
- •Методичні вказівки
- •1.1. Мета і задачі дипломного проекту
- •1.2. Тематика дипломного проекту
- •1.3. Обсяг дипломного проекту
- •2. Структура і зміст дипломного проекту
- •3. Опис і обґрунтування вибраної конструкції
- •3.1. Конструкція та принцип дії виробу
- •5. Рекомендації по монтажу і експлуатації.
- •2.1. Оформлення пояснювальної записки
- •2.1.1. Побудова пояснювальної записки
- •2.1.2. Виклад тексту пояснювальної записки
- •2.1.3. Оформлення ілюстрацій та додатків
- •2.1.4. Побудова таблиць
- •2.1.5. Оформлення типових розрахунків
- •2.1.6. Оформлення списку посилань
- •2.2. Вимоги до складання специфікації
- •2.3. Вимоги до робочих креслень
- •2.3.1. Графічне позначення матеріалів
- •2.3.2. Правила нанесення розмірів
- •2.3.3. Правила нанесення граничних відхилень розмірів
- •2.3.4. Позначення на кресленнях допусків форми і розташування поверхонь
- •2.3.5 Позначення шорсткості поверхні
- •2.3.6. Умовні зображення та позначення швів зварних з'єднань
- •2.3.7. Нанесення на кресленнях позначень покриттів
- •2.3.8. Нанесення на кресленнях позначень термічного та інших видів обробки
- •2.3.9. Правила нанесення в графічних документах технічних вимог і таблиць
- •2.3.10. Правила виконання складальних креслень
- •2.4. Вимоги до виконання схем
- •2.5. Оформлення ілюстративних документів
- •3. Підготовка документації дипломного проекту до захисту і правила її комплектування
- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Назва розділу дп: Консультант:
- •Київ 20
- •Національний технічний університет україни "київський політехнічний інститут "
- •Завдання на дипломний проект освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»
- •1. Призначення та область застосування установки (лінії тощо)
- •Календарний план-графік виконання дипломного проекту
- •Відгук керівника дипломного проекту освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр"
- •Рецензія * на дипломний проект освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр"
2.3.1. Графічне позначення матеріалів
Графічне позначення матеріалів у перетинах повинне сприяти легкому розрізненню деталей, а також показувати вид матеріалу деталі, не утрудняючи читання креслення.
Правила графічного позначення й нанесення матеріалів у перетинах на кресленнях для всіх галузей промисловості й будівництва встановлює ГОСТ 2.306-68. Відповідно до цього стандарту, графічне позначення матеріалу в перетині може не залежати від виду матеріалу (рисунок 2.6) або залежати від нього (таблиця 2.1). Допускається застосовувати додаткові графічні позначення матеріалів, пояснюючи їх на кресленні.
Рисунок 2.6 - Графічне позначення матеріалу
Таблиця 2.1 – Графічне позначення різних матеріалів за ГОСТ 2.306-68
Матеріал |
Графічне позначення |
1. Метали й тверді сплави |
|
2. Неметалічні матеріали, у тому числі волокнисті, монолітні й пресовані, за винятком зазначених нижче |
|
3. Дерево |
|
4. Камінь природний |
|
5. Кераміка й силікатні матеріали для кладки |
|
6. Бетон |
|
7. Скло й Інші світлопрозорі матеріали |
|
8. Рідини |
|
Примітки:
1.Композиційні матеріали, що містять метали й неметалічні матеріали, позначають як метали.
2.Графічне позначення п. 3 варто застосовувати, коли немає необхідності вказувати напрямок волокон.
3. Графічне позначення п, 5 варто застосовувати для позначення цегельних виробів (обпалених і необпалених), вогнетривів, будівельної кераміки, електротехнічної порцеляни, шлакобетонних блоків і т. п.
Штрихування виконують суцільними тонкими лініями. Похилі паралельні лінії штрихування повинні проводитися під кутом 45° або до ліній рамки креслення, або до лінії контуру зображення, або до його осі (рисунок 2.7). Якщо лінії штрихування, проведені під кутом 45° до ліній рамки креслення, виявляються паралельними лініям контуру або осьових ліній, треба замість кута 45° вибирати кут 30° або 60° (рисунок 2.8).
Рисунок 2.7 - Приклад виконання штрихування
Рисунок 2.8 - Приклад виконання штрихування
Лінії штрихування можна наносити з нахилом як у праву, так і в ліву сторону, але, як правило, у ту саму сторону на всіх перетинах однієї й тої ж деталі, незалежно від кількості аркушів креслення, на яких ці перетини виконані.
Частота нанесення ліній штрихування повинна бути однакової для всіх перетинів даної деталі, виконаних в одному масштабі. Відстань між штрихами приймають від 1 до 10 мм залежно від площі штрихування й необхідності різноманітити штрихування суміжних областей.
У суміжних перетинах варто застосовувати зустрічне штрихування (нахил штрихування одного перетину вправо, іншого – уліво) або зрушувати лінії штрихування в одному перетині стосовно іншого, коли нахил штрихування обох перетинів однаковий. Можна також змінювати відстань між лініями штрихування. При штрихуванні «у клітку» відстань між лініями штрихування в кожному перетині повинна бути різною.
При великих площах перетинів і при вказівці профілю ґрунту допускається наносити позначення лише в контурі перетину вузькою смужкою рівномірної ширини.
Вузькі й довгі площі перетинів (товщиною на кресленні від 2 до 4 мм) варто штрихувати повністю тільки па кінцях і в контурів отворів, іншу площу перетину – невеликими ділянками в декількох місцях (рисунок 2.9). Штрихування скла в цих випадках наносяться з нахилом 15 – 20° до лінії більшої сторони контуру перетину.
Рисунок 2.9 - Приклад виконання штрихування
Вузькі площі перетинів товщиною менш 2 мм показують зачерненими, залишаючи просвіти між суміжними перетинами не менш 0,8 мм (рисунок 2.10).
Рисунок 2.10 - Приклад виконання штрихування (зачернення)
Умовні позначки штрихування окремих матеріалів, наприклад сердечників магнітопроводів, зазначені у відповідних стандартах.