
- •Навчально-методичний посібник з дисципліни
- •Тема 2. Роль міжнародних організацій в системі міжнародного технічного регулювання 23
- •Тема3. Особливості систем технічного регулювання певних країн світу 96
- •Тема 4. Міжнародні угоди і законодавчо-нормативна база сфери міжнародного та технічного регулювання України 126
- •Тема 5. Складові системи міжнародного технічного регулювання 170
- •Тема 6. Україна в системі міжнародної технічної допомоги. Програми міжнародної технічної допомоги в галузі технічного регулювання 233
- •1. Вступ
- •1. Навчальна програма дисципліни
- •1.1. Вступ. Загальна характеристика системи технічного регулювання в умовах глобалізації економічних процесів
- •1.2. Роль міжнародних організацій в системі міжнародного технічного регулювання
- •1.3. Особливості систем технічного регулювання певних країн світу
- •Модуль іі. Особливості систем технічного регулювання певних країн світу
- •2.1. Міжнародні угоди та законодавчо-нормативна база сфери міжнародного технічного регулювання
- •2.2. Складові системи міжнародного технічного регулювання
- •2.3. Україна в системі міжнародної технічної допомоги. Програми міжнародної технічної допомоги в галузі технічного регулювання
- •Частина і
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 2. Роль міжнародних організацій в системі міжнародного технічного регулювання
- •2.1. Характеристика, завдання та напрями діяльності Світової організації торгівлі
- •2.1.1. Завдання, напрями, принципи діяльності Світової організації торгівлі
- •2.1.2. Організації економічного співробітництва і розвитку
- •2.1.3. Організація оон з питань продовольства та сільського господарства
- •2.1.4. Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку
- •2.1.5. Організація оон з торгівлі та розвитку
- •2.1.6. Програма розвитку оон
- •2.2. Характеристика та основні напрями діяльності міжнародних організацій у сфері технічного регулювання
- •2.3.Міжнародні та регіональні організації зі стандартизації
- •2.3.1. Міжнародна організація по стандартизації iso
- •2.3.2.Європейський Комітет по Стандартизації
- •2.3.3. Європейський комітет із стандартизації в галузі електротехніки та електроніки
- •2.3.4. Міжнародна електротехнічна комісія
- •2.3.5. Діяльність Європейського союзу в галузі стандартизації
- •2.4. Міжнародні та регіональні організації з метрології
- •2.4.1. Міжнародне бюро мір і ваг
- •2.4.2. Міжнародна організація законодавчої метрології
- •2.4.3. Міжнародна конфедерація з вимірювань
- •2.4.4. Всесвітня метеорологічна організація
- •2.5.Міжнародні та європейські організації в галузі оцінки відповідності та акредитації
- •2.5.1. Європейський комітет iso з оцінки відповідності
- •2.5.2. Система з сертифікації виробів електронної техніки
- •2.5.3. Міжнародна конференція з акредитацій випробувальних лабораторій
- •2.6. Міжнародні та регіональні організації в галузі якості, безпеки та споживчої політики
- •2.6.1. Міжнародна організація споживачів
- •2.6.2. Комітет з захисту інтересів споживачів
- •2.6.3. Європейська організація з якості
- •2.6.4. Україна і Організація оон з питань продовольства та сільського господарства
- •2.6.5. Міжнародний альянс хассп
- •2.6.7. Міжнародна організація з тестувань товарів та послуг
- •2.6.8. Європейська економічна комісія оон
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Контрольні запитання
- •Тема3.Особливості систем технічного регулювання певних країн світу
- •3.1. Система технічного регулювання в країнах єс - правила системи, принцип створення єдиного ринку
- •3.2. Аналіз іноземного досвіду побудови системи технічного регулювання та споживчої політики
- •3.2.1. Австрія
- •3.2.2. Німеччина
- •3.2.3. Франція
- •3.2.4. Чехія
- •3.2.5. Фінляндія
- •3.2.6. Латвія
- •3.2.7. Польща
- •3.2.8. Угорщина
- •3.2.9. Японія
- •3.2.10. Сша
- •3.2.11. Російська Федерація
- •Підсумки
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Контрольні запитання
- •Модуль 2 Тема 4. Міжнародні угоди і законодавчо-нормативна база сфери міжнародного та технічного регулювання України
- •4.1. Характеристика міжнародних угод, директив єс у галузі технічного регулювання
- •4.2. Генеральна угода з питань митних тарифів і торгівлі
- •4.3. Роль, переваги та недоліки директив Нового і Глобального підходів щодо обов'язкових вимог до певних видів продукції
- •4.5.Угода про застосування санітарних та фіто санітарних заходів
- •4.6. Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Тема 5. Складові системи міжнародного технічного регулювання
- •5.1. Система стандартизації продукції
- •5.1.1. Основні цілі cen, правила розробки стандартів, директив, забезпечення бізнес-підходу в межах cen.
- •5.1.2. Добровільність застосування стандартів як основний принцип міжнародної стандартизації
- •5.2. Система оцінки відповідності
- •5.2.1. Державний нагляд за підтвердженням відповідності
- •5.3. Міжнародні та європейські стандарти з підтвердження відповідності: стандарти-серій iso 17000, en 45000
- •5.3.1. Принципи дотримання економічної інтеграції у єс
- •5.3.2.Глобальний та модульний підходи до оцінки відповідності.
- •5.4. Політика в єс з оцінювання відповідності
- •5.4.1. Комплексний підхід до взаємного визнання результатів сертифікації
- •5.4.2. Європейські модулі на стадіях життєвого циклу продукції
- •5.4.2.1. Модулі на стадії проектування.
- •5.4.2.2. Модулі на стадії виробництва
- •5.4.2.3.Модулі на об’єднаній стадії проектування і виробництва
- •5.4.3.Сертифікація в єс
- •5.4.4. Сертифікація в снд
- •5.5. Системи управління безпечністю та якістю товарів та послуг
- •5.5.1. Міжнародні та національні стандарти з управління якістю
- •5.5.2. Правозастосування системи насср та iso 22000
- •5.5.3. Світова практика щодо контролю та поліпшення якості харчової продукції
- •5.5.4. Розвиток систем простежуваності для харчової продукції
- •5.5.5. Відносини із who/faо (Кодекс), оеср, єєк оон
- •5.5.6. Сот/сфс
- •5.6. Стандарти brç, ifs, GlobalGap, програма єс щодо оповіщення про небезпечні товари rapex
- •5.6.1. Стандарт харчової галузі brc
- •5.6.2. Стандарт ifs
- •5.6.3. СтандартGlobalGap
- •5.6.4.Програма єс щодо оповіщення про небезпечні товари rapex
- •5.7. Система ринкового нагляду
- •5.7.1. Суть, принципи Нового підходу до ринкового нагляду
- •5.7.2. Директива щодо акредитації та ринкового нагляду
- •5.7.3. Директива щодо регламентів для акредитації та ринкового нагляду у зв'язку із реалізацією продукції
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Контрольні запитання
- •Тема 6. Україна в системі міжнародної технічної допомоги. Програми міжнародної технічної допомоги в галузі технічного регулювання
- •6.1.1.Формування системи технічного регулювання в Україні
- •6.1.2.Технічне регулювання електротехнічної галузі в Україні
- •6.1.3. Акредитація
- •6.1.4. Сучаснийстан на напрямки розвитку технічного регулювання в світовому суспільстві та Україні
- •6.1.5. Стислий опис системи технічного регулювання в Україні до проведення реформ
- •6.1.6. Реформа системи технічного регулювання в Україні та проблеми, з якими вона стикається.
- •6.1.7. На шляху до Європи: питання, що потребують подальшого вирішення у ході реформи технічного регулювання в Україні
- •6.1.8. Концепція розвитку системи технічного регулювання та споживчої політики в Україні
- •6.2. Зелена книга
- •6.2.1. Мета Зеленої книги
- •6.2.2. Біла книга „Політика адаптації вітчизняного законодавства в галузі норм і стандартів до європейських вимог",
- •6.2.3. Червона книга "Про політику адаптації вітчизняного законодавства в галузі норм і стандартів до європейських вимог"
- •6.3.Зовнішні та внутрішні чинники впливу на систему технічного регулювання та споживчої політики
- •6.4. Аналіз вимог національного, міжнародного та європейського законодавства, що регулює питання надання міжнародної технічної допомоги
- •6.4.1. Роль та характеристика проектів міжнародної технічної допомоги країн єс (проекти tacis
- •6.4.2. Проект Twinning
- •Частина іі методичні рекомендації для виконання індивідуальної роботи студентів
- •Тема 1. Сутність стандартизації та її роль у розвитку народного господарства
- •1.Основні закони і нормативні документи (нд)
- •2.Нд по сертифікації
- •Додатки
- •1.Основні терміни і поняття
- •Міжнародні та національні організації із стандартизації Міжнародні організації зі стандартизації
- •Національні організації з стандартизації
- •Діючі в Україні, гармонізовані з міжнародними, стандарти по оцінці відповідност (серії iso 17000, iso/iec Guide)
- •Список літератури
- •Порядок і критерії оцінювання знань студентів
- •Система нарахування балів за видами навчальної роботи
- •Розподіл балів, що отримують студенти за результатами вивчення дисципліни " технічне регулювання ”
- •Система нарахування додаткових балів за видами робіт з вивчення дисципліни " технічне регулювання"
- •Система нарахування штрафних балів за видами робіт з вивчення дисципліни "технічне регулюванння"
- •17 Н. Г. Салухіна, о. М. Язвінська - Стандартизація та сертифікація товарів і послуг. Підручник
3.2.8. Угорщина
Законодавство. Діють закони про стандартизацію, оцінку відповідності, акредитацію. Впроваджено всі європейські директиви.
Нормативна база. 90% національних стандартів ідентичні європейським.
Інфраструктура. Загальну координацію робіт здійснює Міністерство економіки. У сфері стандартизації діє Угорський інститут стандартів. У сфері акредитації –орган акредитації. Органи сертифікації незалежні. У сфері метрології існує Метрологічний центр і низка реґіональних центрів. Захист прав споживачів здійснюється через мережу громадських організацій. Навчання здійснює Інститут стандартів.
3.2.9. Японія
Національна система сертифікації Японії. Система сертифікації продукції на відповідність національним стандартам впроваджена в Японії за рішенням уряду. Вона охоплює машинобудування, електротехніку, автомобілебудування, залізничний транспорт, суднобудування, чорну та кольорову металургію, хімічну, текстильну, целюлозно-паперову, гірничодобувну, авіаційну галузі промисловості, цивільне будівництво, архітектуру тощо.
Загальне управління роботами з сертифікації здійснюють Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості, Міністерство транспорту і Міністерство охорони здоров'я на основі промислових законів, а методичним забезпеченням сертифікації промислової продукції займається департамент стандартів Міністерства зовнішньої торгівлі та промисловості.
Законодавчою базою в галузі сертифікації є приблизно 10 промислових законів, національні стандарти з вимогами до продукції та послуг, нормативні документи систем сертифікації деяких видів продукції з обов'язковими вимогами до сертифікації на безпеку.
Управління
сертифікацією реалізується за допомогою
акредитації випробувальних лабораторій,
утворення міністерствами структур
незалежних і некомерційних випробувальних
лабораторій, надання сертифікатів,
інспекційного контролю виконання правил
сертифікації, методичного забезпечення
сертифікаційної діяльності, надання
випробувальним лабораторіям обладнання
та коштів.
Стандарти Японського комітету промислових стандартів (JISC) охоплюють всю промислову продукцію (крім медикаментів, хімічних добрив і сільськогосподарських хімікатів), продукцію сільського та лісового господарства, а також харчові продукти і шовкову пряжу (майже 5000 стандартів JIS на продукцію, 2000 — на процеси її виготовлення).
При сертифікації використовують не всі стандарти. За рішенням міністерств вибрані приблизно 1000 стандартів, відповідність яким може бути підтверджена знаком JIS. Таке підтвердження поширюється не лише на продукцію, але й на технологію її виготовлення.
Сертифікації підлягають усі види продукції, що є потенційно небезпечними.
УЯпонії здійснюється нагляд за продукцією
із знакомJIS,
що передбачає
перевірку стану виробництва на
підприємстві, випробування, інспекційний
контроль та інші находи.
Основними виконавчими структурами в системі сертифікації є незалежні випробувальні лабораторії, які юридично не належать до жодних виробничих та комерційних структур. Основною метою їх створення було запобігання (ікспортуванню продукції низької якості та поліпшення якості японських товарів.
Японські випробувальні організації мають угоди з аналогічними зарубіжними про взаємне визнання результатів випробувань (наприклад, з французькою національною випробувальною лабораторією (LNA))
В Японії діють три форми сертифікації :
- обов'язкова сертифікація, що підтверджує відповідність законодавчим вимогам;
- добровільна сертифікація на відповідність національним стандартам J1S, яку проводять органи уповноважені урядом;
добровільна
сертифікація, яку проводять приватні
органи по сертифікації. Обов'язкова
сертифікація регламентується чинними
законами (їх більше 30), в яких встановлюються
перелік продукції, належній обов'язковій
сертифікації, і вимоги до неї; схеми
сертифікації; знаки відповідності;
органи управління, відповідальні за
організацію сертифікації і інспекційний
контроль. Уповноважені органи розробляють
технічні регламенти, на відповідність
яким проводяться сертифікаційні
випробування, а затверджує їх Кабінет
міністрів країни.
Забезпечення виконання законодавчих положень по сертифікації розподіляється між міністерствами і іншими державними органами управління. Наприклад, за Міністерством зовнішньої торгівлі і промисловості закріплені десять законів.
По
деяких видах продукції в законах
вводяться категорії, що характеризують
міру їх небезпеки для користувача.
Наприклад, для електротехнічних виробів
встановлені категорії А і б. Для категорій
використовують різні схеми сертифікації
і знаки відповідності (рисунок).
Для небезпечніших товарів (категорія А) передбачена сертифікація третьою стороною, а для виробів категорії б - заява-декларація виготівника.
Випробувальні лабораторії призначаються міністерствами і працюють як неприбуткові організації.
Особливість обов'язкової сертифікації в Японії полягає в необхідності отримати дозвіл на серійне виробництво продукції, належній обов'язковій сертифікації, а також в тому, що товари, що експортуються, підлягають обов'язковій сертифікації. Японський комітет промислових стандартів (Japanese Indusrial Standarts Committee, JIS)
Добровільна сертифікація на відповідність стандарту JIS не завжди підтверджує відповідність вимогам безпеки, оскільки обов'язкові вимоги включаються в технічні регламенти. Цей вид сертифікації знаходиться у введенні Міністерства зовнішньої торгівлі і промисловості, яке організовує і координує її. Заявник повинен звертатися до міністра, що однаковою мірою відноситься і до експортерів на японський ринок, якщо з ними не укладена угода про взаємне або одностороннє визнання результатів.
Як правило, схема сертифікації включає оцінку діючої системи якості на відповідність стандартам ИСО 9000 і інспекційний контроль, який в плановому порядку проводиться один раз в 4-5 років, а позаплановий - у будь-який час без попередження.
Розглянемо
особливості сертифікації товарів, що
поставляються в Японію.
На підставі закону про електротехнічні товари побутового призначення і контролю матеріалів для їх виробництва діє знак відповідності Т. Отримання такого знаку служить необхідним "пропуском" для реалізації товарів цього виду, причому закон однаковою мірою діє як для японських, так і електротехнічних товарів, що імпортуються. Знак, що відноситься до товару категорії А, засвідчує відповідність побутових електротоварів, до яких користувач торкається безпосередньо (електробритви, телевізори, пилососи та ін.).
Знак
категорії В – це підтвердження
відповідності таких товарів, як
електроарматура, вентилятори, устаткування
офісів і тому подібне
Експортер подібних товарів на японський ринок повинне представляти свій продукт на випробування в японському відповідному випробувальному центрі. Зробити це він має право тільки через японських посередників, які у свою чергу проходять через певну процедуру. Японський посередник зобов'язаний уявити до Міністерства зовнішньої торгівлі і промисловості усі дані про товар, який він має намір імпортувати : параметри безпеки і якості, класифікаційні характеристики, подтиерждение його повної відповідності японським стандартам. Посередник зобов'язаний гарантувати дотримання порядку отримання знаку відповідності і своєчасно інформувати покупців про усі зміни в якості або конструкції товару.
Якщо ж товар належить до категорії б, додається додаткова вимога до імпортера - посередника, який продаватиме товар зарубіжної фірми : представлення в Міністерство торгівлі і промисловості заяви про намір почати бізнес по цьому товару. Японський покупець "вихований" таким чином, що електротехнічні товари, не маркіровані знаком відповідності Т, він сприймає як низькоякісні з усіма витікаючими звідси наслідками для експортера.
До обов'язкових знаків відповідності в Японії відносяться також: знак v - y що що засвідчує схвалення товару Японським інститутом телекомунікаційного устаткування :
знак v -> (див. рисунок) що означає відповідність широкого діапазону товарів
До
обов'язкових знаків відповідності в
Японії відносяться також: знак засвідчує
схвалення товару Японським інститутом
телекомунікаційного устаткування; знак
(див. рисунок), що означає відповідність
широкого діапазону товарів вимогам
японських стандартів. Знак введений
Міністерством торгівлі і промисловості,
яке і здійснює контроль за отриманням
знаку і подальший нагляд за дотриманням
встановлених вимог виробником товару.
Діють також різні добровільні знаки. Їх встановлюють асоціації і інші суспільства для інформування споживачів про відповідність товару певним вимогам. Особливо характерне застосування таких знаків для продовольчих товарів.
Таким чином, експортери на японський ринок вимушені вивчати вимоги стандартів і правил, діючих в приймаючій країні; звертатися в японські випробувальні лабораторії, якщо немає угоди про взаємне визнання результатів випробувань. А для цього необхідно правильно вибрати японського посередника, без якого виконати усі вимоги, тобто просунути товар на ринок неможливо. Іноземні постачальники на ринок Японії намагаються різними шляхами здолати або хоч би понизити жорсткі бар'єри, що захищають внутрішній ринок. Так, США вдалося добитися угоди японської сторони на проведення випробувань деяких товарів, призначених для експорту в Японію, у своїх лабораторіях під спостереженням японського Міністерства зовнішньої торгівлі і промисловості. Ця угода торкнулася лише п'яти американських лабораторій, на думку яких залишається ще я язиковий бар'єр, оскільки японська сторона бере до розгляду тільки перекладені на японську мову документи.
Для
проведення сертифікації систем якості
була створена Японська асоціація по
сертифікації систем якості (JAВ).Japan
Accreditation Board
for Conformity Assessment (JAB)
Основні її функції:
- акредитація органів по сертифікації продукції і систем якості і організацій, що займаються навчанням аудиторів; атестація аудиторів, а також реєстрація відповідних постачальників;
- проведення досліджень і здійснення практичних дій зі взаємного визнання акредитації органів по сертифікації систем якості за кордоном, по координації зусиль в цій області з національними і зарубіжними організаціями;
- виконання інших робіт, спрямованих на досягнення цілей JAВ.
Уся діяльності JAВ будується відповідно до документів ИСО і МЭК, наприклад, нею підготовлений довідник на основі документу ИСО/КАСКО "Проект керівництва ИСО/МЭК. Загальні вимоги до сертифікації і реєстрації органів оцінки відповідності і акредитації систем". Опубліковані і інші керівні документи JAB по виконанню вказаних вище робіт.
Акредитація
органів по сертифікації і організацій,
що займаються підготовкою аудиторів,
здійснюється аудиторами JAB, що призначаються
її генеральним директором. По лінії JAB
акредитовані такі великі центри, як
Центр сертифікації систем якості
Японської асоціації по стандартизації
(JSA-Q), Центр по контролю газового
устаткування (JIA-QA), Центр сертифікації
систем якості Асоціації по безпеці
посудин, працюючих під тиском та ін.
При сертифікації аудиторів JAB видає сертифікати трьох категорій : головного аудитора, аудитора і помічника аудитора.
.