4.Текіла й Мескаль, історія створення

Текіла й мескаль - це національні мексиканські напої, які отримують шляхом дистиляції рослин, так званих у Мексиці maguey («магве»), які належать до роду Agave (агава).

Загальний предок текіли й мескаля - це кульці, що перебродила сік агави, що існував у Мексиці з давніх часів. Цей напій був дуже популярний в ацтеків, що вживали його замість вина під час трапези.

В XVII столітті іспанці привезли із собою в Мексику майстерність дистиляції, що дозволило отримати на основі кульці міцний спиртний напій, що назвали mezcal (мескаль). Ця назва запозичена з «науатл», мови ацтеків, і складається із двох слів: melt, що значить «магве» і ixcalli, що переводиться як «варений». Мескаль використовували для покращення апетиту, поліпшення травлення, загоєння ран, полегшення болю. Його пили, щоб угамувати спрагу після сонячного удару, зняти втому й стимулювати розумову діяльність.

З дозрілих агав досвідчені працівники jimador ( хімадор) видаляють колюче листя, залишаючи серцевини рослин (мексиканці називають їх pinas), схожі на величезні ананаси, які потім відвозять на подальшу переробку, різну для текіли й мескаля.

Виробництво текіли

Свою назву текіла одержала або від однойменного міста Tequila, де приблизно в 1900 року знайшли більш промисловий спосіб приготування мескаля, або вона існувала під цією назвою вже раніше й має ім'я народу Tiquila, що почав її виготовляти.

Pinas варять над парою або іноді під тиском від однієї до двох діб, потім їх подрібнюють, вичавлюючи солодкий, темний, грузлий сік. Цей сік за допомогою дріжджів та іноді тростинного цукру піддають бродінню, що триває від 2 до 8 днів, а потім двічі дистилюють у перегінних апаратах - alambic charentais» або «pot still». Так виходить текіла, після додавання дистильованої води міцність напою, призначеного для внутрішнього ринку, знижується до 40-46%, для експорту-до 38-40%. Текіла можуть витримувати.

Різновиди

Мескаль буває двох видів:

Natural (Натурал) - мескаль, який не пройшов процес витримки.

Anejo (Анехо) - цей мескаль старів не менше одного року в дубових бочках.

Існують наступні види текіли:

Blanco (Бланко). Безбарвна текіла, яку не піддають витримці. Її також можуть називати white (уайт) або silver (сілвер).

Joven (Ховен). Молода текіла, що не пройшла процесу витримки, може бути ароматизована. У цій групі варто виділити Tequila Gold (Текіла голд), або Tequila Оrо (Текіла оро). Так називають текілу, що володіє золотавим кольором, отриманим у результаті використання карамельних добавок.

Reposado (Репозадо). Так називається текіла, що витримується не менше 2 місяців у дубових бочках, здобуваючи там золотавий відтінок.

Anejo (Анехо). У цієї текіли - найбільший термін витримки, вона старіє не менше 1 року в дубових бочках, ємністю максимум 600 літрів, що надають їй гарного бурштинового кольору. Anejo з більшим терміном витримки, має колір гарного коньяку.

Споживання текіли

Способи споживання текіли досить і досить різноманітні. Знавці й цінителі п'ють текілу (справжню, витриману) не поспішаючи, по ковточку, щоб повною мірою насолодитися букетом. Причому, текіла повинна бути кімнатної температури й обов'язково в спеціальній стопці з товстим денцем - caballito - "маленька конячка" по-іспанськи.

Ще один традиційний спосіб - запивати текілу сангритою, особливим безалкогольним напоєм на основі томатного соку, соку лайма й найгострішого мексиканського перцю Чилі.

Сангрита буває настільки гострою, що може посперечатися за ефектом із самою текілою.

Дуже популярна технологія " лизни-перекинь-вкуси", звичайно практикується в барах і клубах.

Лизати, відповідно до технології, треба щіпку солі, покладену на тильну сторону долоні. Перекидати - власне стопку. А кусати - четвертинку лайма. І отримувати незрівняне задоволення навіть не від того "що", а від того "як".

Розповсюджено й інший спосіб за назвою "рапідо": у високу склянку на дно наливаю 2 милілітра текіли, зверху - 2 милілітра тоніку, потім досвідчена людина повинна одним рухом вдарити склянку об поверхню столу, щоб рідини змішалися й перетворилися в одну молочно-білу суміш. Пити треба залпом, поки суміш однорідна.

Мексиканський алкоголь, нехай і оточений легендами – але він не що інше, як неочищений з "пристойних" самогонів. І похмілля від текіли, як стверджують фахівці, на багато страшніше, ніж від інших алкогольних напоїв тієї ж міцності.

Пояснюється насамперед це тим, що в текілі занадто багато сивушних масел - скільки саме, ніхто не знає, внаслідок чого сп'яніння наступає швидше, ніж можна собі уявити.

Деякі відомі марки текіли й мескаля

Текіла:

Tres Magueyes (Tpec Магейєс).Ця текіла виробляється в Atotonilco El Alto - високогірній частині околиці міста Текіла, де росте агава, дуже багата цукром, і використовується вода з найчистіших гірських джерел. Буває трьох видів: Tres Magueyes Blanco, Tres Magueyes Reposado і Don Julio з категорії anejo, м'яка текіла з ароматами дерева, блакитної агави й перцевих ноток у присмаку.

Jose Cuervo (Xoce Куерво), Mariachi (Маріачи)

Matador (Матадор), Olmeca (Олмека), Sauza (Сауза)

Мескаль:

Gusano Rojo Mezcal (Гузано Рохо мескаль)

Miguel de la Mezcal (Мігель де ла мескаль)

Monte Alban Mezcal (Монте Альбан мескаль)