Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Конспект МАТАН2

.pdf
Скачиваний:
21
Добавлен:
12.05.2015
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Лекція 2. Похідні і диференціали функцій кількох змінних

11

Приміром, для функції z xy маємо:

1)zx yxy 1 (за правилом диференціювання степеневої функції, y — стала);

2)zy xy ln x (за правилом диференціювання показникової функції, x —

стала).

Для функції u f(x1, x2, ..., xn ) можна означити n частинних похідних:

 

u

,

u

, ...,

u

,

 

x1

x2

xn

де

 

 

 

 

 

 

u(M

)

 

 

x

f(M

0)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

lim

 

i

 

 

, i 1, n.

 

x

 

 

 

 

x

 

 

 

i

 

 

 

xi 0

i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знаходять частинну похідну за певною змінною за правилами і формулами диференціювання функцій однієї змінної, при цьому решту змінних вважають сталими.

2.2. Диференційовність функції

Нагадаймо, що функцію y f (x) називають диференційовною в точці x0, як-

що її приріст у цій точці можна записати у вигляді

f (x0 ) f(x0 x) f (x0 ) A x x,

де A A(x0 ) стала щодо x, ( x) — н. м. ф., коли x 0. Необхідною і достатньою умовою диференційовності функції y f (x) у

точці x0 є існування скінченної похідної

f (x0 ) lim f (x0 ) A.

x 0 x

Розгляньмо функцію z f (x,y) означену в деякому околі U(M0 ) і точку

M0(x0;y0 ) і M1(x0 x,y0 y) U(M0 ).

Повним приростом функції z f (x,y), який відповідає приростам аргу-

ментів

x x x0, y y y0,

називають різницю

z(M0 ) f(x0 x,y0 y) f(x0,y0 ) f(M) f(M0 ).

Означення 2.2. Функцію z f (x, y) називають диференційовною в точці M0,

якщо в деякому околі цієї точки повний приріст функції можна записати як

f(M0 ) A x B y x y,

де A A(M0 ), B B(M0 ) — сталі щодо x, y;

( x, y) 0 і ( x, y) 0, коли x 0, y 0.

12

 

Розділ 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних

 

 

 

(необхідні умови диференційовності).

Якщо функція z f (x, y)

 

Теорема 2.1

 

 

 

 

диференційовна в точці M0(x0;y0 ), то:

1) в цій точці існують частинні похідні за обома змінними, причому

f (M0 ) A; f(M0 ) B;

x x

2)функція неперервна в точці M0.

1) Для точки (x0 x;y0 ) маємо:

f (x0 x, y0 ) f (x0, y0 ) A x x.

Звідси, розділивши обидві частини цієї рівності на x 0 і враховуючи означення, маємо

 

 

 

 

 

f (M0)

lim

f (x0

x, y0) f(x0, y0)

A.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

x 0

 

x

 

 

 

 

Так само

f (M0)

 

lim

f(x0, y0

y) f (x0, y0)

B.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

y 0

 

y

 

 

 

 

2) lim f (M

0 ) lim A x B y x y 0.

 

 

 

 

x 0

 

 

 

x 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y 0

 

 

 

y 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, функція z f (x,y) неперервна в точці M0.

 

 

 

 

Повний приріст диференційовної функції f у точці M0

можна записати як

 

 

f(M

)

f (M0)

x

f (M0)

y x y,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

x

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де , — н. м. ф., коли x 0, y 0.

 

 

 

 

З неперервності функцій двох змінних у точці M0 та з існування її частин-

 

них похідних у цій точці ще не випливає її диференційовність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

Якщо функція

 

Теорема 2.2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(достатня умова

диференційовності)

0

, то

 

z f(x, y) має неперервні частинні похідні в деякому околі точки M

 

функція z f(x, y) диференційовна в точці M0.

 

 

 

2.3. Повний диференціал функції

Розгляньмо диференційовну в точці M0(x0;y0 ) функцію z f (x, y).

Означення 2.3. Повним диференціалом функції z f (x, y) у точці M0 нази-

вають лінійну щодо x та y частину повного приросту цієї функції в точці M0 і позначають

df(M0 ) dz(M0 ) f (M0 ) x f (M0 ) y.

x y

 

Лекція 2. Похідні і диференціали функцій кількох змінних

13

Вирази

f (M0 )

 

x

та

f (M0 )

 

y називають частинними диференціалами

x

y

 

 

 

 

 

і позначають dx f (M0 ) та dy f (M0 ). Отже,

df (M0 ) dx f (M0 ) dy f (M0 ).

З означення випливає, що при достатньо малих x та y правдива на-

ближена рівність

f (M0) df(M0)

f(x0 x,y0 y) f(x0,y0) fx (x0,y0) x fy (x0,y0) y,

яку використовують у наближених обчисленнях.

Оскільки для незалежних змінних dx x,dy y, формула для обчислення диференціала набуває вигляду

 

 

 

 

df f dx

f dy.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для функції n змінних u

 

f(x1, x2, ..., xn ) маємо формулу

 

 

 

 

 

du

f

dx

 

 

f

dx

 

...

f

 

dx

 

.

 

 

 

 

 

1

 

2

 

 

n

 

 

 

 

 

 

x1

 

x2

 

 

xn

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 2.1.

Знайти повний диференціал функції z x

sin y у точці M

 

 

 

 

1;

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4. Похідна складеної функції. Інваріантність повного диференціала

Розгляньмо функцію z f (x, y) двох змінних x та y, кожна з яких є функцією

незалежної змінної t :

x x(t), y y(t),

тоді функція f (x(t), y(t)) є складеною функцією змінної t.

Теорема 2.3. Якщо функції x x(t), y y(t) диференційовні в точці t, а функція z f (x, y) диференційовна в точці M(x;y), то складена функція z f (x(t), y(t)) також диференційовна в точці t і її похідну знаходять за формулою

 

 

 

 

dz

 

z

dx

z

dy

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x dt

 

y dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Так само знаходять

похідну

функції

 

u f (x, y, z), x

x(t), y y(t),

z z(t) :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

du

 

u dx

u

dy

u

dz

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

x dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y dt

 

z dt

 

 

14

Розділ 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних

Зокрема, якщо t x, y y(x), z z(x),

то дістаємо формулу для обчис-

лення повної похідної

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

du

u

u dy

 

u dz .

 

 

 

dx

x

y dx

 

z dx

 

 

Розгляньмо загальніший випадок. Нехай z f (x, y)

— функція двох змін-

них x та y, які залежать від змінних u, v :

 

 

 

 

 

x x(u, v), y y(u, v).

 

Тоді функція z f (x(u, v), y(u, v)) є

складеною функцією незалежних

змінних u та v.

 

 

 

 

 

 

Якщо функції x(u, v) та y(u, v) диференційовні в точці M1(u;v), а функція

z f (x, y) диференційовна в точці

M2(x(u, v);y(u, v)),

то складена функція

f (x(u, v), y(u, v)) диференційовна в точці M1(u, v) і її частинні похідні знахо-

дять за формулами:

 

 

 

 

 

 

z

 

z x

 

z y

;

 

u

 

x u

 

y u

 

 

z

 

z x

 

z y .

 

v

 

x v

 

y v

 

Знайдімо диференціал складеної функції:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dz

z du

z dv

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z x

 

 

 

u

 

 

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z y

 

 

 

z x

 

z y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

du

 

 

 

 

 

 

 

dv

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x u

 

y u

 

x

 

y v

 

 

 

 

 

 

z

 

x

 

 

x

 

 

z

y

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

du

 

 

 

 

 

 

du

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dv

 

 

 

 

 

dv

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

 

 

 

 

 

 

 

v

 

 

 

 

 

 

 

 

x u

 

 

 

 

y u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z dx

z dy.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

Це доводить, що повний диференціал функції z f (x, y) має інваріатну

(незмінну) форму, тобто незалежну від того, чи є x

та y незалежними змінни-

ми, чи диференційовними функціями змінних u та v.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

du

 

 

 

 

 

Приклад 2.2.

Знайти

, якщо u x2

y2

z, де x

a cos t,

y a sin t,

 

dt

 

z

1

sin 2t.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 2.3.

Знайти

z

 

та

dz

, якщо z yx , y cos2 x.

 

 

x

dx

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 2.4. Знайти частинні похідні функції z 3x2y, де

x u v, y uv.

Лекція 2. Похідні і диференціали функцій кількох змінних

15

2.5. Похідна неявної функції

Розгляньмо рівняння

F(x, y, z) 0.

Якщо кожній парі чисел x та y з деякої множини відповідає єдине значен-

 

ня z, яке разом з x та y

справджує це рівняння, то це рівняння задає неявну

 

функцію z (x, y).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нехай

 

 

 

 

 

 

 

і її похідні Fx (x, y, z), Fy(x, y, z) та

 

 

Теорема 2.4.

функція

F(x, y, z)

 

F (x, y, z) визначені і неперервні в деякому околі точки M

0

(x

0

;y

; z

0

), причо-

 

 

z

 

 

 

 

 

F (x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

му F(x

0

, y

, z

0

) 0, а

0

, y

, z

0

) 0.

Тоді існує окіл точки

M

, в якому

 

 

 

0

 

 

z

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

рівняння F(x, y, z) 0 означує єдину функцію z (x, y),

неперервну і ди-

 

 

ференційовну в околі точки (x0 ;y0 ) і таку, що (x0, y0 ) z0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Продиференціюємо рівність F(x, y, z) 0 за змінними x та y :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

 

 

F z 0

z

 

Fx

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

z

x

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

 

 

F z

 

 

z

 

 

F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

z y 0

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 2.5. Знайти частинні похідні функції z (x, y), якщо ez x2y z 10 0.

2.6. Частинні похідні вищих порядків

Якщо функція z f (x, y) задана в області D і має частинні похідні zx , zy у

всіх точках (x;y) D, то ці похідні можна розглядати як нові функції, задані в області D.

 

Якщо існує частинна похідна за змінною x від функції

f

, то її називають

 

x

частинною похідною 2-го порядку від функції f

 

 

x і позначають

за змінною

2f

або f 2 . Отже, за означенням

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

f

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

Якщо існує частинна похідна від функції

 

 

f

 

за змінною y, то її називають

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

мішаною частинною похідною 2-го порядку від функції f і позначають

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

f

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x y

 

 

xy

 

 

 

y

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

16 Розділ 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних

Для функції z f (x, y) можна ще розглянути:

2

f

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f

 

 

 

 

f

 

 

 

 

 

 

;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

yx

 

 

 

 

 

 

 

 

y x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

y

 

2

f

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f

 

 

f

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

y

2

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

Якщо існують частинні похідні від частинних похідних 2-го порядку функції f (x, y), то їх називають частинними похідними 3-го порядку функції f (x, y) (іс-

нує вісім таких похідних).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Природно виникає запитання: чи залежить результат диференціювання від

порядку диференціювання?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(Шварца, про мішані похідні).

 

 

 

 

 

Якщо функція f (x, y) означена ра-

 

Теорема 2.5

 

 

 

 

 

 

 

0

 

0

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M

 

(x

 

;y

 

)

і похідні

 

зом зі своїми похідними fx , fy,

fxy

, fyx у деякому околі точки

 

 

 

 

 

 

 

 

f

та f неперервні в точці M

0

,

то

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

xy

yx

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

fxy

(M0 ) fyx (M0 ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Така сама теорема правдива для будь-яких неперервних мішаних похідних, що різняться між собою лише порядком диференціювання.

Приклад 2.6. Знайти похідні 2-го порядку функції z ln(2x 3y).

2.7. Диференціали вищих порядків

Диференціал 2-го порядку функції z f (x, y) означують формулою

d2z d(dz).

Якщо функція f

має неперервні частинні похідні і змінні x та y незалежні, то

z

 

z

 

z

 

z

 

z

 

z

 

 

dx

dx

 

dx

 

dy

d2z d

 

dy

 

 

dy

dx

 

dy

 

 

y

 

 

 

y

 

 

 

y

 

 

x

 

 

x

 

x

x

 

y

 

 

 

2z

dx2

 

2z

dydx

 

2z

 

dxdy

2z

dy2

 

 

 

 

x2

y x

x y

y2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2z

 

 

 

 

2z

 

 

 

 

 

2z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

2 dx

2

2

 

 

 

 

dxdy

 

2 dy

2

 

 

 

 

 

dx

 

 

dy

 

z.

x

 

x y

y

 

 

 

 

x

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У разі незалежних змінних x та y для диференціала m -го порядку функції

z, який означають рівністю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dmz d(dm 1z),

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

маємо аналогічну формулу:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d

 

z

 

 

 

dx

 

 

 

 

dy

 

z,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лекція 3. Похідна за напрямом і градієнт скалярного поля

17

Цей вираз розуміють так: двочлен, який стоїть у правій частині співвідношення, треба розкрити за формулою біному Ньютона, а потім одержаним виразом подіяти почленно на функцію z(x,y).

Для функції u f (x1, x2,...,xn ) від n незалежних змінних x1,x2,...,xn ди-

ференціал m -го порядку знаходять за формулою:

 

m

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d

 

u

 

 

dx

1

 

 

 

dx

2

...

 

 

dx

 

u.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

x

 

 

n

 

 

 

x

1

 

 

 

2

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.8. Тейлорова формула для функції двох змінних

Для (n 1) разів неперервно диференційовної функції однієї змінної y f (x) можна записати формулу Тейлора в диференціальній формі із залишковим членом у формі Лаґранжа:

 

 

d2f (x

)

 

dn f(x

)

 

dn 1f ( )

 

 

f df (x

)

0

 

 

...

0

 

 

 

 

, (x;x

).

 

 

 

 

 

 

 

0

 

2!

 

 

 

n !

 

 

 

(n 1)!

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теорема 2.6. Якщо функція z f(x,y) (n 1) разів неперервно диференці-

йовна в деякому околі точки M0(x0;y0 ), то для неї правдива Тейлорова фор-

мула n -го порядку в околі точки M0

 

 

 

 

 

d2f (M

)

 

 

dn f (M

)

 

 

f df (M

)

 

 

0

 

...

0

 

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

2!

 

 

 

n !

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

із залишковим членом у Лаґранжовій формі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

 

dn 1f(M )

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

(n

1)!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x,y0

y) U(M0), 0 1.

 

M (x0

Лекція 3. Похідна за напрямом і градієнт скалярного поля

3.1. Скалярне поле

За допомогою поняття поля описують чимало явищ сучасної фізики.

Полем величини називають частину простору D, з кожною точкою M якої в кожний момент часу t зв’язано значення величини . Тому є функцією точки M та часу t.

Величини, які описують фізичні явища, належать (переважно) до двох основних типів: скалярні і векторні.

Якщо величина є скалярною (густина, температура, тиск тощо), то й поле називають скалярним. Якщо є вектором (швидкість, сила тощо), то відпо-

18

Розділ 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних

відне поле називають векторним. Поле величини називають стаціонарним, якщо не залежить від часу t.

Розгляньмо стаціонарне скалярне поле u f (M ), де M 3. Якщо вибрати систему декартових координат (x,y, z), то кожна точка M матиме координати

x,y, z і функція точки стане функцією трьох незалежних змінних u f (M ) f(x,y, z).

Змінювання функції f (M ) під час переходу від однієї точки простору до іншої вивчають за допомогою поверхонь рівня

f(x,y,z) C,

на яких величина зберігає певне значення.

Приміром, якщо поле задане функцією u x2 y2 z2, то поверхнями рівня будуть сфери

x2 y2 z2 C, C 0.

Поверхні рівня, які відповідають різним сталим C, заповнюють усю область, у якій означене поле, і жодні дві поверхні рівня, які відповідають різним значенням C, не мають спільних точок.

3.2. Похідна за напрямом

Розгляньмо стаціонарне скалярне поле величини f (M),M 3.

 

 

 

Швидкість змінювання поля u f (M )

під час переміщення точки M0 у

заданому напрямі l вивчають за допомогою похідної за напрямом.

 

 

 

Будь-який напрям l

у просторі можна

задати

z

 

 

 

 

 

l

 

одиничним вектором

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

cos

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cos

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cos

 

 

 

 

 

 

 

 

M

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

O

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

де , , — кути, утворені

напрямом l

з

осями

x

 

 

 

 

 

 

Ox,Oy і Oz.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1. Похідна за

Нехай функція u f (x, y, z)

означена в деякому

 

 

 

 

напрямом

околі точки M0 з радіусом вектором

r0 x0i y0 j z0k.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Означення 3.2.

Похідною функції u f (x, y, z)

у точці M0 за напрямом l

 

називають границю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u(M

 

)

 

f(

 

 

 

0) f (

 

)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

tl

 

 

 

 

 

 

 

0

 

r

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lim

0

 

 

0

.

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

t

 

 

 

 

 

 

 

 

t 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лекція 3. Похідна за напрямом і градієнт скалярного поля

19

 

 

Щоб дістати координатну форму похідної за напрямом, візьмімо промінь,

що виходить з точки M0 у напрямі l, з параметричними рівняннями:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

t cos ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

t cos ,

 

 

t

0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

t cos ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У точках цього променя маємо функцію

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тоді

 

u f (x0 t cos , y0

t cos , z0

t cos ) F(t).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u(M0 )

 

lim

 

f (x0 t cos , y0 t cos , z0 t cos ) f (x0, y0, z0 )

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lim F(t) F(0)

F ( 0).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t

0

 

 

 

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо функція u f (x, y, z) неперервно диференційовна в точці M0, то

застосовуючи правило диференціювання складеної функції, одержимо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u(M0 )

 

 

 

u(M0 )

cos

u(M0 )

cos

u(M0 )

cos .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

Якщо за напрям l

 

узяти, приміром, напрям осі Ox, то

 

0 (1; 0; 0)T . Тоді

 

 

 

l

маємо

u

 

 

u

, тобто похідна за напрямом осі Ox є частинною похідною за

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

змінною x. Так само і для похідних за напрямом осей Oy та Oz.

 

 

 

Зокрема, для функції u f (x,y) двох змінних маємо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u(M0 )

 

u(M0 )

cos

u(M0 )

cos

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u(M0 )

 

 

u(M0 )

cos

 

u(M0 )

sin ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

cos

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де l

 

 

,

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cos

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Існування похідних функції в заданій точці за всіма напрямами не гарантує

диференційовності функції в цій точці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Похідною вздовж гладкої кривої L у заданій точці M0 L називають по-

хідну за напрямом дотичної до кривої, яку проведено в точці M0.

 

 

 

Властивості похідної за напрямом:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1)

 

u(M )

дорівнює швидкості зміннювання функції u(M ) у напрямі l;

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2) якщо u(M) 0, то функція u u(M ) зростає в напрямі l ;

l

20

Розділ 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних

 

 

3) якщо

u(M)

0, то функція u u(M ) спадає в напрямі

 

.

 

l

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Температура тіла

у просторі

задана

функцією

 

Приклад

3.1.

 

 

T x2y yz exy. Знайти швидкість

змінювання

температури

в точці

 

M0(1;1;1) у напрямі від цієї точки до початку координат.

 

3.3. Градієнт функції

 

 

 

 

 

 

Слушним є питання: за яким напрямом

 

похідна u має найбільше значення?

 

l

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

Цей напрям вказує градієнт функції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Означення 3.2.

 

Градієнтом диференційовної функції u f (x, y, z) у точці

 

 

M0

називають вектор

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

(M)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u(M)

 

 

 

 

 

 

u(M)

 

 

 

 

u(M)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

gradu(M)

 

 

 

i

 

 

 

 

 

 

 

j

 

 

 

 

 

 

k

u

(M) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

(M)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За допомогою

 

 

 

 

градієнта

 

похідну

 

функції

u f (M )

 

за

напрямом

 

 

 

0

(cos ;cos ;cos )T можна записати як

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u(M)

(grad u(M),

 

0 )

 

grad u(M)

 

cos pr

 

 

gradu,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де (gradu(M ), l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, похідна в заданому напрямі дорівнює проекції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

градієнта на напрям диференціювання. Звідси випливає,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

що якщо grad u(M ) 0, то похідна

u(M )

набуває най-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

більшого значення, коли напрям l збігається з напрямом

M

 

 

 

 

 

 

u(M ) l

 

l 0

 

 

градієнта функції u(M ),

а саме

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

u(M)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

grad u(M)

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.4. Похідна за

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

grad u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

напрямом як проекція

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

градієнта

 

 

 

 

У протилежному напрямі,

який задає вектор ( grad u),

похідна

u(M )

 

l

має найменше значення, що дорівнює grad u(M ) .

Напрям l, який задає вектор grad u, називають напрямом найшвидшого підій-

мання, а напрям, який задає вектор ( grad u) — напрям найшвидшого спускання.