5.1.2. Добровільність застосування стандартів як основний принцип міжнародної стандартизації

Законом "Про стандартизацію" запроваджується основоположний принцип міжнародної стандартизації - добровільність застосування стандартів, тобто виробник вільний виробляти продукцію за будь-яким чинним в Україні нормативним документом (національним або міждержавним стандартом, технічними умовами).

Однак добровільність стандартів, задекларована міжнародною, європейською, українською системами стандартизації, ускладнює досягнення основних цілей стандартизації щодо сумісності, взаємозамінності та безпечності продукції, процесів, послуг (далі - продукція) для життя та здоров'я людей, тварин І рослин, захисту навколишнього середовища Для досягнення цього повинні встановлюватися чіткі однозначні вимоги та забезпечуватися безумовне їх виконання

У межах Європейського Союзу (ЄС) це питання вирішено таким чином. Як відомо, одним з основних правових актів ЄС є директиви Нового підходу, які встановлюють основні вимоги щодо безпечності продукції, захисту здоров'я працівників та навколишнього середовища, а також методів оцінки відповідності, які є обов'язковими і яким має відповідати продукція, що виготовляється в державах ЄС До директив розробляють європейські гармонізовані стандарти, які мають статус добровільного застосування і розробляються з метою забезпечення реалізації вимог відповідної директиви (директив) Виконання положень таких стандартів сприймається як відповідність продукції вимогам директив Тобто, продукція, що відповідає вимогам європейських гармонізованих стандартів, вважається такою, що відповідає основним вимогам директив і може бути поставлена на європейський ринок.  При цьому виробник, хоча і вільний виробляти продукцію, яка не відповідає європейським гармонізованим стандартам (наприклад, згідно з національними стандартами), зобов'язаний надавати підтвердження тому, що його продукція відповідає основним вимогам директив Однак це буде коштувати йому більше часу, зусиль і грошей, оскільки в цьому випадку може знадобитися більший обсяг випробувань, ніж при сертифікації продукції, вимоги до якої викладено в директивах чи європейських гармонізованих стандартах.

Перелік гармонізованих (або визнаних гармонізованими) стандартів публікується в Official Journal Європейського Співтовариства (OJEC) Лише з моменту публікації в цьому журналі гармонізовані стандарти вважаються такими, що забезпечують презумпцію відповідності основним вимогам, встановленим європейськими директивами, тобто відповідності європейському законодавству.

Таким чином, у ЄС ключовим завжди залишається принцип застосування стандарту є добровільним, а відповідність закону - обов'язковою

5.2. Система оцінки відповідності

Оцінка відповідності - процес, що демонструє відповідність продукту, процесу, сервісних послуг, системи, людини або органу заданим вимогам; інакше кажучи, це стосується релевантних процедур, що демонструють відповідність продукту умовам відповідного законодавчого документа.

У тих випадках, коли законодавство Співтовариства вимагає оцінки відповідності, загально прийнято, що відповідне оцінювання здійснюють державні органи, виробники або органи, що повідомляються.

Оцінка відповідності підрозділяється на “модулі”, які охоплюють обмежену кількість різних процедур, що застосовуються до самого широкого переліку продукції. Оцінка відповідності, згідно з модулями, ґрунтується або на участі першої сторони (виробника), або третьої сторони (уповноваженого органу). Модулі пов'язані з етапом розробки продукції або з етапом її виробництва, або з першим і другим етапом разом; як правило, відповідно до модуля, продукт підлягає оцінці відповідності на етапі проектування, а також на етапі його виробництва.

Кожна Директива Нового підходу описує обсяг і зміст можливих процедур оцінки відповідності, які, як вважається, забезпечують необхідний рівень захисту. Якщо виробник передає розробку або виробництво продукту, він однаково відповідає за проведення оцінки відповідності на обох етапах оцінки.

Модулі дають законодавцеві можливість встановити відповідні процедури, щоб виробники могли продемонструвати відповідність продукту вимогам Директиви щодо типу продукції та відповідних ризиків. При визначенні переліку можливих модулів Директиви враховують, відповідно до принципу пропорційності зокрема, такі моменти як вид продукції, характер пов'язаних ризиків, економічну інфраструктуру даного сектора й т.д.

Для простої продукції з низьким рівнем небезпеки: сертифікація виробником називається “Декларацією виробника”. Для складнішої продукції з більш високим рівнем небезпеки: сертифікація здійснюється третьою стороною (уповноваженим органом).

Крім того, процедури оцінки відповідності, відповідно до спеціальної Директиви Нового підходу, повинні аналогічним чином забезпечити (хоча процедури й не є ідентичними) достатній доказ відповідності продукції прийнятим основним вимогам. Принцип пропорційності також вимагає, щоб Директиви не містили зайвих процедур, які занадто скрутні для досягнення поставлених цілей, зокрема, викладених в основних вимогах.

Забезпечення вибору, відповідно до Директиви Нового підходу, між двома або більше процедурами оцінки відповідності для того самого продукту може бути виправдане коли в результаті різного законодавства та традицій у країнах - членах ЄС склалися різні системи сертифікації. Однак, ці країни - члени ЄС повинні зафіксувати в їхньому національному законодавстві всі процедури оцінки відповідності, встановлені Директивою та гарантувати вільний рух всієї продукції, що пройшла процедуру оцінки відповідності, згідно з відповідною Директивою. Вибір модулів також може бути виправданий, коли продукт підпадає під дію більш ніж однієї Директиви. У таких випадках завдання полягає в тому, щоб забезпечити виробника загальною процедурою, що міститься у всіх відповідних Директивах або, як мінімум, адекватними процедурами.

І нарешті, вибір може також бути виправданий з урахуванням інфраструктури відповідної галузі промисловості, щоб дати виробникам можливість обрати найбільш підходящу й найбільш економічну процедуру. Деякі Директиви передбачають можливість використання процедур, заснованих на методах гарантії якості. У цих випадках виробник також, звичайно, вдається до допомоги процедури або комбінації процедур, у яких не використовуються такі методи, крім тих випадків, коли відповідність вимогам передбачає обов'язкове застосування певної процедури.

Весь спектр можливих “модулів”, зазначений в останній Постанові 2008/768/ЄC. Основні завдання Програми інтеграції України до Європейського Союзу в сфері підтвердження відповідності. Визнання результатів робіт з оцінки відповідності як шлях усунення технічних бар'єрів у торгівлі. Завдання та мета державної політики у сфері підтвердження відповідності. Мета, принципи та завдання підтвердження відповідності. Підтвердження в законодавчо регульованій та законодавчо не регульованій сферах: особливості, організація, відповідальність, планування та здійснення.