14. Поняття і структура основних фондів.

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість виготовленої продукції частинами в міру споживання. Найбільше значення на практиці має видова класифікація основних фондів. Так на її основі розрізняють такі види основних фондів: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, інші основні фонди. Існує також поділ основних фондів на дві частини:

-активну (яка безпосередньо приймає участь у виробничому процесі)

-пасивну (що створює умови для здійснення процесу виробництва).

Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві, визначає видову структуру основних фондів. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша і ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів основними серед яких є:

-виробничо-технологічні особливості підприємства

-НТП

-ступінь розвитку різних форм організації виробництва

-відтворювальна структура капітальних вкладень у створення нових О.Ф.

-вартість будівництва виробничих об’єктів і рівень цін на технологічне устаткування

-територіальне розміщення підприємства

15. Показники стану і використання основних фондів.

Важливе значення має оцінка основних фондів, тобто грошове вираження їх вартості. Основні фонди підприємства оцінюються: в залежності від моменту проведення оцінки – за первісною (початковою) чи відновною вартістю; з огляду на стан основних фондів – за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість о.ф.- це фактична їх вартість на момент введення в дію чи придбання.

Відновна вартість о.ф. – це вартість їх відтворення в сучасних умовах виробництва.

Повна вартість о.ф. – це їх вартість у новому, не спрацьованому стані.

Залишкова вартість – характиризує реально існуючу їх вартість, ще не перенесену на вартість виготовлюваної продукції.

17. Шляхи підвищення використання основних фондів.

Всю сукупність технчних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання о.ф. можна умовно поділити на дві групи:

1.збільшення екстенсивного завантаження. Воно в свою чергу включає:

-скорочення простоїв устаткування

-підвищення коефіцієнту змінності роботи устаткування

-зниження частки недіючих машин та устаткування.

2.підвищення інтенсивного навантаження

-технічне удосконалення устаткування, підвищення якості сировини.

-запровадження новітньої технології

-застосування прогресивних норм організації виробництва.

18. Виробнича потужність і фактори що на неї впливають.

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку і переробки сировини або виконання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання устаткування і виробничих площ, застосування прогресивних технологій та організації виробництва. Розрізняють три види потужності: проектна, виробнича, резервна.

Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників. Найбільш впливовими з них є:

-номенклатура, асортимент і якість виготовленої продукції

-кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування і використання площ в продовж року

-прогресивні техніко-економічні норми продуктивності та використання устаткування, зйому продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу і трудомісткості вироблюваної продукції.