
- •Навчально-методичний посібник з дисципліни
- •Тема 2. Роль міжнародних організацій в системі міжнародного технічного регулювання 23
- •Тема3. Особливості систем технічного регулювання певних країн світу 96
- •Тема 4. Міжнародні угоди і законодавчо-нормативна база сфери міжнародного та технічного регулювання України 126
- •Тема 5. Складові системи міжнародного технічного регулювання 170
- •Тема 6. Україна в системі міжнародної технічної допомоги. Програми міжнародної технічної допомоги в галузі технічного регулювання 233
- •1. Вступ
- •1. Навчальна програма дисципліни
- •1.1. Вступ. Загальна характеристика системи технічного регулювання в умовах глобалізації економічних процесів
- •1.2. Роль міжнародних організацій в системі міжнародного технічного регулювання
- •1.3. Особливості систем технічного регулювання певних країн світу
- •Модуль іі. Особливості систем технічного регулювання певних країн світу
- •2.1. Міжнародні угоди та законодавчо-нормативна база сфери міжнародного технічного регулювання
- •2.2. Складові системи міжнародного технічного регулювання
- •2.3. Україна в системі міжнародної технічної допомоги. Програми міжнародної технічної допомоги в галузі технічного регулювання
- •Частина і
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 2. Роль міжнародних організацій в системі міжнародного технічного регулювання
- •2.1. Характеристика, завдання та напрями діяльності Світової організації торгівлі
- •2.1.1. Завдання, напрями, принципи діяльності Світової організації торгівлі
- •2.1.2. Організації економічного співробітництва і розвитку
- •2.1.3. Організація оон з питань продовольства та сільського господарства
- •2.1.4. Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку
- •2.1.5. Організація оон з торгівлі та розвитку
- •2.1.6. Програма розвитку оон
- •2.2. Характеристика та основні напрями діяльності міжнародних організацій у сфері технічного регулювання
- •2.3.Міжнародні та регіональні організації зі стандартизації
- •2.3.1. Міжнародна організація по стандартизації iso
- •2.3.2.Європейський Комітет по Стандартизації
- •2.3.3. Європейський комітет із стандартизації в галузі електротехніки та електроніки
- •2.3.4. Міжнародна електротехнічна комісія
- •2.3.5. Діяльність Європейського союзу в галузі стандартизації
- •2.4. Міжнародні та регіональні організації з метрології
- •2.4.1. Міжнародне бюро мір і ваг
- •2.4.2. Міжнародна організація законодавчої метрології
- •2.4.3. Міжнародна конфедерація з вимірювань
- •2.4.4. Всесвітня метеорологічна організація
- •2.5.Міжнародні та європейські організації в галузі оцінки відповідності та акредитації
- •2.5.1. Європейський комітет iso з оцінки відповідності
- •2.5.2. Система з сертифікації виробів електронної техніки
- •2.5.3. Міжнародна конференція з акредитацій випробувальних лабораторій
- •2.6. Міжнародні та регіональні організації в галузі якості, безпеки та споживчої політики
- •2.6.1. Міжнародна організація споживачів
- •2.6.2. Комітет з захисту інтересів споживачів
- •2.6.3. Європейська організація з якості
- •2.6.4. Україна і Організація оон з питань продовольства та сільського господарства
- •2.6.5. Міжнародний альянс хассп
- •2.6.7. Міжнародна організація з тестувань товарів та послуг
- •2.6.8. Європейська економічна комісія оон
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Контрольні запитання
- •Тема3.Особливості систем технічного регулювання певних країн світу
- •3.1. Система технічного регулювання в країнах єс - правила системи, принцип створення єдиного ринку
- •3.2. Аналіз іноземного досвіду побудови системи технічного регулювання та споживчої політики
- •3.2.1. Австрія
- •3.2.2. Німеччина
- •3.2.3. Франція
- •3.2.4. Чехія
- •3.2.5. Фінляндія
- •3.2.6. Латвія
- •3.2.7. Польща
- •3.2.8. Угорщина
- •3.2.9. Японія
- •3.2.10. Сша
- •3.2.11. Російська Федерація
- •Підсумки
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Контрольні запитання
- •Модуль 2 Тема 4. Міжнародні угоди і законодавчо-нормативна база сфери міжнародного та технічного регулювання України
- •4.1. Характеристика міжнародних угод, директив єс у галузі технічного регулювання
- •4.2. Генеральна угода з питань митних тарифів і торгівлі
- •4.3. Роль, переваги та недоліки директив Нового і Глобального підходів щодо обов'язкових вимог до певних видів продукції
- •4.5.Угода про застосування санітарних та фіто санітарних заходів
- •4.6. Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Тема 5. Складові системи міжнародного технічного регулювання
- •5.1. Система стандартизації продукції
- •5.1.1. Основні цілі cen, правила розробки стандартів, директив, забезпечення бізнес-підходу в межах cen.
- •5.1.2. Добровільність застосування стандартів як основний принцип міжнародної стандартизації
- •5.2. Система оцінки відповідності
- •5.2.1. Державний нагляд за підтвердженням відповідності
- •5.3. Міжнародні та європейські стандарти з підтвердження відповідності: стандарти-серій iso 17000, en 45000
- •5.3.1. Принципи дотримання економічної інтеграції у єс
- •5.3.2.Глобальний та модульний підходи до оцінки відповідності.
- •5.4. Політика в єс з оцінювання відповідності
- •5.4.1. Комплексний підхід до взаємного визнання результатів сертифікації
- •5.4.2. Європейські модулі на стадіях життєвого циклу продукції
- •5.4.2.1. Модулі на стадії проектування.
- •5.4.2.2. Модулі на стадії виробництва
- •5.4.2.3.Модулі на об’єднаній стадії проектування і виробництва
- •5.4.3.Сертифікація в єс
- •5.4.4. Сертифікація в снд
- •5.5. Системи управління безпечністю та якістю товарів та послуг
- •5.5.1. Міжнародні та національні стандарти з управління якістю
- •5.5.2. Правозастосування системи насср та iso 22000
- •5.5.3. Світова практика щодо контролю та поліпшення якості харчової продукції
- •5.5.4. Розвиток систем простежуваності для харчової продукції
- •5.5.5. Відносини із who/faо (Кодекс), оеср, єєк оон
- •5.5.6. Сот/сфс
- •5.6. Стандарти brç, ifs, GlobalGap, програма єс щодо оповіщення про небезпечні товари rapex
- •5.6.1. Стандарт харчової галузі brc
- •5.6.2. Стандарт ifs
- •5.6.3. СтандартGlobalGap
- •5.6.4.Програма єс щодо оповіщення про небезпечні товари rapex
- •5.7. Система ринкового нагляду
- •5.7.1. Суть, принципи Нового підходу до ринкового нагляду
- •5.7.2. Директива щодо акредитації та ринкового нагляду
- •5.7.3. Директива щодо регламентів для акредитації та ринкового нагляду у зв'язку із реалізацією продукції
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Контрольні запитання
- •Тема 6. Україна в системі міжнародної технічної допомоги. Програми міжнародної технічної допомоги в галузі технічного регулювання
- •6.1.1.Формування системи технічного регулювання в Україні
- •6.1.2.Технічне регулювання електротехнічної галузі в Україні
- •6.1.3. Акредитація
- •6.1.4. Сучаснийстан на напрямки розвитку технічного регулювання в світовому суспільстві та Україні
- •6.1.5. Стислий опис системи технічного регулювання в Україні до проведення реформ
- •6.1.6. Реформа системи технічного регулювання в Україні та проблеми, з якими вона стикається.
- •6.1.7. На шляху до Європи: питання, що потребують подальшого вирішення у ході реформи технічного регулювання в Україні
- •6.1.8. Концепція розвитку системи технічного регулювання та споживчої політики в Україні
- •6.2. Зелена книга
- •6.2.1. Мета Зеленої книги
- •6.2.2. Біла книга „Політика адаптації вітчизняного законодавства в галузі норм і стандартів до європейських вимог",
- •6.2.3. Червона книга "Про політику адаптації вітчизняного законодавства в галузі норм і стандартів до європейських вимог"
- •6.3.Зовнішні та внутрішні чинники впливу на систему технічного регулювання та споживчої політики
- •6.4. Аналіз вимог національного, міжнародного та європейського законодавства, що регулює питання надання міжнародної технічної допомоги
- •6.4.1. Роль та характеристика проектів міжнародної технічної допомоги країн єс (проекти tacis
- •6.4.2. Проект Twinning
- •Частина іі методичні рекомендації для виконання індивідуальної роботи студентів
- •Тема 1. Сутність стандартизації та її роль у розвитку народного господарства
- •1.Основні закони і нормативні документи (нд)
- •2.Нд по сертифікації
- •Додатки
- •1.Основні терміни і поняття
- •Міжнародні та національні організації із стандартизації Міжнародні організації зі стандартизації
- •Національні організації з стандартизації
- •Діючі в Україні, гармонізовані з міжнародними, стандарти по оцінці відповідност (серії iso 17000, iso/iec Guide)
- •Список літератури
- •Порядок і критерії оцінювання знань студентів
- •Система нарахування балів за видами навчальної роботи
- •Розподіл балів, що отримують студенти за результатами вивчення дисципліни " технічне регулювання ”
- •Система нарахування додаткових балів за видами робіт з вивчення дисципліни " технічне регулювання"
- •Система нарахування штрафних балів за видами робіт з вивчення дисципліни "технічне регулюванння"
- •17 Н. Г. Салухіна, о. М. Язвінська - Стандартизація та сертифікація товарів і послуг. Підручник
3.2. Аналіз іноземного досвіду побудови системи технічного регулювання та споживчої політики
3.2.1. Австрія
Законодавство у сфері технічного регулювання базується на директивах Нового та Глобального підходів, впроваджених у національне законодавство.
Нормативна база. Усі стандарти CEN і CENELEC впроваджено як національні.
Інфраструктура. Загальну координацію робіт здійснює Міністерство економіки. У сфері стандартизації діє Інститут стандартів, який координує діяльність мережі технічних комітетів зі стандартизації, що віддзеркалює європейську структуру стандартизації.
Оцінкою відповідності займаються незалежні органи сертифікації недержавної форми власності. У сфері метрології діє державне бюро з метрології, яке відповідає за розвиток та збереження еталонної бази та законодавчу метрологію, а також метрологічний нагляд через мережу регіональних центрів у галузі суспільних інтересів (торгівля, зв’язок, транспорт, довкілля, енергетика, безпека). У сфері захисту прав споживачів діють громадські організації. Спірні питання вирішують у судовому порядку. Ринковий нагляд за безпекою продукції здійснюють інспекції, підвідомчі відповідним міністерствам. Ринковий нагляд за безпекою промислової та харчової продукції розмежовано. Навчальну діяльність у сфері стандартизації та якості здійснює Австрійський інститут стандартів.
3.2.2. Німеччина
Законодавство.
Німеччина має досить розвинене законодавство у сфері технічного регулювання, зокрема, закони про стандартизацію, метрологію. У національне законодавство впроваджено всі європейські директиви Нового та Глобального підходів, а також вимоги всіх директив старого підходу.
Нормативна база. Усі європейські стандарти ухвалено як національні.
Крім того, існує до 20% загальної кількості суто національних, які враховують особливості розвитку німецької економіки.
Інфраструктура. Національним органом стандартизації в Німеччині є Інститут стандартів, який координує діяльність мережі технічних комітетів зі стандартизації, що віддзеркалює європейську структуру стандартизації. У сфері метрології діє Німецький фізико-технологічний інститут. Існує досить велика кількість органів з акредитації, які об’єднуються в Німецьку акредитаційну раду (це суттєва відмінність системи акредитації в Німеччині від європейських принципів). Питання контрою безпеки на ринку та захисту прав споживачів належить до компетенції Міністерства сільського господарства та праці. За безпеку на ринку продукції, що підпадає під дію технічних регламентів, відповідають галузеві міністерства та створені при них інспекції. Сертифікацією займаються незалежні сертифікаційні організації недержавної форми власності. Національний інститут стандартів і Метрологічний інститут проводять широкомасштабні навчальні заходи для представників промисловості. У них діють окремі навчальні підрозділи.
Сертифікація в Німеччині
Правовою базою сертифікації в Німеччині служать закони в області охорони здоров'я і життя населення, захисту довкілля, безпеки праці, економії ресурсів, захисту інтересів споживачів. З 1990 р. в країні діє закон про відповідальність за виготовлення недоброякісної продукції, який гармонізований із законодавством країн - членів ЄС і служить законодавчою базою для сертифікації у рамках єдиного ринку. Закон охоплює дуже широке коло товарів від іграшок до деяких видів устаткування.
У національній системі сертифікації Німеччини функціонують різні органи та організації, які відповідають за сертифікацію:
а) на урядових засадах (для проведення обов'язкової сертифікації): ZLS (урядова) — безпека праці і споживача;
ВАРТ
(федеральна) — техніка зв'язку; ARGEBAU
(урядова) — будівництво; IFBT (федеральна)
— будівельні конструкції і матеріали;
б) на неурядових (незалежних) засадах: DAP — випробування, крім електротехніки та інформаційних технологій; DATech — випробування електротехнічного обладнання, точної механіки та оптики; DEKITZ — випробування в галузі інформаційних технологій; DAM — випробування металів; DASMIN — випробування нафти; DASET — випробування посудин під тиском, трубопроводів і сталевих конструкцій; DQS, TUV CERT — оцінювання систем якості; DKD — випробування засобів вимірювань; RAL — визначення знаків сертифікації продукції.
Усього в галузі випробувань у межах різних систем сертифікації функціонує понад 400 організацій.
За даними Германського інформаційного центру ГАТТ/СОТ, Загальнонаціональна система сертифікації в країні включає декілька систем сертифікації. Потреби германської економіки на 80-90% задовольняють наступні системи, складові загальнонаціональну:
А - система сертифікації відповідності регламентам;
AI - система сертифікації відповідності стандартам DIN;
А2 - система сертифікації VDE;
A3 - система сертификации DVGW;
В - система сертифікації Германського інституту гарантії якості і маркіровки RAL;
З - система сертифікації на знак GS промислової технології; D - система нагляду за відповідністю будівельних конструкцій федеральним нормам;
Е - система сертифікації засобів вимірів і еталонів;
F - система сертифікації відповідності розділу 24 Германські промислові законодавства.
Система
AI охоплює
усі види виробів, на які встановлені
вимоги в стандартах DIN. Керує нею
Германський інститут стандартизації.
Система носить добровільний характер.
До неї мають однаковий доступ германські
і зарубіжні організації, зацікавлені
в сертифікації своєї продукції.
Безпосередні роботи по сертифікації в
цій системі здійснює Суспільство за
оцінкою відповідності DIN CERTCO, яка бере
участь в декількох угодах по сертифікації
у рамках ЄС і співпрацює з міжнародними
організаціями. Вироби, випробувані на
відповідність вимогам стандартів DIN,
маркіруються знаком DIN GEPRÜFT яке бере
участь в декількох угодах по сертифікації
у рамках ЄС і співпрацює з міжнародними
організаціями. Вироби, випробувані на
відповідність вимогам стандартів DIN,
маркіруються знаком DIN GEPRÜFT ("випробувано
на відповідність вимогам DIN"), рисунку.
Використання знаку супроводжується
інспекційним контролем.
Цей знак введений на додаток до успадкованого ще від довоєнної Німеччини і зареєстрованого в усіх країнах, що підписали Мадридську конвенцію про торгові знаки, знаку DIN. Цей знак проставлявся на виробах, сертифікованих на безпеку, але в той же час виготівникам не заборонялося також маркірувати їм свої товари, вказуючи тим самим на їх відповідність вимогам стандарту DIN. На застосування цього знаку не потрібно ліцензію.
Знак відповідності DIN GEPRÜFT, введений з 1972 р., може використовуватися тільки для маркіровки сертифікованих виробів. Однією з провідних організацій є Німецький інститут стандартизації (DIN), який очолює систему сертифікації на відповідність стандартам DIN і є неурядовою організацією. Інститут реалізує свої функції через Німецьке товариство товарних знаків (DGWK). Його завданням є створення системи видачі сертифікатів на основі стандартів DIN, міжнародних стандартів, інших регламентів, що мають характер стандартів. DGWK надає знаки контролю та випробувань «DIN» продукції, виготовлення якої підлягає типовій перевірці на відповідність стандартам DIN у незалежних контрольно-випробувальних лабораторіях у країні, за кордоном або в урядових установах з випробування матеріалів і виробів. Офіційне визнання таких лабораторій є ще одним видом діяльності DGWK, яке здійснює управління та нагляд за системою видання сертифікатів і представляє інститут DIN у CASCO (ISO).
Відповідність продукції встановленим вимогам підтверджується позначенням продукції знаком «DIN», присвоєнням виробу знака «DIN-gepruft», виданням на продукцію сертифіката відповідності.
Знак «DIN» прийнятий у 1920 p., зареєстрований у Німецькому товаристві товарних знаків і визнається зарубіжними країнами, що підписали Мадридську конвенцію. Він не є обов'язковим, на право його отримання не потрібно спеціальної ліцензії. Відповідно до прийнятої в ISO систематизації типів сертифікації використання знака «DIN» можна віднести до «заяви виробника про відповідність». Правильність застосування знака «DIN» не контролюється, контроль передбачений лише у випадках, пов'язаних із забезпеченням безпеки виробу, і регламентується стандартом. Відповідальність за маркування продукції знаком «DIN» несе виробник, а у разі його неправочинного застосування інститут DIN може заборонити використання знака, накласти штраф на виробника, а у випадку злісних порушень — подати в суд.
За застосування знака «DIN» оплата не вимагається. Вироблену за кордоном продукцію можна маркувати знаком «DIN», якщо вона відповідає стандартам DIN.
Інспекційний нагляд за дотриманням законів по без пасности праці і закону про безпеку технічного устаткування проводять відділи виробничого нагляду міністерств праці і соціального забезпечення усіх земель. Інспекція полягає в тому, щоб максимально обмежити застосування устаткування, що не пройшло сертифікаційні випробування. Технічну інспекцію здійснюють асоціації виготівників устаткування, які несуть відповідальність за запобігання нещасним випадкам, страхування і відшкодування збитку працівникам підприємств. Вони також розробляють і видають вимоги по безпеці установок і устаткування. Перевірки устаткування асоціації організовують або по запитах підприємств (фірм), або після негативних результатів сертифікації. Для виконання перевірок запрошуються професійні технічні інспектори. Асоціації складаються з груп, організовуваних за галузевою ознакою. Найбільш відомі з них група GBG (Gewerbliche Berufsgenossenschaften) - Професійна асоціація для промисловості, а також TUV (Technische Uberwachungs Verein e.v.) - Організація технічної інспекції. TUV має право проводити сертифікацію від імені VDE.
Система А2 - це система Союзу електротехніків (VDE), підтримувана Інститутом сертифікації і випробувань (PZI). У ній сертифікують усі види електротехнічних і електронних виробів, на які поширюються правила VDE, а іноді і стандарти DIN. З 1980 р. проводяться випробування на відповідність стандартам МЭК. Сертифікація в системі А2 може бути добровільною і обов'язковою, що залежить від наявності законів, що безпосередньо регламентують вимоги до конкретного виду товарів. VDE - учасник європейських і міжнародних багатосторонніх угод про взаємне визнання результатів випробувань і систем сертифікації, що сприяє визнанню знаків відповідності системи VDE за кордоном. Вони зареєстровані і визнані практично в усіх європейських країнах.
Контроль
за правильністю маркіровки знаками VDE
(рисунок 2) здійснює Центр по випробуваннях
і сертифікаціїVDE-Prufstelle.
Сертифікат, виданий цією організацією,
гарантує відповідність продукції
вимогам Закону про безпеку промислового
устаткування або Закону про захист від
радіоперешкод. Використання знаків VDE
без ліцензії цього Центру заборонене.
Виготівник устаткування, сертифікат,
що отримав, і право маркіровки знаком
відповідності, зобов'язаний представити
докази можливості підтримувати
відповідність своєї продукції
сертифікаційним вимогам впродовж усього
часу її випуску. Система
A3 - це система
сертифікації Асоціації фірм по газо- і
водопостачанню Німеччини - DVGW. Газове
устаткування в Німеччині відповідно
до Закону "Про забезпечення безпеки
технічних пристроїв" підлягає
обов'язковій сертифікації на відповідність
стандартам DIN. Не сертифіковане газове
устаткування місцеві газові компанії
відмовляються підключати до системи
газопостачання. Особливістю вимог до
газового устаткування в Німеччині
являється його відповідність тому типу
газу, який застосовується в конкретній
області країни, що враховують виготівники
устаткування.
Відносно сертифікації інших видів товарів, вживаних у сфері газоводопостачання, сертифікація носить добровільний характер, але споживачі завжди віддають перевагу сертифікованому товару. Схема сертифікації розроблена DVGW і розрахована в основному на устаткування побутового і комерційного призначення.
Сертифікація
газового побутового устаткування на
відповідність зарубіжним або міжнародним
стандартам в системі DVGW проводиться
тільки на основі угод між виготівником,
покупцем і органом влади Німеччини. Що
усе, що поставляється на ринок Німеччини
газове устаткування повинне мати знак
відповідності DVGW. За сертифікованим
устаткуванням проводиться інспекційний
контроль з боку DVGW у формі періодичних
випробувань зразків, що відбираються
на заводі у виготівника. Правила
інспекційного контролю містяться в
спеціальних приписах по сертифікації
для газового і водного господарства.
Система
В, що
називається системою RAL, працює під
керівництвом Германського інституту
гарантії якості і маркіровки, до складу
якого входить близько 150 суспільств за
якістю. Кожне суспільство за якістю
організовує свою діяльність стосовно
одного виду продукції. Область поширення
системи RAL - сільськогосподарські товари
і будівельні матеріали. Попри те, що в
системі проводять добровільну
сертифікацію, її правила засновані на
стандартах DIN. RAL - член європейських і
міжнародних організацій по випробуваннях
і сертифікації і учасник угод про взаємне
визнання, що сприяє визнанню сертифікатів
і знаку RAL за кордоном.
Система
С - це система
сертифікації, яка підтверджує відповідність
виробів вимогам Закону про безпеку
приладів (GSG), що відмічається маркіровкою
знаком GS. У Німеччині діє близько 100
органів по сертифікації, які проводять
випробування приладів на відповідність
знаку GS. Система носить добровільний
характер, але випробування проводяться
на відповідність вимогам стандартів
DIN, а також технічним правилам, які є
загальновизнаними і внесені в спеціальний
перелік.
а) Знак підтверджує відповідність стандартам і технічним вимогам до таких видів продукції:
– матеріалів і арматури;
– апаратури побутового призначення;
– освітлювального обладнання;
– трансформаторів, що використовуються для забезпечення безпеки;
– радіо- і телевізійних пристроїв.
б) Знак вказує на відповідність вимогам стандартів кабелів електричних шнурів.
в) Знаком відмічається відповідність вимогам стандартів на подавлення радіозавад.
г) Знак використовується для маркування сертифікованих електронних компонентів.
Федеральне міністерство по праці і соціальному забезпеченню встановлює вимоги з інспекційного контролю, визначає випробувальні центри, які мають право маркувати прилади (технічні засоби праці) знаком GS, зобов'язує випробувальні центри забезпечувати доступ до системи зарубіжних заявників.Федеральне міністерство по праці і соціальному забезпеченню встановлює вимоги по інспекційному контролю, визначає випробувальні центри, які мають право маркірувати прилади (технічні засоби праці) знаком GS, зобов'язує випробувальні центри забезпечувати доступ до системи зарубіжних заявників.
Система D на відміну від попередніх є обов'язковою і поширюється на продукцію будівельного профілю, на яку діють законодавчі приписи і розпорядження. Як правило, це розпорядження органів управління федеральних земель. Загальне керівництво системою знаходиться у веденні Германського інституту будівельної техніки (DIBT), а основні нормативні документи системи - стандарти DIN.
Система Е - система сертифікації, діюча у рамках законодавчої метрології.
В Німеччині основним федеральним органом в області метрології є Федеральний фізико-технічний інститут. Окрім нього, в системі задіяні відповідні організації федеральних земель і акредитовані випробувальні центри, яким надано право підтвердження відповідності вимірювальних приладів, що підлягають обов'язковій сертифікації згідно із законом про перевірку. Основні зони дії цієї системи - прилади, пов'язані з електрикою, теплом, газом, водою, а також трансформатори. У системі існує декілька знаків відповідності : знак про допуск (видає Федеральний фізико-технічний інститут); знак перевірки (видають органи по перевірці); засвідчуючий знак (видають акредитовані на федеральному рівні випробувальні центри). У системі Е може здійснюватися як обов'язкова, так і добровільна перевірка приладів. Обов'язкова проводиться відповідно до положень згаданого вище закону. Правила системи гармонізовані з міжнародними і європейськими. Федеральний фізико-технічний інститут використовує рекомендації Міжнародної організації законодавчій метрології (МОЗМ) і директиви ЄС (як обов'язкові) [13].
Система F займається сертифікацією парових котлів, балонів високого тиску, засобів транспортування горючих рідин, вибухозахищеного електроустаткування, підйомних пристроїв. Згідно з розпорядженням Федерального уряду встановлений строгий режим инпекционного контролю за вказаними товарами, які визначені як потенційно небезпечні: відповідність встановленим вимогам перевіряється до початку експлуатації, періодично в процесі експлуатації і відповідно до відомчих правил.
Практичну роботу по сертифікації систем якості в Німеччині веде Суспільство по сертифікації систем якості, створене ще до виходу у світ стандартів ИСО серії 9000. Це некомерційна організація, яка здійснює оцінку систем якості і видає сертифікат і ліцензію на використання знаку відповідності, акредитує організації на право проведення сертифікації систем якості від імені (DQS), навчає інспекторів, представляє Германію в міжнародних організаціях у рамках своєї компетенції.
У DQS акредитовані комерційні організації, які отримують завдяки цьому право на діяльність по сертифікації систем якості. Таким чином право на проведення сертифікації отримали германські суспільства по технічному нагляду TÜ в різних землях країни. З 1989 р. роботи по сертифікації систем якості регламентує TÜ CERT - організація, яка офіційно зареєстрована на європейському рівні і її діяльність заснована на стандартах ИСО серії 9000.
Роботами по акредитації в Німеччині керує Німецька рада з акредитації (DAR), яка займається акредитацією в областях, що регламентуються законодавством. У сфері, що не регламентується, ці функції виконує Головне суспільство по акредитації (TGA). Акредитація випробувальних лабораторій і органів по сертифікації проводяться відповідно до європейських стандартів EN серії 45000.