1.6. Потоки системи

Усі функції системи виконуються за умови наявності потоків енергії, матерії, інформації. У системі можуть циркулювати одночасно декілька потоків.

Розрізняють такі типи потоків: енергетичні; матеріальні; інформаційні; фінансові; людські (кадрові). Потоки та структура системи знаходяться у тісному взаємозв’язку. Структура виконує роль обмежень на потоки у просторі і часі.

Розрізняють підтримуючі потоки та потоки продукції (чи відходів). Перші необхідні для стабілізації чи збереження первинної структури, другі – є результатом структурної дії.

Можливі чотири типи взаємодій структури і потоків:

1. структура змінюється природно чи штучно, а потоки залишаються на тому ж рівні;

1. потоки змінюються (природним чи штучним чином), а структура не змінюється;

2. зміна структури тягне за собою зміну потоків (якісні та/або кількісні);

3. зміна потоків тягне за собою зміну структури.

1.7. Узагальнена характеристика системи

Розглядаючи систему як засіб досягнення мети, методологія системного аналізу виділяє в ній такі системні об’єкти чи “компоненти системи”: вхід; процес; вихід; навколишнє середовище.

Входом системи називають усе, що „добувається” системою з навколишнього середовища для досягнення цілей системи. Це певні ресурси, що перетворюються в деякі кінцеві продукти в результаті процесів, що відбуваються в системі.

Виходом системи називають результат функціонування системи чи кінцевий стан процесів, що відбуваються в системі. Виходи системи визначають таким же чином, як дію системи на навколишнє середовище.

Процес (лат. пересунення), це:

1) послідовна система явищ, станів у розвитку чогось;

2) сукупність послідовних дій для досягнення якихось результатів.

Процес переводить вхід системи у вихід. Виділити систему в реальному світі – це значить вказати всі процеси, що формують даний вихід при даних входах.

У будь-якій штучній системі існують три різні за своїм призначенням (роллю) підпроцеси: основний процес, зворотній зв’язок та обмеження.

Основний процес перетворює вхід у вихід. Зворотній зв’язок виконує такі процедури:

1) порівнює вибірку виходу з моделлю виходу і виділяє відмінність;

2) оцінює зміст та сенс відмінності;

3) виробляє рішення, що відповідає відмінності;

4) формує процес введення рішення (втручання в основний процес системи) та діє на процес з метою зближення виходу та моделі виходу.

Обмеження визначаються (виробляються) споживачем результатів функціонування системи, що аналізує ці виходи. Обмеження системи складається з цілі (функції) системи та примусових зв’язків (якостей функції). Примусові зв'язки повинні бути сумісними з ціллю.

Навколишнє середовище – це сукупність природних та штучних систем, для яких дана система не є функціональною підсистемою.

1.8. Класифікація систем

1. За походженням – штучні, природні, змішані.

2. За характером зв’язку із зовнішнім середовищем – відкриті, закриті.

3. За складністю:

а) неживі (статичні структури чи їх основи (кристал); прості динамічні системи із заданим законом поведінки (часи); кібернетичні системи з управлінськими циклами зворотного зв’язку (термостат, робот));

б) живі (відкриті системи із структурою самозбереження (клітина); живі організми з низькою здатністю сприймати інформацію (рослини); живі організми з більш розвиненою системою сприйняття інформації (тварини); живі організми із самосвідомістю (людина); соціальні системи (етнос, нація); трансцендентні системи, чи системи, що знаходяться поза нашою свідомістю).

4. За принципом поведінки, що ускладнюється: матеріальні; гомеостатичні; розв’язуючі (без передбачення); з передбаченням; рефлексивні.

5. За ступенем організованості:

а) добре організовані;

б) погано організовані;

в) із самоорганізацією: із саморегуляцією; із самоосвітою (такі, що самонавчаються; самонастроюються; самопоновлюються; самовідтворюються).

6. За ступенем ресурсної забезпеченості управління: малі, великі, прості, складні, звичайні, енергокритичні.

7. За цілеотриманністю: ціленаправлені; цілеспрямовані.

8. За описом змінних: якісний опис, кількісний опис; змішаний опис.

9. За способом управління: такі, що управляються ззовні; такі, що самоуправляються; з комбінованим управлінням.

10. За числом операторів системи S: чорний ящик (S невідомо); непараметричний клас (S відомо частково); параметризований клас (S відомо до параметра); білий ящик (S відомо повністю).