5.5.6. Сот/сфс

Угода СОТ про застосування санітарних та фітосанітарних заходів (СФС)

Угода про СФС встановлює базові правила для стандартів безпеки харчових продуктів та здоров'я рослин і тварин. Всі країни вживають заходів, які гарантують, що харчові продукти безпечні для споживачів і запобігли розповсюдженню шкідників чи хвороб серед тварин і рослин. Для цілей Угоди санітарні та фітоса-тарних заходи визначені як будь-які заходи, що застосовуються:

- для захисту життя людини та тварин від ризиків, джерелом яких є харчові добавки, забруднювачі, токсини або патогенні організми в харчових продуктах;

- захисту життя людини від хвороб, які переносяться рослинами тваринами;

- захисту життя рослин або тварин від шкідників, хвороб, або патогенних організмів;

- уникнення чи обмеження іншої шкоди, яка може бути нанесена країні від ввезення, акліматизації або розповсюдження шкідників.

Сюди входять заходи, прийняті для захисту здоров'я риб і дикої фауни, лісів та дикої флори.

СФС заходи можуть приймати різні форми:

- вимоги, щоб продукція прибувала з вільних від хвороб регіонів;

- огляд продукції;

- певна обробка;

- встановлення допустимих максимальних рівнів залишків пестицидів;

- дозвіл використовувати тільки деякі добавки в харчових продуктах.

Санітарні (здоров'я людини і тварин) і фітосанітарні (здоров'я рослин) заходи застосовуються до харчових продуктів, виготовлених всередині країни, до місцевих хвороб рослин і тварин, а також до продукції, що надходить з інших країн.

СФС заходи по самій їхній природі можуть призвести до обмежень у торгівлі. Основна мета Угоди по СФС полягає в тому, щоб підтримати суверенне право будь-якої країни на забезпечення рівня захисту здоров'я, який вважається прийнятним, і гарантувати, що ці незалежні права не використовуються для протекціоністських цілей і не призводять до непотрібних бар'єрів у міжнародній торгівлі.

Заходи, які визначаються Угодою по СФС, поширюються на такі об'єкти:

- харчові добавки, забруднювачі, токсини в продуктах і напоях;

- залишки ветеринарних препаратів і пестицидів у харчових продуктах;

- сертифікація харчової продукції, здоров'я тварин і рослин;

- вплив методів переробки на безпеку їжі;

- вимоги до маркування, що мають пряме відношення до нешкідливості харчової продукції;

- карантин тварин і рослин;

- вимоги до створення зон, вільних від паразитів і хвороб;

- процедури щодо запобігання розповсюдження, контролю або знищення паразитів і хвороб в країні.

5.6. Стандарти brç, ifs, GlobalGap, програма єс щодо оповіщення про небезпечні товари rapex

У 2000 році Європейський союз поширив "Білу книгу" про безпеку харчових продуктів як початковий етап створення нової правової основи, що регулює належне виробництво продуктів харчування й тварин кормів і контроль безпеки харчових продуктів. Комісія "Кодекс Аліментаріус" продовжує розробку міжнародних стандартів керуючих принципів і рекомендацій, призначених для скорочення ризиків продовольчої безпеки. У рамках Кодекс Аліментаріус була розроблена модель аналізу ризиків, комплексний підхід до харчового ланцюга й система аналізу ризиків і керування критичними точками контролю (АРККТК). Парадигма аналізу ризиків, що складає з оцінки ризику, керування ризиками й оповіщення про ризики, включена як загальні принципи в закон ЄС і становить правову основу систем забезпечення продовольчої безпеки в країнах-членах.³⁷

У "Білій книзі" ЄС відповідальність за забезпечення продовольчої безпеки покладає на весь ланцюг виробництва продуктів харчування (включаючи тваринний корм). Уряди країн-членів стежать за тим, щоб виробники належним чином виконували цю відповідальність із метою захисту здоров'я й благополуччя споживачів. У документі міститься 84 пункти дії, які повинні бути оформлені й включені в закон Співтовариства для зміцнення систем забезпечення безпеки харчових продуктів країн-членів.

Іншим шляхом забезпечення безпеки харчових продуктів і пакування, що застосовується в харчовій промисловості, стала поява цілого ряду технічних стандартів Європейського союзу. До цієї групи належать такі стандарти, як BRC і IFS. У цьому випадку розроблювачами цих стандартів стали - Великобританія, Німеччина й Франція.