
- •Навчально-методичний посібник з дисципліни
- •Тема 2. Роль міжнародних організацій в системі міжнародного технічного регулювання 23
- •Тема3. Особливості систем технічного регулювання певних країн світу 96
- •Тема 4. Міжнародні угоди і законодавчо-нормативна база сфери міжнародного та технічного регулювання України 126
- •Тема 5. Складові системи міжнародного технічного регулювання 170
- •Тема 6. Україна в системі міжнародної технічної допомоги. Програми міжнародної технічної допомоги в галузі технічного регулювання 233
- •1. Вступ
- •1. Навчальна програма дисципліни
- •1.1. Вступ. Загальна характеристика системи технічного регулювання в умовах глобалізації економічних процесів
- •1.2. Роль міжнародних організацій в системі міжнародного технічного регулювання
- •1.3. Особливості систем технічного регулювання певних країн світу
- •Модуль іі. Особливості систем технічного регулювання певних країн світу
- •2.1. Міжнародні угоди та законодавчо-нормативна база сфери міжнародного технічного регулювання
- •2.2. Складові системи міжнародного технічного регулювання
- •2.3. Україна в системі міжнародної технічної допомоги. Програми міжнародної технічної допомоги в галузі технічного регулювання
- •Частина і
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тема 2. Роль міжнародних організацій в системі міжнародного технічного регулювання
- •2.1. Характеристика, завдання та напрями діяльності Світової організації торгівлі
- •2.1.1. Завдання, напрями, принципи діяльності Світової організації торгівлі
- •2.1.2. Організації економічного співробітництва і розвитку
- •2.1.3. Організація оон з питань продовольства та сільського господарства
- •2.1.4. Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку
- •2.1.5. Організація оон з торгівлі та розвитку
- •2.1.6. Програма розвитку оон
- •2.2. Характеристика та основні напрями діяльності міжнародних організацій у сфері технічного регулювання
- •2.3.Міжнародні та регіональні організації зі стандартизації
- •2.3.1. Міжнародна організація по стандартизації iso
- •2.3.2.Європейський Комітет по Стандартизації
- •2.3.3. Європейський комітет із стандартизації в галузі електротехніки та електроніки
- •2.3.4. Міжнародна електротехнічна комісія
- •2.3.5. Діяльність Європейського союзу в галузі стандартизації
- •2.4. Міжнародні та регіональні організації з метрології
- •2.4.1. Міжнародне бюро мір і ваг
- •2.4.2. Міжнародна організація законодавчої метрології
- •2.4.3. Міжнародна конфедерація з вимірювань
- •2.4.4. Всесвітня метеорологічна організація
- •2.5.Міжнародні та європейські організації в галузі оцінки відповідності та акредитації
- •2.5.1. Європейський комітет iso з оцінки відповідності
- •2.5.2. Система з сертифікації виробів електронної техніки
- •2.5.3. Міжнародна конференція з акредитацій випробувальних лабораторій
- •2.6. Міжнародні та регіональні організації в галузі якості, безпеки та споживчої політики
- •2.6.1. Міжнародна організація споживачів
- •2.6.2. Комітет з захисту інтересів споживачів
- •2.6.3. Європейська організація з якості
- •2.6.4. Україна і Організація оон з питань продовольства та сільського господарства
- •2.6.5. Міжнародний альянс хассп
- •2.6.7. Міжнародна організація з тестувань товарів та послуг
- •2.6.8. Європейська економічна комісія оон
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Контрольні запитання
- •Тема3.Особливості систем технічного регулювання певних країн світу
- •3.1. Система технічного регулювання в країнах єс - правила системи, принцип створення єдиного ринку
- •3.2. Аналіз іноземного досвіду побудови системи технічного регулювання та споживчої політики
- •3.2.1. Австрія
- •3.2.2. Німеччина
- •3.2.3. Франція
- •3.2.4. Чехія
- •3.2.5. Фінляндія
- •3.2.6. Латвія
- •3.2.7. Польща
- •3.2.8. Угорщина
- •3.2.9. Японія
- •3.2.10. Сша
- •3.2.11. Російська Федерація
- •Підсумки
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Контрольні запитання
- •Модуль 2 Тема 4. Міжнародні угоди і законодавчо-нормативна база сфери міжнародного та технічного регулювання України
- •4.1. Характеристика міжнародних угод, директив єс у галузі технічного регулювання
- •4.2. Генеральна угода з питань митних тарифів і торгівлі
- •4.3. Роль, переваги та недоліки директив Нового і Глобального підходів щодо обов'язкових вимог до певних видів продукції
- •4.5.Угода про застосування санітарних та фіто санітарних заходів
- •4.6. Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Тема 5. Складові системи міжнародного технічного регулювання
- •5.1. Система стандартизації продукції
- •5.1.1. Основні цілі cen, правила розробки стандартів, директив, забезпечення бізнес-підходу в межах cen.
- •5.1.2. Добровільність застосування стандартів як основний принцип міжнародної стандартизації
- •5.2. Система оцінки відповідності
- •5.2.1. Державний нагляд за підтвердженням відповідності
- •5.3. Міжнародні та європейські стандарти з підтвердження відповідності: стандарти-серій iso 17000, en 45000
- •5.3.1. Принципи дотримання економічної інтеграції у єс
- •5.3.2.Глобальний та модульний підходи до оцінки відповідності.
- •5.4. Політика в єс з оцінювання відповідності
- •5.4.1. Комплексний підхід до взаємного визнання результатів сертифікації
- •5.4.2. Європейські модулі на стадіях життєвого циклу продукції
- •5.4.2.1. Модулі на стадії проектування.
- •5.4.2.2. Модулі на стадії виробництва
- •5.4.2.3.Модулі на об’єднаній стадії проектування і виробництва
- •5.4.3.Сертифікація в єс
- •5.4.4. Сертифікація в снд
- •5.5. Системи управління безпечністю та якістю товарів та послуг
- •5.5.1. Міжнародні та національні стандарти з управління якістю
- •5.5.2. Правозастосування системи насср та iso 22000
- •5.5.3. Світова практика щодо контролю та поліпшення якості харчової продукції
- •5.5.4. Розвиток систем простежуваності для харчової продукції
- •5.5.5. Відносини із who/faо (Кодекс), оеср, єєк оон
- •5.5.6. Сот/сфс
- •5.6. Стандарти brç, ifs, GlobalGap, програма єс щодо оповіщення про небезпечні товари rapex
- •5.6.1. Стандарт харчової галузі brc
- •5.6.2. Стандарт ifs
- •5.6.3. СтандартGlobalGap
- •5.6.4.Програма єс щодо оповіщення про небезпечні товари rapex
- •5.7. Система ринкового нагляду
- •5.7.1. Суть, принципи Нового підходу до ринкового нагляду
- •5.7.2. Директива щодо акредитації та ринкового нагляду
- •5.7.3. Директива щодо регламентів для акредитації та ринкового нагляду у зв'язку із реалізацією продукції
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Контрольні запитання
- •Тема 6. Україна в системі міжнародної технічної допомоги. Програми міжнародної технічної допомоги в галузі технічного регулювання
- •6.1.1.Формування системи технічного регулювання в Україні
- •6.1.2.Технічне регулювання електротехнічної галузі в Україні
- •6.1.3. Акредитація
- •6.1.4. Сучаснийстан на напрямки розвитку технічного регулювання в світовому суспільстві та Україні
- •6.1.5. Стислий опис системи технічного регулювання в Україні до проведення реформ
- •6.1.6. Реформа системи технічного регулювання в Україні та проблеми, з якими вона стикається.
- •6.1.7. На шляху до Європи: питання, що потребують подальшого вирішення у ході реформи технічного регулювання в Україні
- •6.1.8. Концепція розвитку системи технічного регулювання та споживчої політики в Україні
- •6.2. Зелена книга
- •6.2.1. Мета Зеленої книги
- •6.2.2. Біла книга „Політика адаптації вітчизняного законодавства в галузі норм і стандартів до європейських вимог",
- •6.2.3. Червона книга "Про політику адаптації вітчизняного законодавства в галузі норм і стандартів до європейських вимог"
- •6.3.Зовнішні та внутрішні чинники впливу на систему технічного регулювання та споживчої політики
- •6.4. Аналіз вимог національного, міжнародного та європейського законодавства, що регулює питання надання міжнародної технічної допомоги
- •6.4.1. Роль та характеристика проектів міжнародної технічної допомоги країн єс (проекти tacis
- •6.4.2. Проект Twinning
- •Частина іі методичні рекомендації для виконання індивідуальної роботи студентів
- •Тема 1. Сутність стандартизації та її роль у розвитку народного господарства
- •1.Основні закони і нормативні документи (нд)
- •2.Нд по сертифікації
- •Додатки
- •1.Основні терміни і поняття
- •Міжнародні та національні організації із стандартизації Міжнародні організації зі стандартизації
- •Національні організації з стандартизації
- •Діючі в Україні, гармонізовані з міжнародними, стандарти по оцінці відповідност (серії iso 17000, iso/iec Guide)
- •Список літератури
- •Порядок і критерії оцінювання знань студентів
- •Система нарахування балів за видами навчальної роботи
- •Розподіл балів, що отримують студенти за результатами вивчення дисципліни " технічне регулювання ”
- •Система нарахування додаткових балів за видами робіт з вивчення дисципліни " технічне регулювання"
- •Система нарахування штрафних балів за видами робіт з вивчення дисципліни "технічне регулюванння"
- •17 Н. Г. Салухіна, о. М. Язвінська - Стандартизація та сертифікація товарів і послуг. Підручник
2.4.3. Міжнародна конфедерація з вимірювань
Міжнародна
конфедерація з вимірювання (ІМЕКО)
досліджує теорію та практику вимірювальної
техніки. Вона створена у 1958 р. і об'єднує
39 країн. ІМЕКО входить до складу 5 світових
наукових організацій (FIACC) і є конфедерацією
національних науково-технічних товариств,
які займаються вимірювальною технікою
і спорідненими питаннями.
IFAC-
International Federation of Automatic Control
- Международная
федерация автоматического
управления ИФАК (IFAC),
IFIP
- International Federation for Information Processing
- Международная
федерация по обработке информации,
IFORS-Международная
федерация обществ Операций исследование
(International Federation of Operational Research Societies)
та IMACS
-Международная
ассоциация применения математики и
компьютеров в моделировании (International
Association for Mathematics and Computers in Simulation).
Організацією-членом ІМЕКО може бути технічне або наукове товариство країни, основною галуззю діяльності якого є вимірювання і технологія приладобудування. Представником країни може бути лише одна організація.
Основною метою ІМЕКО є обмін досвідом між вченими різних країн з питань наукових основ і техніки вимірювань, а також наукового приладобудування. Формою діяльності ІМЕКО є проведення міжнародних конгресів та симпозіумів. У структурі ІМЕКО діють 16 тематичних ТК, наприклад: 1 — Вища освіта (Секретаріат усіх ТК в Угорщині); 2 — Фотонні детектори; 3 — Вимірювання сили та маси; 8 — Метрологія; 11 — Метрологічні рекомендації; 13 — Вимірювання в біології та медицині; 17 — Вимірювання у робототехніці та ін. Технічні комітети ІМЕКО сприяють обміну інформацією по своїй тематиці між спеціалістами різних країн.
Натепер надзвичайно важливим стає регіональне співробітництво національних метрологічних організацій, особливо у межах європейських метрологічних організацій, до яких належать Західноєвропейське об'єднання із законодавчої метрології (WELMEC, ЗЄЗМ) і Метрологічна організація країн Західної Європи (EUROMET, ЄВРОМЕТ). ЗЄЗМ було засновано у жовтні 1989 р. у Брауншвайзі на організаційному засіданні представників Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). Основним його завданням є гармонізація і координація діяльності регіональних та національних служб законодавчої метрології для усунення перешкод у міжнародній торгівлі та з метою вільного обігу товарів у Європі.
Метою діяльності ЗЄЗМ є створення таких умов діяльності національних служб законодавчої метрології, які б забезпечували взаємне визнання сертифікатів випробувань і метрологічної повірки засобів вимірювальної техніки.
2.4.4. Всесвітня метеорологічна організація
Всесвітня
метеорологічна організація -ВМО (World
Meteorological Organization, WMO) - спеціалізований
міжурядовий заклад ООН
в області метеорології.
Заснований в 1950 році
на базі Міжнародної метеорологічної
організації (ММО), що діяла з 1873.
Компетентний орган ООН з приводу
спостереження за станом атмосфери Землі
та її взаємодії з океанами. Штаб-квартира
ВМО знаходиться в Женеві, Швейцарія.
Правовою основою для цього стала Конвенція про Всесвітню метеорологічну організацію 1947 (м. Вашингтон, США). Метою ВМО є сприяння: організації мережі станцій та центрів для метеорологічних і гідрологічних спостережень та служб; створенню і функціонуванню системи швидкого обміну метеорологічною інформацією у цій сфері; стандартизації метеорологічних та пов'язаних з ними спостережень і забезпеченню публікації результатів цих спостережень та статистичних даних; застосуванню метеорології в авіації, мореплавстві, сільському господарстві для розв'язання проблем водних ресурсів тощо; діяльності у сфері оператовної гідрології; тісному співробітництву метеорологічної та гідрологічної служб; дослідженню і підготовці фахівців цих галузей. За рекомендацією ВМО засновано Всесвітню службу погоди. Вона базується на використанні даних наземних спостережень, метеорологічних супутників і системи всесвітніх та регіональних метеорологічних центрів, що функціонують з допомогою національних служб погоди держав — членів ВМО. 1979 у Женеві на Всесвітній конференції з проблем клімату прийнято Всесвітню кліматичну програму ВМО. її основне призначення — поглибити знання щодо клімату, змін та їх наслідків, спричинених як природними, так і антропогенними факторами. В 1989 році створено Глобальну систему спостережень за атмосферою. Це служба оперативного повідомлення з метою з'ясування змін концентрації в атмосфері газів, які зумовлюють парниковий ефект, стану озонового шару, а також виявлення кислотних та інших дощів, що несуть хімічне забруднення.
Найвищим органом ВМО є Всесвітній метеорологічний конгрес, де всі держави — члени організації представлені керівниками національних метеорологічних служб. Скликається кожні 4 роки. Визначає загальну політику ВМО, затверджує її бюджет та програму. Обирає робочі органи: Виконавчу раду, Секретаріат. Виконавча рада складається з 36 членів. Контролює виконання резолюцій конгресу і дотримання технічних регламентів, проводить дослідження і дає рекомендації з питань, що потребують міжнародних дій. Скликається не рідше одного разу на рік. Секретаріат, який очолює генеральний секретар, є постійно діючим адміністративним органом.
У рамках ВМО функціонує 6 регіональних метеорологічних асоціацій (Європи, Азії, Африки, Північної і Центральної Америки, Південної Америки та південно-західної частини Тихого океану). Вони координують метеорологічну та пов'язану з нею діяльність у відповідних регіонах. Працює також 8 технічних комісій, що складаються з експертів, які призначаються державами — членами ВМО і відповідальні за вивчення авіаційної, сільськогосподарської та морської метеорології, атмосфери Землі, основних систем гідрології, кліматології, приладів та методів спостережень. Україна — член ВМО з 1951.
Всесвітня метеорологічна організація —23 березня, в день коли набрала чинність Конвенція про заснування ВМО, відзначає Всесвітній метеорологічний день.