6. Управління виробництвом як система Суспільне виробництво – складна соціально-економічна система. (Системний підхід в менеджменті)

1. Поняття системи та системного підходу, умови виділення систем.

Система – це певна цілісність, внутрішньо організована сукупність взаємопов’язаних елементів, що створюють одне ціле, і взаємодіють для досягнення поставленої мети. При цьому не яка-небудь, а тільки така сукупність елементів (об’єктів) становить систему, яка утворює ціле і має якісно нові особливості.

Теорія систем вперше була застосована в точних науках та в техніці. Застосування теорії систем в управління в кінці 50-х років стало важливим вкладом школи науки управління. Системний підхід – це не є набір якихось керівництв або принципів для управлінців – це спосіб мишлення по відношенню до організації та управління.

Застосування теорії систем до управління полегшило для керівників задачу побачити організацію в єдинстві складаючих її частин, які неразривно переплетаються із зовнішнім світом. Ця теорія також допомогла інтегрувати вклади всіх школ, які в різний час домінували в теорії та практиці управління.

В системному управлінні підкреслюється, що керівники повинні розглядати організацію як сукупність взаємопов’язаних елементів, таких як люди, структура, задачі та технологія, які орієнтовані на досягнення різних цілей в умовах зовнішнього середовища, що змінюється.

Елемент – це відокремлена частина системи, що має специфічні особливості та значення. Він виконує певну відповідну функцію та не ділиться при вивченні процесу функціонування системи. Збільшення кількості елементів, що входять у склад системи обумовлюють ріст її складності та внутрішніх зв’язків.

Основні типи систем:

• відкриті – ті, що обмінюються із зовнішнім середовищем;

• закриті – ті, що не мають взаємообміну із зовнішнім середовищем.

Головна ідея системної теорії полягає в тому, що жодна дія не починається в ізоляції від інших. Кожне рішення має наслідки для всієї системи. Системний підхід в управлінні дає змогу уникнути ситуацій, коли вирішення в одній галузі перетворюється в проблему для іншої. Системний підхід у менеджменті передбачає обґрунтування загальної цілі та її розподіл за певними підрозділами на основі побудови дерева цілей: система поділяється на підсистеми, організація – на підрозділи.

Умови виділення системи:

1. Наявність певної кількості елементів;

2. Наявність зв’язку між елементами;

3. Наявність внутрішньої структури або упорядкованості елементів;

4. Цілеспрямованість;

5. Необхідність взаємодії елементів;

6. Кожна система повинна мати властивості, які не притаманні кожному з елементів, що складають її.

Основні властивості елементів:

• елементи складають структуру системи;

• кожний елемент виконує певні конкретні функції, завдяки яким система функціонує;

• на всі елементи системи впливає прямо чи опосередковано зовнішнє середовище, а вони впливають на нього і в тому числі система утримує рівновагу;

• всі елементи в силу виконуваних функцій можуть створювати певні підсистеми, за допомогою яких на практиці розглядається доцільність всієї системи.

2. Класифікація систем та їх характеристика.

Вся різноманітність систем матеріального світу поділяється на три основних класи:

• технічні системи (нежива природа);

• біологічні системи (жива природа);

• соціальні системи.

Технічні системи– це штучні системи, що створені людьми. Вони можуть бути: енергетичними (підприємства, об’єднання, кооперативи) та інформаційними, що описують організацію, економічні та соціальні процеси.

Біологічні системи – функціонують без участі людини. Вони створюються внаслідок еволюції та природного відбору.

Соціальні системи – є продуктом мислення людини (це теоретичні, лінгвістичні системи). В свою чергу соціальні системи включають в себе соціально-економічні.

Системи класифікуються за наступними ознаками:

1. За способом зв’язку із зовнішнім середовищем:

• відкриті – взаємодіють із зовнішнім середовищем;

• закриті – мають жорсткі фіксовані межі, дії яких не залежать від середовища, що оточує систему (годинник)

2. За ступенем складності:

• прості (стілець, стіл)

• складні (людина)

• дуже складні (підприємство)

Ступінь складності визначається кількістю елементів, їх природою та типом взаємозв’язків.

3. За ступенем адаптації:

- адаптовані

- неадаптовані

4. За ступенем змінності у часі та просторі:

• динамічні – системи з активними процесами та явищами;

• статичні – зміни тільки в певних параметрах.

5. За вірогідністю протікання процесів:

• детерміновані – рух та направлення повністю обумовлено і не піддається випадковостям;

• стахостичні – рух випадковостей розглядається як випадковий процес.

2. Сільськогосподарське підприємство як складна соціально-економічна система.