2. Завдання сучасної фармакогнозії.

Лікарські рослини та лікарську рослинну сировину вивчають державні наукові установи, тому перед фармакогнозією як наукою поставлені такі завдання:

1. Вивчення лікарських рослин як джерела біологічно активних речовин. Визначення хімічного складу рослин, вплив чинників навколишнього середовища на процеси біосинтезу та накопичення діючих речовин в рослині.

2. Лікарське ресурсознавство — вивчення поширення лікарських рослин у природних умовах, тобто виявлення місця масового росту рослин (утворення заростей), проведення обліку запасів, розроблення щорічних перспективних планів заготівлі лікарської рослинної сировини з рекомендацією заходів щодо охорони та відновлення дикорослих заростей.

3. Стандартизація лікарської рослинної сировини. Розроблення проектів тимчасових фармакопейних статей, інструкцій, аналітичної нормативної документації (АНД); удосконалення методів визначення ідентичності, чистоти та доброякісності сировини. Винайдення нових лікарських засобів рослинного походження.

4. Біотехнологія рослин — культивування ізольованих рослинних клітин та тканин на спеціальних поживних середовищах як додаткове джерело лікарської рослинної сировини.

5. Введення в культуру нових рослин. Вирощування не лише рослин, що надходять за імпортом, а й рослин, що широко використовуються в медицині та народному господарстві, проте збирання яких в природних умовах неможливе або нерентабельне.

3. Загальні правила збирання лрс.

1. Збирати лікарську рослинну сировину треба в період найбільшого накопичення біологічно активних речовин у рослині (найбільше значення має фаза розвитку рослини).

2. Збирати лише окремі частини (органи) рослини, які містять біологічно активні речовини.

3. Під час збирання потрібно дотримувати охоронних заходів.

4. Надземні частини рослини слід збирати тільки в суху погоду після спадання роси.

5. Підземні частини можна викопувати і під час вологої погоди за деяким винятком (рослини, корені яких не миють).

6. Збирати треба ретельно, уникаючи потрапляння в зібрану сировину сторонніх домішок, забруднених, пошкоджених комахами та грибковими захворюваннями рослин.

7. Не слід збирати лікарські рослини поблизу шосе та залізничних колій.

8. Треба збирати тільки відомі рослини.

9. Отруйні рослини треба збирати окремо від інших видів.

10. Треба знати експлуатаційний запас – кількість сировини для заготівлі з площі зарості з урахуванням відновлення запасів. Тому збирати сировину рекомендується у такій кількості:

1. Сировина з трав’янистих рослин – 30%, 40%, 50%.

2. Сировина з дерев, кущів, напівкущів – 25%.

3. Підземні органи трав’янистих рослин – 10-25%.

3. Підземні органи дерев – 10% біологічного запасу.

11. Треба знати можливі щорічні заготівлі ЛРС. Розроблена і пропонується така періодичність заготівель:

1. Однорічні трав’янисті рослини – 1 раз у 2 роки.

2. Багаторічні трави – 1 раз у 4-6 років.

3. Підземні органи – 1 раз у 5-15 років.

4. Плоди – щорічно.

4. Особливості заготівлі сировини різних рослинних органів.

Бруньки збирають рано навесні, як правило, у березні — квітні, коли почався їх ріст і вони набубнявіли, але ще не лопнули. Збирають їх різними способами: соснові бруньки зрізають із «коронкою», березові бруньки зазвичай збирають при заготівлі віників шляхом обдирання гілок; бруньки з тополі обережно знімають з гілок, натискуючи на бруньку в напрямку від верху до низу.

Кору збирають в період руху соку (у цей період кора легко відділяється від деревини). Її збирають з молодих гілок і стовбурів. Щоб кора легко знімалась, на стовбурі роблять поздовжні і поперекові надрізи ножем з дуже гострим кінцем на відстані 20—25 см один від одного. Від верхнього надрізу проводять 2—3 надрізи поздовж. Смужки кори, що утворились, відтягують до нижнього кільця, не доводячи до нього. У такому вигляді смужки кори зали­шають на деякий час для підв'ялювання, після чого їх здирають.

Квітки збирають залежно від термінів цвітіння кожного виду рослин, переважно до початку перецвітання. Здебільшого їх збирають руками, іноді цілі суцвіття (наприклад цмин, липа), або тільки квіткові кошики з квітконосами (наприклад ромашка). У деяких видів рослин збирають частини квіток або суцвіть (наприклад, волошка — тільки лійкоподібні квітки).

Листя зривають руками перед початком або під час цвітіння рослини, не порушуючи росту самої рослини. Листя має бути чистим, непошкодженим, зеленим. Листя общипують руками, з черешком, без черешка або з його частиною залежно від виду сировини. Деякі дрібні листки збирають разом з гілками або цілу траву з подальшим обриванням або обмолотом її після сушіння (на­приклад, мучниця). Якщо сировиною є прикоренева розетка (на­приклад, блекота чорна), то її зрізають ножем, не пошкоджуючи коренів. У великих трав'янистих рослин (наприклад, беладонна) з парних листків збирають тільки найрозвиненіші великі листки.

Трави починають збирати з травня, перед початком або під час цвітіння. Надземні частини (листоносні та квітконосні стебла) зрізають ножем або ножицями на рівні нижніх листків. Оголені стебла залишають. Із деяких рослин зрізають або відламують тільки верхівки, які цвітуть (полин, кропива собача, звіробій та ін.), завдовжки 10—15 см та бічні гілочки. Неприпустимо виривати рос­лину з підземними частинами, якщо ця рослина багаторічна. Багатотонажні заготівлі проводять під час косіння косою або сінокосилкою. Врожай рослин, які культивуються, також збирають сінокосилками.

Плоди збирають у різні терміни, в період їх повного достигання, який визначають за зовнішнім виглядом рослини: чорницю і малину — у липні—серпні, шипшину — у вересні—жовтні і т. ін. Плоди зривають руками (без плодоніжок) уранці або ввечері, оскільки зірвані у спеку плоди швидше псуються. Зіпсовані і пошкоджені плоди слід викидати. Сухі плоди і насіння трав'янистих рослин збирають, зрізаючи надземні частини серпом або ножем.

Корені, кореневища, цибулини і бульби збирають навесні або здебільшого восени, після припинення руху соків у рослині, коли вся надземна частина її починає в'янути. Сировину викопують штатами, очищають від землі і миють у проточній воді. В умовах культури збирання підземних органів механізований (наприклад, кореневища з коренями валеріани). Деякі корені для подальшого зберігання очищують від кори (наприклад, кореневища аїру, корені алтеї тощо).

Усі надземні частини рослин можна збирати лише в суху погоду (коли на них висохне ранкова роса) протягом усього дня (до появи вечірньої роси).

Підземні частини можна викопувати і під час дощу, оскільки їх вводиться перед сушінням мити.

Насіння збирають тільки достигле, ціле, не пошкоджене комахами. Очищене від пилу і домішок, насіння злегка підсушують на відкритому повітрі, щоб запобігти запліснявінню.

Зібране листя, квітки, соковиті плоди тощо кладуть насипом у кошики; траву, кору, корені висипають у мішки, щоб запобігти і самозігріванню вологої маси сировини, їх не слід залишати на ніч у тарі.

Основними показниками якості лікарської рослинної сировини згідно з АНД є: кількість БАР, вологість, подрібнення, кількість нестандартних частин, органічні домішки, мінеральні домішки, які визначають у відсотках.

Причини браку — порушення фази розвитку рослини під час збирання сировини; вміст несировинних частин рослини, домішок інших рослин; забруднення сировини землею, піском тощо, пошкодження шкідниками, зміна кольору, запаху.