- •Київський національний університет культури і мистецтв
- •Isbn 966-602-141-2
- •Передмова
- •1.Основні принципи та методологічні аспекти теорії систем
- •1.1. Цілі теорії систем
- •1.2. Система та її властивості. Складність та система
- •1.3. Призначення системи
- •1.4. Функції системи
- •1.5. Структура системи
- •1.6. Потоки системи
- •1.7. Узагальнена характеристика системи
- •1.8. Класифікація систем
- •Задачі:
- •Контрольні питання
- •2. Моделі та моделювання
- •2.1. Класифікація моделей
- •2.2. Ідеальні (абстрактні) моделі
- •2.3. Матеріальні моделі
- •2.4. Відношення між моделлю і реальністю (різниці та збіжності)
- •2.5. Моделі складних систем
- •2.6. Модель типу "чорний ящик"
- •2.7. Модель типу „склад системи”
- •2.8. Модель типу „структура схеми”
- •2.9. Модель типу „структурна схема системи”
- •2.10. Динамічні моделі систем
- •2.11. Кваліметрична основа теорії систем
- •2.12. Математичні аспекти побудови моделей складних систем
- •2.13. Оцінка адекватності моделі
- •Задачі:
- •Контрольні питання
- •3. Математичне моделювання систем з детермінованими структурою та функціями (детермінованих систем)
- •3.1. Системи, що описуються звичайними диференціальними рівняннями
- •3.2. Математичне моделювання систем автоматичного управління
- •3.3. Елементи теорії стійкості систем
- •3.3.1. Основні поняття теорії стійкості систем
- •3.3.2. Перший метод Ляпунова
- •3.3.3. Другий метод Ляпунова
- •3.4. Дискретні системи, автомати
- •3.4.1. Однотактні релейні пристрої. Булеві функції
- •3.4.2. Багатотактні релейні пристрої
- •3.4.3. Скінчений автомат
- •3.5. Системи масового обслуговування
- •3.5.1. Основні поняття
- •3.5.2. Порядок обслуговування
- •3.5.3. Узагальнене обслуговування
- •3.5.4. Узагальнені однофазне та багатофазне обслуговування
- •3.5.5. Узагальнене багатофазне обслуговування. Випадок неоднорідного потоку
- •3.5.6. Приклади Приклад 1. Узагальнене однофазне обслуговування
- •Приклад 2. Узагальнене багатофазне обслуговування
- •3.6. Агрегативні системи
- •3.6.1. Математична модель агрегату
- •, , ,
- •3.6.2. Математична модель спряження елементів в складній системі
- •3.6.3. Математична модель спряження елементів в багаторівневих ієрархічних системах
- •3.7. Статистичні методи обробки спостережень
- •3.7.1. Регресійний аналіз
- •3.7.2. Кореляційний аналіз
- •3.7.3. Конфлюентний аналіз
- •3.7.4. Лінійний багатовимірний регресійний аналіз
- •Задачі:
- •Контрольні питання
- •4. Моделювання систем із стохастичними, нечіткими, хаотичними властивостями (імовірнісних, нечітких, хаотичних систем)
- •4.1. Стохастичні системи
- •4.2. Стохастична теорія управління
- •4.3. Нечіткі системи
- •4.4. Використання нечітких моделей
- •4.5. Інтеграція нечітких та нейронних мереж
- •4.6. Хаотичні системи
- •Задачі:
- •Контрольні питання
- •5. Класичні методи оптимізації. Лінійні, нелінійні, динамічні, стохастичні моделі оптимізації.
- •5.1. Варіаційне числення
- •5.2. Метод максимуму л.С. Понтрягіна
- •5.3. Лінійні та нелінійні моделі оптимізації
- •5.3.1. Лінійне програмування
- •5.3.2. Розв’язування задач лінійного програмування симплекс-методом
- •5.3.3. Чисельні методи розв’язування задач нелінійного програмування
- •5.3.4. Динамічне та стохастичне програмування
- •Задачі:
- •Контрольні питання
- •Список літератури
- •1.Основні принципи та методологічні аспекти теорії систем 4
- •2. Моделі та моделювання 12
- •3. Математичне моделювання систем з детермінованими структурою та функціями (детермінованих систем) 24
- •4. Моделювання систем із стохастичними, нечіткими, хаотичними властивостями (імовірнісних, нечітких, хаотичних систем) 88
- •5. Класичні методи оптимізації. Лінійні, нелінійні, динамічні, стохастичні моделі оптимізації. 100
5.1. Варіаційне числення
В рамках варіаційного
числення вивчаються методи знаходження
функціоналів. Нехай
- множина функцій, кожній функції
,
яка належить
,
поставлено у відповідність певне число,
це означає, що на множині
задано функціонал. Найпростішим прикладом
функціонала є такий інтеграл:
,
(5.1)
визначений для
всіх функцій
,
неперервних на відрізку числової осі
.
Іншим прикладом функціонала є довжина
лінії рівняння якої
,
,
(5.2)
де
- множина функцій
,
визначених і неперервних на ньому разом
з першою похідною на відрізку
.
Ми розглядатимемо функціонали типу
(5.3)
де
- перша похідна функції
.
Для функції
мають місце рівності:
.
(5.4)
Задача формулюється
так: знайти функцію
,
яка доставляє екстремум функціонала
(6.3) за умови обмежень (6.4). У варіаційному
численні отримують рівняння для
знаходження екстремалей – допустимих
кривих, на яких функціонал досягає
екстремуму.
Приклад
На осі
задані дві точкиА таВ координатамиА(а, 0),В(в, 0). Знайти
рівняння кривої із заданою довжиною
,
яка з’єднує ці точки, таку, щоб площа,
обмежена цією кривою та віссю
,
була максимальною.
Математичне
формулювання цієї задачі таке: знайти
функцію
,
таку, яка дає максимум інтегралу
![]()
за умови обмежень
![]()
![]()
Перше обмеження
означає, що початок і кінець кривої
повинні знаходитися, відповідно, в
точках АтаВ, а друге – довжина
кривої становить
.
Якщо функціонал
досліджується на екстремум а функція
є «підозрілою» як «точка» екстремуму,
то значення функціонала
зіставляється з його значеннями на
певній множині функцій
,
які називаються функціями порівняння,
до якої належить також![]()
Якщо має місце
мінімум (максимум)
за
умови
,
то додатна (від’ємна) різниця
|
|
<
,
для всіх х, які
належать області визначення функції
.
Околом першого
порядку, чи слабким околом, називається
множина кусково-гладких функцій
порівнянь
,
таких, що за умови певного
має місце:
|
|
+|
|
.
Мінімум (максимум)
функціонала
,
який досягається на
в її сильному (слабкому) околі, називається
сильним (слабким) мінімумом (максимумом)
функціонала![]()
Всякий сильний
екстремум є в той же самий час також
слабким екстремумом. Сильний та слабкий
екстремуми є відносними екстремумами.
Екстремум функціонала
за всією сукупністю функцій, на яких
він визначений, називається абсолютним
екстремумом. Абсолютний екстремум є в
той же час і відносним. В процесі
постановки задач варіаційного числення
слід вказувати, якого типу екстремум
слід знаходити. Загальною задачею
варіаційного числення є задача
максимізації чи мінімізації функціонала
типу
,
де
пов’язані диференціальним рівнянням:
.
(5.5)
Ще більш загальною є задача максимізації чи мінімізації виразу:
![]()
де
підпорядковано (6.5). Ця задача називається
задачею Больца, а задача знаходження
екстремуму функцій в точці
:
![]()
задачею Майєра.
Нехай
означає мінімізуючи функцію, яка дає
відносний мінімум. Якщо
- будь-яка «близька» до неї функція, то
![]()
Двома найбільш важливими умовами мінімуму є:
1. Умова Вейєрштрасса.
Нехай
- функція, відмінна від екстремальної
функціі
,
а
- її похідна, тоді повинна виконуватися
нерівність
![]()
Ліва частина цієї
нерівності називається функцією
Вейєрштрасса і позначається
.
2. Умова Лежандра.
Для того, щоб
була мінімізуючою функцією, повинна
виконуватися нерівність
,
що в аналізові відповідає звичайній умові на другу похідну.
Іноді у варіаційних задачах на екстремальну функцію накладають умови (обмеження) на кінцях, типу
.
Частіше обмеження
задається на лівому кінці інтервала, а
умова на правому кінці включається до
самої варіаційної задачі. Часто зтикаються
з задачею максимізації (мінімізації)
функціонала
за умови інтегрального обмеження типу
,
(5.6)
що в додатках означає обмеженість певного ресурсу. За різних умов можна застосувати метод множників Лагранжа і розглядати нову задачу знаходження екстремуму функціонала
.
Таким чином маємо видозмінене рівняння Ейлера
,
де
- стала, яка підлягає визначенню з
використанням співвідношення (5.6).
Приклад
Нехай
та
- задані точки на площині
,
необхідно знайти рівняння кривої
,
яка з’єднує ці дві точки, яка за умови
обертання навколо осі
утворює мінімальну поверхню обертання.
Розв’язок
Необхідно знайти
вираз функції
,
яка дає екстремум інтегралу
.
На підінтегральну
функцію
накладено два обмеження:
1)
має неперервні частинні похідні за
:
2)задовольняються крайові умови
.
Необхідною умовою
для
,
яка максимізує (мінімізує)
,
є умова, щоб функція
задовольняла рівняння Ейлера:
,
Яке можна записати таким чином:
.
Таким чином, слід мінімізувати вираз:
,
Підпорядкований обмеженням, пов’язаними з крайовими нмовами. За умов прикладу
.
Рівняння Ейлера після спрощення матиме вигляд:
.
Загальний розв’язок цього диференціального рівняння має вигляд
.
Потрібний
розв’язок отримується після визначення
довільних сталих
з крайових умов.
У випадку потреби
знаходження
та
,
які максимізують (мінімізують) інтеграл
,
де
- незалежні змінні;
- двовимірна область на площині
,
то необхідною умовою екстремуму є два
диференціальних рівняння другого
порядку в частинних похідних
,
.
Перший член першого рівняння можна записати у вигляді:
.
