Р. Г. Іванченко

ЛІТЕРАТУРНЕ

РЕДАГУВАННЯ

Допущено Міністерством вищої і середньої спеціальної

освіти УРСР як учбовий посібник для студентів

спеціальності «Журналістика»

Бібліотека

професора

Романа

Іванченка

Редакційно – видавничий відділ

Книжкової палати УРСР

1970

У книзі досліджується широке коло питань редакторської професії: специфіка редагування; адекватність виразу; читання; обсяг роботи редак­тора; точність слововживання, зрозумілість слова, стислість викладу; тон розповіді; мовний штамп; ясність тексту; активізуючий творчий процес; стан­дартні коректорські знаки тощо.

У книзі розглядається практика проведення всього творчого процесу редагування, піднімають­ся питання, пов'язані з роботою редактора, який відчував подих часу.

Посібник побудований на цікавому матеріалі з практики видавництв нашої республіки. Розрахо­ваний на студентів редакторських відділень полі­графічних інститутів, факультетів журналістики державних університетів, працівників видавництв, газет, журналів, викладачів.

Від автора

Книги з журналістики, з книговидавничої справи зараз перестали бути рідкістю. Бібліографія їх пере­йшла рубіж окремих одиниць і нараховує нині десятки і сотні назв. Пояснюється це не лише посиленням інте­ресу до друкованого слова, до професії літератора, жур­наліста, редактора, а й суспільною важливістю літера­турної роботи. Праця літератора в нас уже давно стала частиною загальнодержавної справи, частиною величної роботи, яку веде партія і наш народ, будуючи нове, комуністичне суспільство.

Як кожна професія, професія літературного праців­ника має свої виробничі секрети. Має свої усталені при­йоми і методику виконання роботи.

Розглядові методики редакторського втручання в текст, описові технології його праці була присвячена книга «Рукопис у редактора», яка нині у значно розши­реному вигляді виходить під новою назвою уже як учбовий посібник.

Оцінки, що. їх дала преса першому виданню книги, а також те, що ряд положень названої книги були вико­ристані в посібниках з редагування (маємо на оці на­самперед посібник М. Сенкевич та М. Феллера «Литературное редактирование», випущений у світ видавництвом «Высшая школа», М., 1968) дозволили авторові та Редакційно-видавничому відділові Книжкової палати УРСР приступити до повторного видання роботи.

Як і в книзі «Рукопис у редактора», автор тут керує­ться тим самим принципом залучення ілюстративного ма­теріалу. Як і в першому виданні, тут легко можна відчути потяг переважно до текстів, що вийшли з-під пера майстрів слова. Пояснюється цей потяг насамперед потре­бою показати, що редакційне опрацювання рукопису — річ природна і закономірна. Адже не секрет — багато хто все ще вважає звичайними редакторські уваги лише на сторінках початківців. І пояснюють їх літературною невишколеністю. Причому судять про якість редакційної роботи за ряснотою редакторських уваг.

Редакційна ж шліфовка творів майстрів слова засвід­чує, що причина редакторського втручання де то інша. Вона лежить не лише в межах літературної вишколеності. Вона зумовлена природою писемного спілкування, природою процесу комунікації. Саме цим питанням автор зараз пробув приділити дещо більше уваги.

Є і друга причина. Художні і публіцистичні тексти дозволяють охопити дещо більше коло питань (зокрема детальніше зупинитися на редакційному опрацюванні настрою, тону подачі матеріалу) редакційної роботи над текстом. А робота над викладом власне і визначає спе­цифіку і неповторність редакторської професії. Відпо­вісти ж на питання, пов'язані із цією специфікою, пот­рібно насамперед.

Коли ж в інтересах теми, в інтересах повноти висвітлення розглядуваного питання, треба відійти від цього принципу, автор відходить і залучає газетний ілюстра­тивний матеріал та тексти з щоденного мовного вжитку.

І тут, у цьому передньому слові, автор вважає своїм обов'язком подякувати завідуючому кафедрою журна­лістики Львівського університету проф. Й. Т. Цьоху та членам його кафедри, проф. Ю. А. Лазебнику, які рецен­зували рукопис першого видання книги. Складаємо свою подяку також завідуючому кафедрою редагування та книгознавства Московського поліграфічного інституту проф. М. М, Сікорському, доценту кафедри теорії та практики редагування Українського поліграфічного інституту М. Д. Феллеру та колегам з їхніх кафедр, які рецензували рукопис цього видання і допомогли авто­рові та видавництву своїми порадами та зауваженнями. З почуттям щирої вдячності згадую тут також письменників Ю. М. Мушкетика, С П. Плачинду, О. В. Килим­ника, Д. Я. Шлапака, Б. Комара, а також акад. АН УРСР І. К. Білодіда, проф. В, С. Ващенка, котрі в різний час завдали собі працю прочитати рукопис цієї роботи або допомогли у збиранні матеріалів.