексту дуже схожі між собою і різнять­ся тільки в деталях.