- •Т е о р і я й м о в і р н о с т е й т а
- •03056, Київ-56, просп. Перемоги, 37 Зміст
- •1. Елементи комбінаторики
- •2. Біноміальні тотожності
- •3. Формула включень та виключень
- •4. Класичне означення ймовірності
- •5. Геометричний метод знаходження ймовірності
- •6. Умовні ймовірності, незалежні події, формула повної ймовірності, формула Байєса
- •Дискретні випадкові величини, математичне сподівання та дисперсія
- •Загальне поняття випадкової величини, функції від випадкових величин
- •Граничні теореми
- •0.74 1.12 3.75 4.33 5.71 6.09 7.89 8.03 9.55 10.22.
- •Список використаної літератури
2. Біноміальні тотожності
Біноміальні
коефіцієнти
мають ряд важливих властивостей, які
можна подати у вигляді тотожностей.
Серед найбільш поширених наведемо такі:
; (8)
; (9)
;
(10)
(11)
Тотожність
(8) випливає безпосередньо з означення
(формула (2)). Рівності (10) та (11) є наслідками
бінома
Ньютона (формула (3)), якщо покласти
та
відповідно. Співвідношення (9) легко
доводиться аналітично з використанням
означення
.
В той же час більш цікавим є доведення,
що ґрунтується на комбінаторних
міркуваннях. Дійсно,
– це кількість способів, якими серед
різних предметів можна обрати підмножину
з
предметів. Візьмемо конкретний предмет.
Існує дві можливості: або цей предмет
міститься у підмножині з
предметів, або ні. У першому випадку
потрібно додатково вибрати
предмет з
,
що залишились (кількість таких комбінацій
дорівнює
).
У другому випадку
предметів потрібно вибрати з
(кількість комбінацій дорівнює
).
Оскільки множини комбінацій, що
відповідають першому та другому випадкам,
не перетинаються, то за правилом додавання
отримуємо формулу (9).
У
багатьох випадках біноміальні тотожності
занадто складно доводити аналітично,
ґрунтуючись на означенні
.
В той же час комбінаторні або геометричні
міркування дозволяють це зробити
набагато простіше. В основу доведення
покладено такий принцип: одну й ту ж
саму задачу розв’язують двома способами,
один з яких ґрунтується на безпосередньому
використанні комбінаторної формули, в
результаті чого отримують просту
відповідь, а другий – розбиває розв’язання
задачі на декілька кроків, що призводить
до відповіді у вигляді деякої суми.
Розглянемо три приклади.
Приклад 1 (аналітичний метод). Довести тотожність
(12)
Доведення. Співвідношення (12) випливає безпосередньо з бінома Ньютона (формула (3)). Дійсно, враховуючи те, що
![]()
маємо
![]()
Приклад 2 (комбінаторний метод). Довести тотожність
(13)
де
у випадку![]()
Доведення.
Нехай
– це всі
-елементні
підмножини множини
![]()
Очевидно,
що їх кількість визначається правою
частиною рівності (13). Позначимо
![]()
Розіб’ємо
на
множину
,
що не перетинаються, а саме,
містить всі ті
-елементні
підмножини з
,
у яких рівно
елементів належать
та
елементів належать
(якщо
або
,
то
– пуста множина). Кількість
-елементних
підмножин з
дорівнює
.
Аналогічно, кількість
-елементних
підмножин з
дорівнює
.
Оскільки кожну
-елементну
підмножину з
можна доповнити будь-якою
-елементною
підмножиною з
,
то за правилом множення множина
містить
підмножин. Множини
не перетинаються. Тому за правилом
додавання множина
містить кількість елементів, що
визначається лівою частиною рівності
(13).
Приклад 3 (геометричний метод). Довести тотожність
(14)
де
![]()
Доведення.
Розглянемо всі найкоротші шляхи, що
ведуть з точки
у точку
(рис. 1).Очевидно,
що загальна кількість усіх таких шляхів
дорівнює
.
Розіб’ємо всі мінімальні шляхи на
множини
за принципом: шлях належить
,
якщо він перетинає пряму
у точці
.
Кожен шлях з
складається з трьох частин: шлях з точки
у точку
,
горизонтальний відрізок, що з’єднує
точки
і
,
та шлях з точки
у точку
.
Таким чином, загальна кількість шляхів
у множині
дорівнює
.
Оскільки множини
не перетинаються, то за правилом додавання
отримуємо ліву частину формули (14).

Рис. 1.
