- •Київський національний університет культури і мистецтв
- •Isbn 966-602-141-2
- •Передмова
- •1.Основні принципи та методологічні аспекти теорії систем
- •1.1. Цілі теорії систем
- •1.2. Система та її властивості. Складність та система
- •1.3. Призначення системи
- •1.4. Функції системи
- •1.5. Структура системи
- •1.6. Потоки системи
- •1.7. Узагальнена характеристика системи
- •1.8. Класифікація систем
- •Задачі:
- •Контрольні питання
- •2. Моделі та моделювання
- •2.1. Класифікація моделей
- •2.2. Ідеальні (абстрактні) моделі
- •2.3. Матеріальні моделі
- •2.4. Відношення між моделлю і реальністю (різниці та збіжності)
- •2.5. Моделі складних систем
- •2.6. Модель типу "чорний ящик"
- •2.7. Модель типу „склад системи”
- •2.8. Модель типу „структура схеми”
- •2.9. Модель типу „структурна схема системи”
- •2.10. Динамічні моделі систем
- •2.11. Кваліметрична основа теорії систем
- •2.12. Математичні аспекти побудови моделей складних систем
- •2.13. Оцінка адекватності моделі
- •Задачі:
- •Контрольні питання
- •3. Математичне моделювання систем з детермінованими структурою та функціями (детермінованих систем)
- •3.1. Системи, що описуються звичайними диференціальними рівняннями
- •3.2. Математичне моделювання систем автоматичного управління
- •3.3. Елементи теорії стійкості систем
- •3.3.1. Основні поняття теорії стійкості систем
- •3.3.2. Перший метод Ляпунова
- •3.3.3. Другий метод Ляпунова
- •3.4. Дискретні системи, автомати
- •3.4.1. Однотактні релейні пристрої. Булеві функції
- •3.4.2. Багатотактні релейні пристрої
- •3.4.3. Скінчений автомат
- •3.5. Системи масового обслуговування
- •3.5.1. Основні поняття
- •3.5.2. Порядок обслуговування
- •3.5.3. Узагальнене обслуговування
- •3.5.4. Узагальнені однофазне та багатофазне обслуговування
- •3.5.5. Узагальнене багатофазне обслуговування. Випадок неоднорідного потоку
- •3.5.6. Приклади Приклад 1. Узагальнене однофазне обслуговування
- •Приклад 2. Узагальнене багатофазне обслуговування
- •3.6. Агрегативні системи
- •3.6.1. Математична модель агрегату
- •, , ,
- •3.6.2. Математична модель спряження елементів в складній системі
- •3.6.3. Математична модель спряження елементів в багаторівневих ієрархічних системах
- •3.7. Статистичні методи обробки спостережень
- •3.7.1. Регресійний аналіз
- •3.7.2. Кореляційний аналіз
- •3.7.3. Конфлюентний аналіз
- •3.7.4. Лінійний багатовимірний регресійний аналіз
- •Задачі:
- •Контрольні питання
- •4. Моделювання систем із стохастичними, нечіткими, хаотичними властивостями (імовірнісних, нечітких, хаотичних систем)
- •4.1. Стохастичні системи
- •4.2. Стохастична теорія управління
- •4.3. Нечіткі системи
- •4.4. Використання нечітких моделей
- •4.5. Інтеграція нечітких та нейронних мереж
- •4.6. Хаотичні системи
- •Задачі:
- •Контрольні питання
- •5. Класичні методи оптимізації. Лінійні, нелінійні, динамічні, стохастичні моделі оптимізації.
- •5.1. Варіаційне числення
- •5.2. Метод максимуму л.С. Понтрягіна
- •5.3. Лінійні та нелінійні моделі оптимізації
- •5.3.1. Лінійне програмування
- •5.3.2. Розв’язування задач лінійного програмування симплекс-методом
- •5.3.3. Чисельні методи розв’язування задач нелінійного програмування
- •5.3.4. Динамічне та стохастичне програмування
- •Задачі:
- •Контрольні питання
- •Список літератури
- •1.Основні принципи та методологічні аспекти теорії систем 4
- •2. Моделі та моделювання 12
- •3. Математичне моделювання систем з детермінованими структурою та функціями (детермінованих систем) 24
- •4. Моделювання систем із стохастичними, нечіткими, хаотичними властивостями (імовірнісних, нечітких, хаотичних систем) 88
- •5. Класичні методи оптимізації. Лінійні, нелінійні, динамічні, стохастичні моделі оптимізації. 100
5.2. Метод максимуму л.С. Понтрягіна
Багато задач на знаходження оптимальних значень параметрів управління можна розв’язати з використаннямпринципу максимуму, розробленого академіком Л.С. Понтрягіним та його учнями – В.Г. Болтянським, Р.В. Гамкрелідзе та Е.Ф. Міщенком. Розглянемо приклад задачі на знаходження оптимальних параметрів управління.
Приклад
Рух ракети,
яка запускається в космічний простір,
описується її координатами
,
проекціями вектора швидкості на
координатні осі
.
В цій задачі
-
маса ракети,
- величина тяги,
- кут між напрямом тяги та віссю
.
В цьому випадку рух ракети описується
такою системою рівнянь:
![]()
,
,
,
в якій
- секундна витрата маси;
сумарні проекції сили тяжіння, опору
атмосфери і т.д., які діють на ракету,
включно із силою тяжіння.
Управління
траєкторією ракети здійснюється за
рахунок сили тяжіння двигуна;
- параметри керування. Рух ракети
обмежується певними початковими та
кінцевими умовами. Наприклад, можна
задати початкове положення, швидкість
та маса ракети, що можна записати у
вигляді:
,
,
,
де
- фіксовані величини. Таким же чином
задаються і кінцеві умови.
В технічних
задачах виникає питання про знаходження
найекономічнішої програми роботи
моделі, наприклад, у випадку руху ракети
програма буде більш економічною, чим
меншу кількість палива буде витрачено.
Це означає, що управління
можна вибрати з умови мінімуму інтеграла
.
Функція
,
яка задовольняє всі обмеження і доставляє
мінімальне значення інтегралу
,
називаєтьсяоптимальним управлінням.
Далі введемо ряд понять, необхідних
далі.Стан об’єкта задається, в
кожний момент часу, числами
які називаютьсяфазовими координатами
об’єкта. Рух об’єкта, з математичної
точки зору, полягає в тому, що його стан
з плином часу змінюється, тобто величини
є змінними величинами, певними функціями
часу. Цей рух об’єкта відбувається не
самовільно, ним можна управляти, для
цього об’єкт має засоби управління, їх
кількісний вираз в кожний момент часу
характеризується
числами
ці числа називаютьсяпараметрами
управління. Знаючи фазовий стан
об’єкта в початковий момент часу
,
можна вибрати функції управління
(для
)
і розрахувати рух об’єкта для
,
тобто можна знайти функції
,
які характеризують зміну фазових
координат з плином часу. Тобто можна в
певній мірі діяти шляхом вибору функцій
керування
.
Величини
можна вважати координатами вектора![]()
),
який називається векторнимпараметром
керування. Величини
можна розглядати як координати вектора
(точки)![]()
),
яку називаютьфазовим станомоб’єкта.
Кожний фазовий стан![]()
)
є точкою
- вимірного простору з координатами
.
Цей
-
вимірний простір називаєтьсяфазовим
просторомоб’єкта, що розглядається,
в ньому, у вигляді точок зображуються
фазові стани об’єкта.
Для повного
завдання руху об’єкта, слід задати його
фазовий стан в початковий момент часу
і вибрати функції керування
для
,
тобто вибрати векторну функцію
![]()
).
Ця функція
називається управлінням. Завдання
початкового фазового стану
та управління
однозначно визначає подальший рух
об’єкта. Цей рух полягає в тому, що
фазова точка
(
),
зображує стан
об’єкта, вона переміщується з плином
часу, вона описує в фазовому просторі
певну лінію, яка називається фазовою
траєкторієюруху об’єкта, що
розглядається. Пару векторних функцій
,
тобто управління
та відповідну фазову траєкторію
називатимемопроцесом управлінняабо простопроцесом. Тобто станоб’єкта керуванняв кожний момент
часу характеризується фазовою точкою![]()
).
На рух об’єкта можна діяти за допомогоюпараметра управління ![]()
).
Зміна величин
з часом називаєтьсяпроцесом; процес
складається з управління
та фазової траєкторії
.
Процес повністю визначається, якщо
задано управління
,
за умови
та початковий фазовий стан
.
Часто зустрічається
така задача, пов’язана з об’єктами
управління. В початковий момент часу
об’єкт знаходиться в фазовому стані
;
необхідно вибрати таке управління
,
яке переведе об’єкт до завчасно заданого
стану
,
відмінного від
.
В задачах такого типу вимагається, , щобперехідний процесбув «найкращим»,
наприклад, щоб тривалість переходу була
найменшою. Такий «найкращий» перехідний
процес називаєтьсяоптимальним
процесом. Якщо мова йде про найменшу
тривалість переходу, то такі процеси
називаютьсяоптимальними з точки зору
швидкодії.
Розглянемо систему диференціальних рівнянь
,
(5.7)
яка описує поведінку
певного об’єкта в часі. В момент часу
змінні
можуть означати координати точок,
швидкості і т.п. Управління характеризується
точками
,
якими можуть бути кількість палива, яке
подається до двигуна, температура і
т.п. Ці параметри задовольняють певні
обмеження. Важається, що функції
неперервні за сукупністю всіх аргументів
і неперервно диференційовані за
сукупністю фазових координат
.
За умови заданих початкових умов система
(6.7) має єдиний розв’язок, якщо задати
функції
із значеннями з
.
Нехай вибрано припустиме управління
і отримана фазова траєкторія з початковою
умовою
.
Тоді система
,
,
має єдиний розв’язок
за умови будь-яких початкових умов
.
З використанням отриманих функцій
будується функція
.
Для
оптимальності управління
та
траєкторії
необхідним є існування такої ненульової
неперервної вектор-функції
,
яка відповідає функціям
,
що для будь-якого![]()
функція
змінного
досягає в точці
максимуму. В кінцевий момент
мають місце співвідношення:
.
(5.8)
Крім
того, якщо
задовольняють системи (6.6), (6.7), то функції
є сталими, а в умові (6.6) точку
можна замінити будь-якою іншою. Для
оптимальних за швидкодією управління
та траєкторії
необхідним є існування такої ненульової
неперервної вектор-функції
,
яка відповідає функціям
,
що для всіх
функція
![]()
змінної
досягає максимуму в точці
.
В кінцевий момент часу
матиме місце
.
(5.9)
Якщо
величини
задовольняють систему
![]()
І
виконується умова максимуму, то функція
змінної
є сталою, а нерівність (6.9) можна перевіряти
при будь-якому іншому значенні
.
З принципу максимуму Л.С. Понтрягіна
можна отримати всі необхідні умови
екстремуму – правило множників Лагранжа,
умови Вейєрштрасса, Лежандра, рівняння
Ейлера та ін.).
Приклад
Розглянемо задачу про оптимальну швидкодію для рівняння
|
|
≤ 1,
у випадку, коли кінцевим положенням є початок координат. В цьому прикладі
,
.
В цих
співвідношеннях
є
лінійною функцією від
,
її найбільше значення досягається, коли
,
або коли
,
причому
,
коли
,
та
,
коли
(тоді
).
Останнє означає, що
.
Таким
чином оптимальне управління знайдено.
Це Кусково-стала функція з двома
інтервалами, де вона приймає сталі
значення на кожному. На цих інтервалах
приймає значення -1 та +1. Якщо
,
то
,
а
зростає за змінною
.
Оскільки
,
то
, тобто кусок фазової траєкторії, який
відповідає
,
є параболою. Аналогічно, коли
,
має місце
,
а
є спадаючою функцією від
,
,
тобто
кусок фазової траєкторії, який відповідає
управлінню
,
також є параболою. Оптимальна траєкторія,
якщо вона існує, складається з кусків
двох парабол, які належать вказаним
сім’ям парабол, причому друга парабола
повинна проходити через початок
координат. Можна показати, що знайдені
фазові траєкторії дійсно є оптимальними.
