5.1.1. Основні цілі cen, правила розробки стандартів, директив, забезпечення бізнес-підходу в межах cen.
Європейський Комітет по Стандартизації (CEN) є аналогом ISO, а CENELEC — аналогом IЕС і займається стандартизацією в електротехніці, приладобудуванні, електроніці і зв’язку, а CEN — у решті всіх галузей народного господарства країн ЄС (див.розділ 2.3.2).
Існує
міждержавна
форма стандартизації.
У 1992 р.
головами урядів СНД підписана Угода
про проведення узгодженої політики
в галузі стандартизації, метрології
й сертифікації. Відповідно до цієї
угоди створена Міждержавна рада із
стандартизації,
метрології і сертифікації (МДС).
У 1995 р. ISO визнала МДС як міжнародну
регіональну організацію зі стандартизації,
яка була перейменована в Євразійську
організацію зі стандартизації,
метрології і сертифікації (ЕАSС), що
має в складі Бюро стандартів (м.
Мінськ), Науково-технічну комісію
стандартизації.
Офіційна мова — російська. За аналогією
з міжнародними організаціями
зі стандартизації
при МДС створено понад 300 міждержавних
технічних комітетів (МТК) зі стандартизації.
Технічний
секретаріат ради. МДС вже прийнято понад
1500 міждержавних стандартів. Основні
цілі
цієї
організації: усунення можливих технічних
бар’єрів через неузгодженість стандартів
окремих країн СНД, що сприяє розвитку
економічного співробітництва в рамках
СНД; розробка міждержавних стандартів;
прийняття міжнародних стандартів як
міждержавних; розвиток співпраці з
міжнародними, регіональними і національними
організаціями зі стандартизації
і зацікавленими громадськими організаціями.
Досягнення відповідності нормам
Європейських директив з безпеки гарантує
лише вихід вітчизняної продукції
на світові ринки, але не її
конкурентоспроможність. Як пріоритетні
на ближчі роки МДС визначені такі
напрями: розробка стандартів з управління
охороною навколишнього середовища;
забезпечення безпеки продукції для
здоров’я, життя, майна людей і навколишнього
середовищ; стандартизація
експрес-методів контролю якості і
безпеки продуктів харчування й природного
середовища; розробка стандартів для
сфери послуг (банківські послуги,
страхування, медичне обслуговування,
туризм, торгівля). Національна
стандартизація.
Практично кожна країна має свій
національний орган зі стандартизації,
який займається розробкою національних
стандартів, здійснює гармонізацію
національних стандартів з регіональними,
розвиває співпрацю з міжнародними
і регіональними організаціями
зі стандартизації
і зацікавленими громадськими
організаціями. В нашій країні таким
органом є Державний комітет України
з питань технічного регулювання й
споживчої політики (Держспоживстандарт
України) (Указ Президента від 1.10.2002 р.).
У Росії таким органом є Держстандарт
Росії, у Франції подібні функції
виконує Французька асоціація
зі стандартизації
(AFNOR), у Швеції — Шведська асоціація
зі стандартизації
(SIS), у Норвегії — Норвезька асоціація
зі стандартизації
(NS), у Великобританії — Британський
інститут стандартів (BSI), у США —
Національний інститут стандартів
і технологій (NIST) та ін. Діяльність
Держспоживстандарт України у сфері
стандартизації:
організує і координує роботи із
стандартизації
і функціонування державної системи
стандартизації,
встановлює загальні організаційно-технічні
правила проведення робіт із стандартизації
і здійснює міжгалузеву координацію
цих робіт, включаючи планування, розробку,
видання, розповсюдження і застосування
державних стандартів; затверджує
державні стандарти України; визначає
порядок державної реєстрації нормативних
документів із стандартизації;
здійснює державну реєстрацію державних
стандартів України, галузевих стандартів,
стандартів науково-технічних та інженерних
товариств; бере участь у проведенні
заходів з міжнародної, регіональної
стандартизації
відповідно до міжнародних договорів
України; організовує формування, ведення
і користування Національним
автоматизованим інформаційним фондом
стандартів.
Офіційне прийняття європейських стандартів відбувається кваліфікованою більшістю голосів національних членів Комітету. Національні члени повинні впровадити стандарти на національному рівні та вилучити стандарти, що викликають протиріччя. Процес стандартизації координується Технічною Радою Комітету. Більшість стандартів розробляється у технічних комітетах та їх робочих групах. У робочих групах розробляються спеціалізовані документи - робочі угоди (workshop agreements). На міжнародному рівні вимоги щодо розроблення програми робіт із стандартизації викладено в документах 1980-х — початку 2000-х років:
• ISO Guide 26:1981. Justification of proposals for the establishment of standards (Обгрунтування пропозицій щодо розроблення стандарт (в);
• ISO/IEC Guide 59:1994. Code of good practice for standardization (Кодекс усталених правил стандартизації);
• ISO Guide 69:1999. Harmonized Stage Code system (Ed. 2) — Principles and guidelines for use (Система гармонізованих кодів стадії розробляння (друге видання) — Принципи та настанови щодо застосування);
• ISO/IEC Directives. Part I. Procedures for the technical work — 2001 (Директиви ISO/IEC. Частина 1. Настанови з технічної діяльності — 2001);
• ISO Technical Programme. September 2002 (Технічна програма ISO. Вересень 2002). Програма робіт із стандартизації в широкому розумінні — це документ, що визначає завдання та пріоритети стандартизації, засоби та шляхи їх досягнення, і формує взаємоузгоджену та комплексну систему заходів центрального органу влади у сфері стандартизації, технічних комітетів (ТК) та інших суб’єктів стандартизації, спрямовану на ефективне розв’язання проблем та реалізацію державної політики щодо економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, утвердження України як високотехнологічної держави.
Програму розробляють, щоб здійснити державну політику щодо технічного регулювання розвитку галузей економіки, концентрації фінансових, інтелектуальних, матеріальних та інших ресурсів, науково-технічного потенціалу на реалізації визначених пріоритетів щодо робіт із стандартизації. Програму робіт із стандартизації розробляють на підставі стратегічних та поточних пріоритетних напрямків стандартизації.
Стратегічні пріоритетні напрямки зумовлено реальними політичними та соціально-економічними процесами, зокрема, базовим принципом та основним пріоритетом України, яким є гармонійний розвиток економіки, людського потенціалу та природного сере-довища, і визначено низкою законодавчих та нормативно-правових документів. У першу чергу це:
• нові та відновлювані джерела енергії;
• новітні ресурсо- та енергоощадні технологи;
• критичні технологи;
• машинобудування та приладобудування, як основа високотехнологічного оновлен-ня усіх галузей виробництва;
• інформаційні технологи та телекомунікації, нанотехнологн, мікроелектроніка;
• вдосконалення хімічних технологій, нові матеріали, біотехнології;
• технологи високоякісної металурги;
• високотехнологічний розвиток сільського господарства та переробної промисловості;
• транспортні системи;
• охорона та оздоровлення людей, захист довкілля (екологічний менеджмент). Слід зазначити, що формування програми робіт із стандартизації необхідно прова-дити таким чином, щоб розроблення та впровадження стандартів відповідало визначе-ним міжнародними організаціями основним напрямкам політики у сфері стандартизації на урядовому рівні:
• сприяння впровадженню міжнародних стандартів;
• використання однозначної термінології;
• усунення технічних бар’єрів у торгівлі на підставі стандартів;
• сприяння науково-технічному співробітництву.
Основні принципи розроблення програми робіт із стандартизації:
цілісність — розроблення взаємопов’язаних та взаємоузгоджених частин програми, які охоплюють усі галузі економіки України та усі рівні стандартизації від національного до міжнародного директивність — усі суб’єкти стандартизації обов’язково повинні керуватись розробленим планом;
збалансованість — програма повинна забезпечувати сумірність потреб з можливостями їх задоволення (фінансовими, технічними, кадровими тощо);
науковість — врахування під час розробляння програми прогнозних документів щодо пріоритетів та напрямків стандартизації, основних положень стратегії економічного і соціального розвитку України, а також постійне удосконалення методології та використання світового досвіду в галузі розроблення програм;
гласність та прозорість — програма є доступною для громадськості на усіх етапах її розробляння та реалізації; інформування про завдання, пріоритети та зміст програми забезпечує усі заінтересовані сторони необхідними орієнтирами та даними щодо власної діяльності у сфері стандартизації;
самостійність — галузеві органи виконавчої влади та ТК у межах своїх повноважень відповідають за розроблення програми за закріпленими за ними напрямами та за розроблення відповідних стандартів, а центральний орган влади у сфері стандартизації забезпечує координацію діяльності галузевих органів влади та ТК;
рівність — дотримання прав та врахування інтересів усіх суб’єктів стандартизації
Успішне вирішення цих питань пов’язане із гармонізацією національних стандартів з міжнародними чи, за потреби, з регіональними. Однією з основних умов цього процесу є правильний вибір нормативного документа для гармонізації, що накладає певні вимоги до підготовки пропозицій та формування програми робіт із стандартизації.
Критеріями такого вибору тем до програми є:
• ступінь забезпеченості рівня взаємозамінності та технічної сумісності об’єкта стандартизації та його вплив на економічну і технічну ефективність співробітництва;
• значення стандарту для взаємного визнання результатів випробовування та контролювання якості продукції;
• ступінь зв’язку стандартів з іншими нормативними документами;
• здатність стандарту реально або потенційно усувати технічні бар’єри в торгівлі.
Необхідно також зважати на те, що чинниками, які впливають на ступінь гармонізації національних стандартів, є загальний рівень економіки, її орієнтація на зовнішню торгівлю, обсяги внутрішнього ринку, ступінь та спосіб входження країни до організації міжнародного співробітництва.
Загальне методичне керування щодо розроблення програм із стандартизації виконує Держспоживстандарт України та Кабінет Міністрів України. Роботи з державної стандартизації здійснюються відповідно до річного плану, який формують на основі довгострокових програм і проектів планів роботи з стандартизації технічних комітетів та міністерств (відомств). Координує роботи, веде облік і контроль виконання завдань плану державної стандартизації Держспоживстандарт України. У роботі з стандартизації бере участь велика кількість спеціалістів та служб різних підприємств та організацій, тому чітке планування і координація їх діяльності має особливе значення для успіху всієї роботи.
Перспективні та поточні плани робіт з державної стандартизації і метрологічного забезпечення розробляються на наступних рівнях: у галузі (відомстві), на підприємстві (об’єднанні), у науково-дослідних і окремих організаціях. Усі плани зі стандартизації є складовою частиною техпромфінплану галузі, підприємства (об’єднання) чи організації. У техпромфінпланах передбачено окремий розділ, згідно з яким виділяються кошти на розробку нових стандартів, перегляд чинних стандартів та іншої нормативної документації, а також на інші види робіт в галузі стандартизації. Планування робіт зі стандарти-зації дозволяє правильно розподілити кошти для забезпечення комплексності та систем-ності стандартизації при створенні нормативних документів з визначеними прогресивними вимогами до продукції, яка призначена для потреб народного господарства, населення, оборони країни та експорту.
План робіт із стандартизації містить перелік національних стандартів, прийнятих до розроблення на підставі пропозицій міністерств (відомств), ТК та організацій-розробників. План охоплює усі комплекси економіки України, він є документом (банком даних), який постійно чинний упродовж зазначеного періоду і містить перелік робіт, забезпечених необхідним фінансуванням з державного бюджету.