--- Загартованість

Здатністьсплаву набувати макс твердість і це характеристика для сталей і усяхарактеристика в першу чергу залежно від вмісту вуглеця. Низько вугл сталі з цієї причини гарт не піддаються, так як вони не отрим підв твердість.

Прогартованність – здатність сталей мати високу твердість по перерізу деталі або виробу, о буде забезпечувати структури починаючи від март в заверрш тою ділянкою, де стр буде склад із не менше як 50% март та троститу.

Основною хар-кою прогартованості є критичний діаметр – це наймаклимальніший діаметр циліндра (зразка) , який прогартовується наскрізно у цьому перерізу у відповідному сер-ще.

Здатність масла є нижче ніж у води.

Д(кр) води (більше) Д(кр) масла.

Знаючи один з параметрів діаметрі використовуючи відповідні монограми можна визначити та орати відповідний режим, що буде забезпечувати накрізний прогарт у відпов охолодж сер-щі.

--- Класифікація конструкційних сталей

Ни.зько вуглецеві сталі (Сталь 08-15) низька міцність та висока пластичність. Використовують для холодної штамновки.

Сталь 15-25 – після нормалізації, не піддаються терм оброці. Така сталь довго зарюється і її використовують для виготовлення цементових деталей. Тобто проводять дифузійне насичення шаром вуглецю. Вироби з такої сталі будуть мати підвищенну зносостійкість, та поверхневу стійкість.

Середні веглецеві сталі – Сталь 30-35-40-50- викор тільки після термічної обробки : нормалізації, поліпшення, поверхневе гартування. Роблять з них – шатуни. Шестерні, прицільні диск, прогартованість відносно невисока. Д(кр) у воді більше 12 мм.

Сталі 55-75 – мають вищу міцність, мають високу пруність, стійкість проти спрацвання. Застосовують гартування іх наступним відпуском. Роблять – пружини, прокатні Вали.

--- Відпуск

Це кінцева операція, першою для якої є гартування. Метою відпуску є приведення структури загартованої сталіу рівноважний стан.

Якщо не проводити відпуст сталі, із причини високих снутр напружень загартовані сталі може відбутися деформ загарт виробу та тріщино утворення. В залежності від темп нагріву загарт сталі є 3 типи відпуску: Низькотемп, сер тем, вискокотемпертурний.

Низько т – нагрів до темп 100-250 ° і відбувається перехід тетро-гонялного мартенситу на відпущений мартенсит. Тривалість нагрівання при цьому залежнить від темп нагрів. Піддають різальні та вимірювальні інструменти із вуглецевих та легованих стлей а також вироби після цементації

Середньовугл – темп – 300-400°. Залишковий аустеніт розпадається на збіднений на вуглець мартенсит та карбітні часточки.

Із підвищ темп до 400 ° мартенсит також буде розпадатися на дрібно-дисперсну FeC(x)суміш – тростит відпуску. Навідміну від троститу отриманого безпосередньо охол аустеніту, він буде тами дрібку стр-ру. Внутрішні напруження остаточно зникають, сталь буде набувти високої пружності і підищ вязкість. Тердість: залежно від вмісту С знижується до 40-50 НРС. Застосовуються для деталей , що знах у терті (ресори, пружини).

Високо темп відп – підвищ пласт та ударна вязкість, в результаті укрупнення та сферодизації карбідних частичок, і така структура має назву сорбіт відпуску. Застос для деталей що працюють в умовах підвищ та динамічних сталей, що працюють в умовах підвищ та динамічних навантажень: вали, осі, елемені кріплень. Термічну обробку, яка полягає у гартуванні з наступним відпуском назив поліпшення, т.я. ресурс роботи з деталею буде значно ліпший порівняно з іншими видами.