
- •Навчально-методичний посібник з дисципліни
- •Тема 2. Роль міжнародних організацій в системі міжнародного технічного регулювання 23
- •Тема3. Особливості систем технічного регулювання певних країн світу 96
- •Тема 4. Міжнародні угоди і законодавчо-нормативна база сфери міжнародного та технічного регулювання України 126
- •Тема 5. Складові системи міжнародного технічного регулювання 170
- •Тема 6. Україна в системі міжнародної технічної допомоги. Програми міжнародної технічної допомоги в галузі технічного регулювання 233
- •1. Вступ
- •1. Навчальна програма дисципліни
- •1.1. Вступ. Загальна характеристика системи технічного регулювання в умовах глобалізації економічних процесів
- •1.2. Роль міжнародних організацій в системі міжнародного технічного регулювання
- •1.3. Особливості систем технічного регулювання певних країн світу
- •Модуль іі. Особливості систем технічного регулювання певних країн світу
- •2.1. Міжнародні угоди та законодавчо-нормативна база сфери міжнародного технічного регулювання
- •2.2. Складові системи міжнародного технічного регулювання
- •2.3. Україна в системі міжнародної технічної допомоги. Програми міжнародної технічної допомоги в галузі технічного регулювання
- •Частина і
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 2. Роль міжнародних організацій в системі міжнародного технічного регулювання
- •2.1. Характеристика, завдання та напрями діяльності Світової організації торгівлі
- •2.1.1. Завдання, напрями, принципи діяльності Світової організації торгівлі
- •2.1.2. Організації економічного співробітництва і розвитку
- •2.1.3. Організація оон з питань продовольства та сільського господарства
- •2.1.4. Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку
- •2.1.5. Організація оон з торгівлі та розвитку
- •2.1.6. Програма розвитку оон
- •2.2. Характеристика та основні напрями діяльності міжнародних організацій у сфері технічного регулювання
- •2.3.Міжнародні та регіональні організації зі стандартизації
- •2.3.1. Міжнародна організація по стандартизації iso
- •2.3.2.Європейський Комітет по Стандартизації
- •2.3.3. Європейський комітет із стандартизації в галузі електротехніки та електроніки
- •2.3.4. Міжнародна електротехнічна комісія
- •2.3.5. Діяльність Європейського союзу в галузі стандартизації
- •2.4. Міжнародні та регіональні організації з метрології
- •2.4.1. Міжнародне бюро мір і ваг
- •2.4.2. Міжнародна організація законодавчої метрології
- •2.4.3. Міжнародна конфедерація з вимірювань
- •2.4.4. Всесвітня метеорологічна організація
- •2.5.Міжнародні та європейські організації в галузі оцінки відповідності та акредитації
- •2.5.1. Європейський комітет iso з оцінки відповідності
- •2.5.2. Система з сертифікації виробів електронної техніки
- •2.5.3. Міжнародна конференція з акредитацій випробувальних лабораторій
- •2.6. Міжнародні та регіональні організації в галузі якості, безпеки та споживчої політики
- •2.6.1. Міжнародна організація споживачів
- •2.6.2. Комітет з захисту інтересів споживачів
- •2.6.3. Європейська організація з якості
- •2.6.4. Україна і Організація оон з питань продовольства та сільського господарства
- •2.6.5. Міжнародний альянс хассп
- •2.6.7. Міжнародна організація з тестувань товарів та послуг
- •2.6.8. Європейська економічна комісія оон
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Контрольні запитання
- •Тема3.Особливості систем технічного регулювання певних країн світу
- •3.1. Система технічного регулювання в країнах єс - правила системи, принцип створення єдиного ринку
- •3.2. Аналіз іноземного досвіду побудови системи технічного регулювання та споживчої політики
- •3.2.1. Австрія
- •3.2.2. Німеччина
- •3.2.3. Франція
- •3.2.4. Чехія
- •3.2.5. Фінляндія
- •3.2.6. Латвія
- •3.2.7. Польща
- •3.2.8. Угорщина
- •3.2.9. Японія
- •3.2.10. Сша
- •3.2.11. Російська Федерація
- •Підсумки
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Контрольні запитання
- •Модуль 2 Тема 4. Міжнародні угоди і законодавчо-нормативна база сфери міжнародного та технічного регулювання України
- •4.1. Характеристика міжнародних угод, директив єс у галузі технічного регулювання
- •4.2. Генеральна угода з питань митних тарифів і торгівлі
- •4.3. Роль, переваги та недоліки директив Нового і Глобального підходів щодо обов'язкових вимог до певних видів продукції
- •4.5.Угода про застосування санітарних та фіто санітарних заходів
- •4.6. Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Тема 5. Складові системи міжнародного технічного регулювання
- •5.1. Система стандартизації продукції
- •5.1.1. Основні цілі cen, правила розробки стандартів, директив, забезпечення бізнес-підходу в межах cen.
- •5.1.2. Добровільність застосування стандартів як основний принцип міжнародної стандартизації
- •5.2. Система оцінки відповідності
- •5.2.1. Державний нагляд за підтвердженням відповідності
- •5.3. Міжнародні та європейські стандарти з підтвердження відповідності: стандарти-серій iso 17000, en 45000
- •5.3.1. Принципи дотримання економічної інтеграції у єс
- •5.3.2.Глобальний та модульний підходи до оцінки відповідності.
- •5.4. Політика в єс з оцінювання відповідності
- •5.4.1. Комплексний підхід до взаємного визнання результатів сертифікації
- •5.4.2. Європейські модулі на стадіях життєвого циклу продукції
- •5.4.2.1. Модулі на стадії проектування.
- •5.4.2.2. Модулі на стадії виробництва
- •5.4.2.3.Модулі на об’єднаній стадії проектування і виробництва
- •5.4.3.Сертифікація в єс
- •5.4.4. Сертифікація в снд
- •5.5. Системи управління безпечністю та якістю товарів та послуг
- •5.5.1. Міжнародні та національні стандарти з управління якістю
- •5.5.2. Правозастосування системи насср та iso 22000
- •5.5.3. Світова практика щодо контролю та поліпшення якості харчової продукції
- •5.5.4. Розвиток систем простежуваності для харчової продукції
- •5.5.5. Відносини із who/faо (Кодекс), оеср, єєк оон
- •5.5.6. Сот/сфс
- •5.6. Стандарти brç, ifs, GlobalGap, програма єс щодо оповіщення про небезпечні товари rapex
- •5.6.1. Стандарт харчової галузі brc
- •5.6.2. Стандарт ifs
- •5.6.3. СтандартGlobalGap
- •5.6.4.Програма єс щодо оповіщення про небезпечні товари rapex
- •5.7. Система ринкового нагляду
- •5.7.1. Суть, принципи Нового підходу до ринкового нагляду
- •5.7.2. Директива щодо акредитації та ринкового нагляду
- •5.7.3. Директива щодо регламентів для акредитації та ринкового нагляду у зв'язку із реалізацією продукції
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Контрольні запитання
- •Тема 6. Україна в системі міжнародної технічної допомоги. Програми міжнародної технічної допомоги в галузі технічного регулювання
- •6.1.1.Формування системи технічного регулювання в Україні
- •6.1.2.Технічне регулювання електротехнічної галузі в Україні
- •6.1.3. Акредитація
- •6.1.4. Сучаснийстан на напрямки розвитку технічного регулювання в світовому суспільстві та Україні
- •6.1.5. Стислий опис системи технічного регулювання в Україні до проведення реформ
- •6.1.6. Реформа системи технічного регулювання в Україні та проблеми, з якими вона стикається.
- •6.1.7. На шляху до Європи: питання, що потребують подальшого вирішення у ході реформи технічного регулювання в Україні
- •6.1.8. Концепція розвитку системи технічного регулювання та споживчої політики в Україні
- •6.2. Зелена книга
- •6.2.1. Мета Зеленої книги
- •6.2.2. Біла книга „Політика адаптації вітчизняного законодавства в галузі норм і стандартів до європейських вимог",
- •6.2.3. Червона книга "Про політику адаптації вітчизняного законодавства в галузі норм і стандартів до європейських вимог"
- •6.3.Зовнішні та внутрішні чинники впливу на систему технічного регулювання та споживчої політики
- •6.4. Аналіз вимог національного, міжнародного та європейського законодавства, що регулює питання надання міжнародної технічної допомоги
- •6.4.1. Роль та характеристика проектів міжнародної технічної допомоги країн єс (проекти tacis
- •6.4.2. Проект Twinning
- •Частина іі методичні рекомендації для виконання індивідуальної роботи студентів
- •Тема 1. Сутність стандартизації та її роль у розвитку народного господарства
- •1.Основні закони і нормативні документи (нд)
- •2.Нд по сертифікації
- •Додатки
- •1.Основні терміни і поняття
- •Міжнародні та національні організації із стандартизації Міжнародні організації зі стандартизації
- •Національні організації з стандартизації
- •Діючі в Україні, гармонізовані з міжнародними, стандарти по оцінці відповідност (серії iso 17000, iso/iec Guide)
- •Список літератури
- •Порядок і критерії оцінювання знань студентів
- •Система нарахування балів за видами навчальної роботи
- •Розподіл балів, що отримують студенти за результатами вивчення дисципліни " технічне регулювання ”
- •Система нарахування додаткових балів за видами робіт з вивчення дисципліни " технічне регулювання"
- •Система нарахування штрафних балів за видами робіт з вивчення дисципліни "технічне регулюванння"
- •17 Н. Г. Салухіна, о. М. Язвінська - Стандартизація та сертифікація товарів і послуг. Підручник
5.4.3.Сертифікація в єс
В 1988 р. у Брюсселі відбувся симпозіум західноєвропейських країн з питань сертифікації і випробувань, на якому були розроблені рекомендації по створенню єдиних для ЄС принципів сертифікації і випробувань. На основі матеріалів симпозіуму Комісія європейських спільнот (КЕС) підготувала резолюцію з питання комплексного підходу до технічних умов, випробувань і сертифікації. Положення цього документу підтверджують початок нового, більш високого ступеня в розвитку підходів ЄС до питань, що стосуються сертифікації і випробувань продукції :
Пропонується підприємствам країн ЄС впровадити системи управління якістю на базі стандартів EN 29001. EN 29002 і EN 29003.
- Затверджуються єдині для Співтовариства критерії оцінки компетентності і незалежності випробувальних лабораторій, органів по акредитації і сертифікації.
Європейська організація по випробуваннях і сертифікації. У 1990 р. на основі Меморандуму про взаєморозуміння Комісією ЄС, Секретаріатом ЕАСТ і СЕН/СЕНЭЛЕК була заснована Європейська організація по випробуваннях і сертифікації (ЕОІС), яка в 1993 р. набула статусу Міжнародної незалежної некомерційної асоціації.
В ЕОІС входять національні комітети за оцінкою відповідності 18 європейських країн і 8 європейських організацій, діяльність яких пов'язана з сертифікацією і випробуваннями: ЕСІТС (Європейський комітет з інформаційної техніки), EQS (Європейський комітет з атестації і сертифікації систем якості), WELAC (Західноєвропейська організація по акредитації лабораторій), СЕОК (Європейська конференція організацій з контролю), Консультативна рада споживачів ЄС, Консультативна рада споживачів ЕАСТ, EUROLAB '(Європейська організація по атестації лабораторій), WECC (Західноєвропейська організація по взаємному визнанню акредитації калібрувальних лабораторій).
Головне завдання ЕОІС - встановлення взаєморозуміння і взаємної довіри між європейськими організаціями в країнах-членах, які займаються оцінкою відповідності, для забезпечення вільного пересування товарів і послуг і чесної конкуренції. ЕОІС переслідує мету створення таких умов, які гарантують усім зацікавленим сторонам, що продукція, послуги і технологічні процеси, що пройшли випробування або сертифікацію, не потребують повторної перевірки тих результатів, які повинні прийматися різними сторонами або різними європейськими країнами.
ЕОІС передбачає як дійсне, так і асоційоване членство. Дійсні члени організації (мають право голосу) підрозділяються на національні і європейські. Національний член - це орган, що має право представляти усі зацікавлені організації країни -члена ЄС і ЕАСТ. Європейський член - будь-яке угрупування, що об'єднує не менше п'яти країни-членів ЄС і ЕАСТ, а також що представляє міжгалузеві інтереси. Асоційованим членом має право бути будь-яка європейська неприбуткова організація без права голосу в ЕОІС.
ЕОІС здійснює як зовнішні зв'язки (укладення угод про взаємне визнання результатів випробувань і сертифікації з країнами, що не є членами ЄС), так і силами галузевих комітетів сприяє укладенню подібних угод на основі європейських стандартів серії EN 45000 усередині ЄС. Експортери продукції зобов'язані знати, що на ринках західноєвропейських країн признаються тільки видані центрами сертифікати, які відповідають вимогам євронорм 45000.
Сім європейських стандартів серії EN 45000 торкаються випробувань, сертифікації і акредитації випробувальних центрів. У них містяться критерії оцінки діяльності випробувальних лабораторій (EN 45001 і EN 45002), оцінки органів по акредитації випробувальних лабораторій (EN 45003). Стандарти EN 45011, EN 45012, EN 45013, EN 45014 містять вимоги по роботі сертифікаційних центрів, органів по сертифікації систем якості і персоналу. У них наводиться і форма декларації постачальника про відповідність товару вимогам стандарту. Офіційне прийняття цих стандартів як національні дає можливість створювати значну міру довіри до результатів сертифікації і випробувань різних сертифікаційних і випробувальних центрів. На урядовому рівні в країнах ЄС офіційно признаються лише ті центри, які організовують свою діяльність в повній відповідності з євронормами серії 45000.
В структурі ЕОІС діють: Рада; спеціалізовані комітети; галузеві комітети; групи управління договорами; адміністративна інфраструктура підтримки.
Рада координує діяльність за оцінкою відповідності, забезпечує гласність відносно принципів і процедур оцінки, публікує інформацію про діяльність організації, сприяє Комісії ЄС у визначенні перспектив в роботі по взаємному визнанню результатів випробувань (у тому числі з країнами, що не входять в ЄС), контролює правильність процедур. Рада складається з 14 членів: один член представляє загальні інтереси держав, що полягають в організації; по три - від споживчих організацій, профспілок і Організації європейської промисловості; по одному - від кожного спеціального і галузевого комітетів, Комісії ЄС і кожної європейської організації із стандартизації.
Спеціалізовані комітети розробляють правила і процедури, контролюють їх виконання; організовують технічні експертизи силами своїх експертів; сприяють укладенню угод про взаємне визнання по сертифікації, випробуванням або контролю; консультують і надають технічну допомогу за інтерпретацією і застосуванням засадничих європейських стандартів в області управління якістю продукції EN 29000 і в області випробувань EN 45000.
Галузеві комітети складаються з представників зацікавлених сторін від країн-членів, включаючи виготівників, споживачів та ін. Їх діяльність конкретизується відповідно до особливостей і потреб певної галузі виробництва. В цілому галузеві комітети повинні забезпечувати необхідною інформацією зацікавлені в ній сторони; координувати роботу в галузях по укладенню угод про взаємне визнання, у тому числі і на міжнародному рівні; підтримувати зв'язки з аналогічними організаціями інших регіонів і країн за межами ЄС.
Групи управління договорами розробляють правила ло укладенню договорів про взаємне визнання і котролируют їх виконання; спостерігають за діяльністю національних систем сертифікації; підтримують постійний контакт з Радою, галузевими і спеціалізованими комітетами, інформуючи їх про свою роботу і виникаючі потреби.
Адміністративна инфрастуктура підтримка забезпечується головним чином силами СЕН і СЕНЭЛЕК. Основне місце в інфраструктурі займає інформаційне забезпечення: єдиною інформаційною системою по стандартизації користуються усі організації по стандартизації країн - членів ЄС.
Інформацію по сертифікації, випробуванням і випробувальним лабораторіям надає система " Промолог-сертифікат", в яку закладені детальні і великі відомості, що стосуються товарів, сертифікованих на відповідність певним нормативним документам, і самі ці документи; особливостей систем сертифікації для певних видів виробів; правив і процедур конкретних систем сертифікації; знаків відповідності; аналогів конкретного виробу, його виготівників, характеристик безпеки і якості і так далі. Передбачається, що надалі ця інформаційна система розглядатиметься як частину єдиної інформаційної системи по стандартизації.
Політика ЄС в області сертифікації цілком ув'язується з політикою за якістю, основні положення якої зводяться до наступного.
Відповідність товару основним вимогам має бути обов'язковою, оскільки необхідно охороняти здоров'я людей і забезпечувати їх безпеку, охороняти довкілля. Але обов'язкова відповідність непридатна до методів управління, спрямованих на підвищення ефективності, конкурентоспроможності і досягнення досконалості. Політика ЄС в області якості базується на принципі "горизонтального підходу", сенс якого зводиться до "підтягування" тих областей, де спостерігається низька міра конкурентоспроможності, і зміцненню позицій там, де досягнута перевага. Це не повинно бути пов'язано з концентрацією усіх зусиль на якійсь одній галузі промисловості. Кінцева мета цієї концепції - підвищення якості життя громадян Європейського Союзу. Ця політика зв'язана з дещо ширшою концепцією якості, коли продукція не лише відповідає заданим вимогам і придатна до застосування, але і має додаткову перевагу над іншою продукцією при конкурентоздатній ціні.
Такий підхід до управління якістю вимагає і нового підходу до стратегічного управління компанією, який якнайкраще відповідає концепції TQM - усебічного управління якістю. TQM розглядається в зарубіжних країнах як найбільш високий ступінь в управлінні якістю, шлях до якої лежить через самооцінку діяльності компанії, усунення усього, що заважає досягненню переваги в області якості і обов'язковому залученню усього персоналу компанії (не лише усіх підрозділів виробничих підприємств, але усій корпорації в цілому) в TQM.
ЄС визначає основні цілі своєї політики в області якості :
- підвищення конкурентоспроможності європейських фірм на внутрішньому і зовнішніх ринках;
- розвиток інфраструктури, що забезпечує технічну основу єдиного
ринку;
- зміцнення партнерства постачальників і споживачів;
- підвищення якості і ефективності праці;
- примноження промислового потенціалу Європи в цілому. Перераховані цілі узгоджуються з політикою за оцінкою відповідності, а
практика сертифікації у свою чергу сприяє досягненню спільних цілей політики ЄС в області якості і конкурентоспроможності.
Сертифікація в ЄС глибоко проникла і в сферу управління якістю продукції. Деякі фахівці вважають, що фактично усі фірми західноєвропейських країн сертифікували системи якості на відповідність стандартам ИСО 9000 і переходять до більш високого ступеня - освоєння TQM, коли якість визначається як стратегія управління фірмою.