
- •Навчально-методичний посібник з дисципліни
- •Тема 2. Роль міжнародних організацій в системі міжнародного технічного регулювання 23
- •Тема3. Особливості систем технічного регулювання певних країн світу 96
- •Тема 4. Міжнародні угоди і законодавчо-нормативна база сфери міжнародного та технічного регулювання України 126
- •Тема 5. Складові системи міжнародного технічного регулювання 170
- •Тема 6. Україна в системі міжнародної технічної допомоги. Програми міжнародної технічної допомоги в галузі технічного регулювання 233
- •1. Вступ
- •1. Навчальна програма дисципліни
- •1.1. Вступ. Загальна характеристика системи технічного регулювання в умовах глобалізації економічних процесів
- •1.2. Роль міжнародних організацій в системі міжнародного технічного регулювання
- •1.3. Особливості систем технічного регулювання певних країн світу
- •Модуль іі. Особливості систем технічного регулювання певних країн світу
- •2.1. Міжнародні угоди та законодавчо-нормативна база сфери міжнародного технічного регулювання
- •2.2. Складові системи міжнародного технічного регулювання
- •2.3. Україна в системі міжнародної технічної допомоги. Програми міжнародної технічної допомоги в галузі технічного регулювання
- •Частина і
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 2. Роль міжнародних організацій в системі міжнародного технічного регулювання
- •2.1. Характеристика, завдання та напрями діяльності Світової організації торгівлі
- •2.1.1. Завдання, напрями, принципи діяльності Світової організації торгівлі
- •2.1.2. Організації економічного співробітництва і розвитку
- •2.1.3. Організація оон з питань продовольства та сільського господарства
- •2.1.4. Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку
- •2.1.5. Організація оон з торгівлі та розвитку
- •2.1.6. Програма розвитку оон
- •2.2. Характеристика та основні напрями діяльності міжнародних організацій у сфері технічного регулювання
- •2.3.Міжнародні та регіональні організації зі стандартизації
- •2.3.1. Міжнародна організація по стандартизації iso
- •2.3.2.Європейський Комітет по Стандартизації
- •2.3.3. Європейський комітет із стандартизації в галузі електротехніки та електроніки
- •2.3.4. Міжнародна електротехнічна комісія
- •2.3.5. Діяльність Європейського союзу в галузі стандартизації
- •2.4. Міжнародні та регіональні організації з метрології
- •2.4.1. Міжнародне бюро мір і ваг
- •2.4.2. Міжнародна організація законодавчої метрології
- •2.4.3. Міжнародна конфедерація з вимірювань
- •2.4.4. Всесвітня метеорологічна організація
- •2.5.Міжнародні та європейські організації в галузі оцінки відповідності та акредитації
- •2.5.1. Європейський комітет iso з оцінки відповідності
- •2.5.2. Система з сертифікації виробів електронної техніки
- •2.5.3. Міжнародна конференція з акредитацій випробувальних лабораторій
- •2.6. Міжнародні та регіональні організації в галузі якості, безпеки та споживчої політики
- •2.6.1. Міжнародна організація споживачів
- •2.6.2. Комітет з захисту інтересів споживачів
- •2.6.3. Європейська організація з якості
- •2.6.4. Україна і Організація оон з питань продовольства та сільського господарства
- •2.6.5. Міжнародний альянс хассп
- •2.6.7. Міжнародна організація з тестувань товарів та послуг
- •2.6.8. Європейська економічна комісія оон
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Контрольні запитання
- •Тема3.Особливості систем технічного регулювання певних країн світу
- •3.1. Система технічного регулювання в країнах єс - правила системи, принцип створення єдиного ринку
- •3.2. Аналіз іноземного досвіду побудови системи технічного регулювання та споживчої політики
- •3.2.1. Австрія
- •3.2.2. Німеччина
- •3.2.3. Франція
- •3.2.4. Чехія
- •3.2.5. Фінляндія
- •3.2.6. Латвія
- •3.2.7. Польща
- •3.2.8. Угорщина
- •3.2.9. Японія
- •3.2.10. Сша
- •3.2.11. Російська Федерація
- •Підсумки
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Контрольні запитання
- •Модуль 2 Тема 4. Міжнародні угоди і законодавчо-нормативна база сфери міжнародного та технічного регулювання України
- •4.1. Характеристика міжнародних угод, директив єс у галузі технічного регулювання
- •4.2. Генеральна угода з питань митних тарифів і торгівлі
- •4.3. Роль, переваги та недоліки директив Нового і Глобального підходів щодо обов'язкових вимог до певних видів продукції
- •4.5.Угода про застосування санітарних та фіто санітарних заходів
- •4.6. Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Тема 5. Складові системи міжнародного технічного регулювання
- •5.1. Система стандартизації продукції
- •5.1.1. Основні цілі cen, правила розробки стандартів, директив, забезпечення бізнес-підходу в межах cen.
- •5.1.2. Добровільність застосування стандартів як основний принцип міжнародної стандартизації
- •5.2. Система оцінки відповідності
- •5.2.1. Державний нагляд за підтвердженням відповідності
- •5.3. Міжнародні та європейські стандарти з підтвердження відповідності: стандарти-серій iso 17000, en 45000
- •5.3.1. Принципи дотримання економічної інтеграції у єс
- •5.3.2.Глобальний та модульний підходи до оцінки відповідності.
- •5.4. Політика в єс з оцінювання відповідності
- •5.4.1. Комплексний підхід до взаємного визнання результатів сертифікації
- •5.4.2. Європейські модулі на стадіях життєвого циклу продукції
- •5.4.2.1. Модулі на стадії проектування.
- •5.4.2.2. Модулі на стадії виробництва
- •5.4.2.3.Модулі на об’єднаній стадії проектування і виробництва
- •5.4.3.Сертифікація в єс
- •5.4.4. Сертифікація в снд
- •5.5. Системи управління безпечністю та якістю товарів та послуг
- •5.5.1. Міжнародні та національні стандарти з управління якістю
- •5.5.2. Правозастосування системи насср та iso 22000
- •5.5.3. Світова практика щодо контролю та поліпшення якості харчової продукції
- •5.5.4. Розвиток систем простежуваності для харчової продукції
- •5.5.5. Відносини із who/faо (Кодекс), оеср, єєк оон
- •5.5.6. Сот/сфс
- •5.6. Стандарти brç, ifs, GlobalGap, програма єс щодо оповіщення про небезпечні товари rapex
- •5.6.1. Стандарт харчової галузі brc
- •5.6.2. Стандарт ifs
- •5.6.3. СтандартGlobalGap
- •5.6.4.Програма єс щодо оповіщення про небезпечні товари rapex
- •5.7. Система ринкового нагляду
- •5.7.1. Суть, принципи Нового підходу до ринкового нагляду
- •5.7.2. Директива щодо акредитації та ринкового нагляду
- •5.7.3. Директива щодо регламентів для акредитації та ринкового нагляду у зв'язку із реалізацією продукції
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Контрольні запитання
- •Тема 6. Україна в системі міжнародної технічної допомоги. Програми міжнародної технічної допомоги в галузі технічного регулювання
- •6.1.1.Формування системи технічного регулювання в Україні
- •6.1.2.Технічне регулювання електротехнічної галузі в Україні
- •6.1.3. Акредитація
- •6.1.4. Сучаснийстан на напрямки розвитку технічного регулювання в світовому суспільстві та Україні
- •6.1.5. Стислий опис системи технічного регулювання в Україні до проведення реформ
- •6.1.6. Реформа системи технічного регулювання в Україні та проблеми, з якими вона стикається.
- •6.1.7. На шляху до Європи: питання, що потребують подальшого вирішення у ході реформи технічного регулювання в Україні
- •6.1.8. Концепція розвитку системи технічного регулювання та споживчої політики в Україні
- •6.2. Зелена книга
- •6.2.1. Мета Зеленої книги
- •6.2.2. Біла книга „Політика адаптації вітчизняного законодавства в галузі норм і стандартів до європейських вимог",
- •6.2.3. Червона книга "Про політику адаптації вітчизняного законодавства в галузі норм і стандартів до європейських вимог"
- •6.3.Зовнішні та внутрішні чинники впливу на систему технічного регулювання та споживчої політики
- •6.4. Аналіз вимог національного, міжнародного та європейського законодавства, що регулює питання надання міжнародної технічної допомоги
- •6.4.1. Роль та характеристика проектів міжнародної технічної допомоги країн єс (проекти tacis
- •6.4.2. Проект Twinning
- •Частина іі методичні рекомендації для виконання індивідуальної роботи студентів
- •Тема 1. Сутність стандартизації та її роль у розвитку народного господарства
- •1.Основні закони і нормативні документи (нд)
- •2.Нд по сертифікації
- •Додатки
- •1.Основні терміни і поняття
- •Міжнародні та національні організації із стандартизації Міжнародні організації зі стандартизації
- •Національні організації з стандартизації
- •Діючі в Україні, гармонізовані з міжнародними, стандарти по оцінці відповідност (серії iso 17000, iso/iec Guide)
- •Список літератури
- •Порядок і критерії оцінювання знань студентів
- •Система нарахування балів за видами навчальної роботи
- •Розподіл балів, що отримують студенти за результатами вивчення дисципліни " технічне регулювання ”
- •Система нарахування додаткових балів за видами робіт з вивчення дисципліни " технічне регулювання"
- •Система нарахування штрафних балів за видами робіт з вивчення дисципліни "технічне регулюванння"
- •17 Н. Г. Салухіна, о. М. Язвінська - Стандартизація та сертифікація товарів і послуг. Підручник
5.6.1. Стандарт харчової галузі brc
Стандарт харчової галузі BRC(British Retail Consortium - Британського Консорціуму Роздрібної торгівлі) було розроблено у 1998 році спочатку для постачальників фірмової продукції, а потім став широко використовуватися у низці інших галузей харчової промисловості, включаючи підприємства ресторанного господарства та виробників сировини. У подальшому стандарт став незамінними для всіх організацій галузі. Застосування стандарту за межами Великобританії зробило його глобальним, і не лише з метою оцінки постачальників, але і як основа для виробництва харчових продуктів і планування перевірок. Стандарт BRS спрямований на забезпечення безпеки продукції і встановлює поряд з вимогами до системи HACCP вимоги до системи менеджменту якості й гігієні виробничого середовища. Стандарт передбачає два рівні сертифікації - основний (базовий) і вищий. Низка міжнародних підприємств вимагає застосування цього стандарту. Він також прийнятий організацією роздрібної торгівлі Global Food Safety Initiative (GFSI) - Глобальною ініціативою харчової безпеки - в якості рівноцінного по відношенню до інших стандартів безпеки харчових продуктів.
BRC (British Retail Consortium) розробив цілу серію різноманітних стандартів: Глобальний стандарт BRS для упаковки харчових продуктів та іншого пакувального матеріалу (2002), Глобальний стандарт BRS Споживчі продукти (2003), Глобальний стандарт BRS Зберігання та транспортування (2006). Кожен з цих стандартів регулярно переглядаються, редакція кожного з них повністю переглядається та оновлюється кожні 3 роки після обширних консультацій з широким колом зацікавлених осіб.
Стандарт на упаковку BRS IoP Британського консорціуму роздрібної торгівлі та Інституту упаковки (Institute of Packaging - IoP) діє для виробників харчових продуктів для власних торгових марок роздрібних торговців. Він призначений для захисту споживачів та виконання вимог британського Закону про безпеку харчових продуктів (Food safety act). Мета BRS IoP - створити єдиний стандарт, який замінює різноманітні специфічні для підприємств правила торгівлі харчовими продуктами.
5.6.2. Стандарт ifs
Стандарт IFS (International Food Scheme) - Міжнародна схема сертифікації в харчовій галузі. Стандарт розроблено ініціативною групою провідних компаній роздрібної торгівлі Німеччини (Hauptverband des Deutschen Einzelhandels) з метою створення єдиного базового стандарту проведення аудитів систем управління безпекою. У 2003 році офіціально прийнятий до застосування Глобальною Ініціативою за Безпеку харчової продукції (GFSI). У 2003 році представники французьких роздрібних та оптових підприємств приєдналися до робочої групи з розробки IFS, що призвело до створення 4-ї редакції стандарту. IFS вважається авторитетним міжнародним стандартом з безпеки для всіх виробників харчових продуктів. Зокрема, стандарт IFS визнаний найбільшими торговельними мережами, які охоплюють більше шістдесяти відсотків всієї світової торгівлі. У країнах Європейського Союзу IFS є найбільш важливим стандартом для постачальників провідних торговельних мереж. Наприклад, для укладання договору на поставку продукції членам Суспільства німецької роздрібної торгівлі або Федерації підприємств торгівлі й дистрибуції Франції необхідно мати сертифікат IFS, поза залежністю від країни походження. Стандарт
IFS також широко використовується в Австрії, Польщі, Швеції, Італії й інших країнах. IFS створив єдину основу для взаємної оцінки продавців, постачальників і виробників товарів продовольчої групи. За даними на вересень 2007 року, у світі видано понад 7300 сертифікатів відповідності стандарту IFS. Ці сертифікати є для виробників продуктів харчування своєрідним пропуском у торговельні мережі Німеччини (Aldi, Edeka, Lidl, Metro, Rewe, Spar і інші), Франції (Auchan, Carrefour, Casino, Cora, Monoprix, Systeme U), Італії й ряду інших країн. Саме тому кількість виданих сертифікатів IFS за 3 роки збільшилася більш ніж у 4 рази. Причому видані вони були виробникам як у Європі, так і в Америці, Африці й Азії.
Обидва технічних стандарти BRC і IFS містять вимоги стандарту ISO 9001:2000, принципи НАССР і рекомендації GMP. Обидва стандарти спрямовані на забезпечення безпеки харчової продукції і упакування, що застосовується при виробництві харчової продукції. Відповідність вимогам одного із цих стандартів дає найбільш повну гарантію для споживача одержати харчову продукцію відповідну контрактним вимогам щодо якості та безпеки.
Основи регулювання якості та безпеки харчової продукції приводяться в Загальному Законі ЄС про харчові продукти, а також у Постанові Європейського парламенту й Ради ЄС № 178/2002/ЄС, у якій встановлюються загальні принципи й вимоги правових норм в області харчових продуктів, засновується Європейська служба з безпеки харчових продуктів і вводяться процедури, пов'язані з безпекою харчових продуктів.
28 січня 2002 р. було уведено у дію Регламент Європейського Парламенту та Ради (ЕС) №178/ 2002 про встановлення загальних принципів і вимог законодавства про харчові продукти, створення Європейського органу з безпеки харчових продуктів і встановлення процедур щодо питань, пов'язаних із безпекою харчових продуктів. Регламент належить до сфери захисту прав споживачів та безпеки продуктів харчування та продовольчої сировини.
Загальний Закон ЄС про харчові продукти надає базу для забезпечення послідовного підходу в розвиток законодавства про харчову продукцію. У ньому надаються визначення, принципи й зобов'язання, що охоплюють всі стадії виробництва й розподілу продуктів харчування й кормів для тварин, внаслідок того, що в останні роки харчове зараження було однією з основних проблем харчування. Закон також надає загальну основу для тих сфер, які не охоплені конкретними гармонізованими правилами, але де функціонування Внутрішнього Ринку забезпечується взаємним визнанням.
Закон ЄС про харчові продукти доповнений детальним законодавством по повному спектру питань, що стосуються харчової безпеки, таких як гігієна на виробництві, залишки і радіонуклідні домішки, використання пестицидів, добавок і барвників, нових продуктів, харчових добавок і продуктів, що перебувають у контакті із продуктами харчування, такі як упакування й устаткування; жорсткі процедури контролю росту й використання продуктів, отриманих у результаті генетичної модифікації.
Мета Закону про харчові продукти складається в забезпеченні для споживачів безпечних харчових продуктів, що відповідають різноманітним вимогам. По-друге, повинно бути забезпечене адекватне інформування споживачів, на підставі якого вони могли б робити свій вибір.
Крім Закону про харчові продукти сфера харчової продукції регулюється нормативно-правовими актами ЄС - директивами, постановами, рішеннями.
Європейським Парламентом та Радою 1 січня 2006 року було введено в дію так званий "Пакет гігієнічних вимог", до якого увійшли декілька актів, що стосуються гігієни харчових продуктів та кормів, мікробіологічних критеріїв, організації та здійснення контролю продуктів та ін.
Останнім часом гострим є питання регулювання харчової та сільськогосподарської біотехнології, що використовує генетичну інженерію, транс-генних рослин та тварин, генетичну модифікацію. Перше законодавство стосовно ГМО у Євросоюзі було прийняте на початку 90-х років. З тих пір законодавство працює з метою захисту навколишнього середовище та здоров'я людей в контексті об'єднаного ринку для біотехнології. Основними актами цього законодавства є: Директива 2001/18/ЄС, Регламент 1829/2003, а також Регламент 1830/2003. Регламент 1829/2003 регулює використання їжі й кормів, що містять або складаються із ГМО. Їжа й корми, виготовлені із ГМО або такі, що містять інгредієнти, виготовлені із ГМО, вважаються ГМ їжею й кормами. Регламент 1830/2003 по маркуванню й простежуваності забезпечує повну інформацію про складові продукти і корми, що складаються або зроблені із ГМО, у т. ч. соєве й кукурудзяне масло, виготовлене із ГМ сої й кукурудзи. Етикетка повинна мати напис "Цей продукт містить ГМО". Це робиться з метою інформування покупців і фермерів про щире походження й характеристики продуктів і кормів, щоб вони могли зробити інформований вибір.
Міжнародною комісією ФАО / ВОЗ із втілення кодексу стандартів та правил щодо харчових продуктів (Комісією "Кодекс Аліментаріус") розроблена та прийнята збірка міжнародних харчових стандартів Кодекс Аліментаріус. Стандарти кодексу охоплюють основні продукти харчування - як оброблені і напівфабрикати, так і необроблені. Окрім того, у тій мірі, в якій це необхідно для досягнення принципіальних цілей Кодексу - охорони здоров'я споживачів і сприяння добросовісній торгівлі харчовими продуктами, - представлені матеріали, що використовуються при наступній переробці харчових продуктів.
Положення Кодексу стосуються: гігієнічних вимог і харчової цінності продуктів харчування, включаючи мікробіологічні критерії, вимоги щодо харчових добавок, слідів пестицидів та ветеринарних лікарських препаратів, забруднюючих речовин, маркування та зовнішнього вигляду, а також щодо методів відбору проб та оцінки ризику.
Кодекс Аліментаріус повною мірою може вважатися найважливішим міжнародним довідником в галузі якості харчових продуктів. У ньому взято до уваги новітні досягнення наукових досліджень у галузі харчування. кодекс значно підвищив інформованість світової спільноти щодо таких життєво важливих питань, як якість продуктів харчування, продовольча безпека та діяльність суспільної служби охорони здоров'я.