Літературна техніка твору

«Треба знати техніку творчості,— пише М. Горький.— Знання техніки справи — це і є знання справи. Техніка, взята в цілому, в усіх галузях праці і творчості, є однією з основних сил культурного зростання, однією з сил, що ведуть весь процес культури» ².

«Форма може зіпсувати матеріал будь-якої цінності»³,— так дивився М. Горький на другий бік таланту — вміння подати матеріал. А вміло викласти матеріал можна лише при бездоганному володінні літературною тех­нікою. В замітці «Листи з редакції» (3 лист), оцінюючи як непогані за матеріалом оповідання одного з своїх кореспондентів, М. Горький одночасно різко засуджує манеру викладу, розповідь автора. Він зауважує: «Ви немовби пишете доповіді чи кореспонденції у белетри­стичній формі. Це — ще не мистецтво». І тут же пояснює: «Мистецтво починається там, де читач, забуваючи про автора, бачить і чує людей, яких автор показує йому»¹. Турбота про довершеність і красу художнього тво­ру — це не лише проблема «чистої форми», а питання ідеологічне. За формою, манерою викладу стоїть питан­ий про доступність, силу впливу художнього твору на Читача. «Матеріал у вас — чудовий,— пише Олексій Мак­симович Г. М. Гребньову з приводу його оповідань про перевиховання ув'язнених — високої соціально-політичної цінності. Він — сам по собі — такий добрий, що не потребує будь-яких словесних прикрас, а ви оздобили його і цим понизили його цінність, затемнили його яскра­вість пилом слів» ².

Або в листі П. Д. Соломеїну: «Героїчний поступок піонера Павла Морозова, будучи викладений більш уміло і з тією силою, яка проявлена Морозовим,— набув би дуже широкого соціально-виховного значення в очах піо­нерів...

Матеріал — оригінальний і новий, розумний — зіпсо­вано. Це все рівно, як коли б Ви з шматка золота зро­били б защіпку на двері курника або поставили курник з кедру, що йде на обжим олівців» ³.

І немов підсумовуючи методику свого підходу до ру­копису, М. Горький у жартівливому тоні повчає молодого свого кореспондента. Він пише, що літератор му­сить досконало володіти двома виучками: «... одна — лико дерти, друга — постоли плести. Лико дерти — значить: громадити матеріал, вміти бачити, чути; вміти почувати за всяку іншу людину, і «праведну» і грішну, вміти знайти в хорошому— погане, в поганої людини — добре, людяне. Постоли плести — вміти розташувати матеріал так, щоб усяка д р і б ­н и ц я до ладу була, а зайвого — нічого,щ о б усе било і в ніс, і в око, і в лоб читача.

Оце і є — технічна, літературна виучка, дається вона — важко... чимало серед літераторів є людей, які багато-таки пережили, які бачили і чули, розповідають вони про пережите — добре, а пишуть — погано» ¹.

В своїй редакційній практиці, в листах, у виступах Олексій Максимович раз по раз підкреслював велике значення літературної техніки, значення виучки «посто­ли плести».

З погляду літературної техніки в своїй редакційній практиці він зупинився на: 1) майстерності типізації, 2) майстерності композиції, 3) мовній майстерності художнього твору.