
- •Змістовий модуль 2
- •2. Функції спілкування
- •3. Види й форми спілкування
- •4. Етапи спілкування
- •2. Орієнтація в ситуації і встановлення контакту, тобто початок спілкування.
- •5. Мова, мовлення і спілкування
- •6. Невербальні засоби спілкування
- •7. Гендерні аспекти спілкування
- •8. Поняття ділового спілкування
- •Блок навчальних завдань
- •Рекомендована література
- •Тема 2.2 риторика й мистецтво презентації
- •Теоретичний блок
- •1. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
- •Алгоритм самоаналізу виступу
- •2. Мистецтво аргументації
- •Основні тактики аргументаційної стратегії:
- •3. Презентація як різновид публічного мовлення
- •Структурні компоненти презентації
- •4. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •Блок навчальних завдань
- •Рекомендована література
- •Тема 2.3 культура усного фахового спілкування
- •Теоретичний блок
- •1. Особливості усного спілкування
- •2. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •3. Функції та види бесід
- •Десять кроків, що дозволять провести бесіду успішно
- •9 Найбільш підступних запитань:
- •5. Етикет телефонної розмови
- •6. Етичні питання використання мобільних телефонів
- •Блок навчальних завдань
- •Теми рефератів та наукових повідомлень
- •Рекомендована література
- •Тема 2. 4
- •3. Завершення перемовин.
- •2. Збори як форма прийняття колективного рішення
- •3. Нарада
- •1.1. Планування
- •1.2. Підготовка доповіді і проекту рішення
- •1.3. Підготовка документів і приміщення
- •1.4. Підготовка учасників до наради
- •2.1. Відкриття наради
- •2.2. Виголошення доповіді
- •2.3. Відповіді на запитання
- •2.4. Обговорення доповіді
- •4. Дискусія
- •Форми організації дискусії
- •5. Візитна картка
- •Блок навчальних завдань
- •Теми рефератів та наукових повідомлень
- •Рекомендована література
- •Тема 2.5
- •2. Національний стандарт України
- •3. Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •4. Вимоги до бланків документів
- •Зразок загального бланка з кутовим розташуванням реквізитів, виготовленого на папері формату а5
- •Зразок бланка наказу з поздовжнім розташуванням реквізитів, виготовленого на папері формату а5
- •Зразок бланка наказу листа з поздовжнім розташуванням реквізитів, виготовленого на папері формату а5
- •5. Оформлювання сторінки
- •6. Вимоги до тексту документа
- •Блок навчальних завдань
- •Сполучність
- •Теми рефератів та наукових повідомлень
- •Рекомендована література
- •Тема 2.6 документація з кадрово-контрактних питань
- •Теоретичний блок
- •1. Резюме. Автобіографія
- •Структура резюме
- •Взірець хронологічного резюме
- •Взірець функціонального резюме
- •Взірець автобіографії
- •2. Характеристика. Рекомендаційний лист
- •1965 Року народження, освіта вища
- •Взірець характеристики
- •3. Заява. Види заяв
- •Заяви з кадрових питань
- •Взірець складної заяви про зарахування на роботу з візою і резолюцією
- •Взірець простої внутрішньої заяви
- •4. Особовий листок з обліку кадрів
- •5. Наказ щодо особового складу
- •Взірець групового наказу
- •6. Трудова книжка
- •Внесення відомостей про працівника
- •Взірець титульного аркуша
- •Внесення відомостей про роботу
- •Взірець записів
- •Внесення відомостей про нагородження й заохочення
- •Взірець запису
- •Внесення відомостей у разі звільнення
- •Видача трудової книжки в разі звільнення
- •Дублікат трудової книжки
- •Витяг з трудової книжки
- •7. Трудовий договір. Контракт. Трудова угода
- •Взірець контракту як особливої форми трудового договору:
- •4. Права і обов’язки Роботодавця
- •5. Робочий час
- •6. Оплата праці та соціально-побутове забезпечення працівника
- •7. Конфіденційність. Збереження комерційної таємниці
- •Відповідальність сторін, вирішення спорів
- •Зміни, припинення та розірвання Договору
- •10. Термін дії та інші умови контракту
- •11. Реквізити Сторін
- •Взірець-формуляр трудової угоди трудова угода
- •1. Предмет договору
- •2. Розмір і порядок оплати
- •Блок навчальних завдань
- •15 Правил оформления резюме
- •Теми рефератів та наукових повідомлень
- •Рекомендована література
- •Тема 2.7 довідково-інформаційні документи
- •Теоретичний блок
- •1. Прес-реліз
- •Вимоги до оформлення прес-релізу
- •Взірець прес-релізу
- •Взірець звіту
- •Взірець довідки
- •4. Службові записки
- •Взірець доповідної записки
- •Взірець рапорту з резолюцією
- •Взірець пояснювальної записки
- •5. Протокол. Витяг з протоколу
- •Вимоги до оформлення протоколу
- •Взірець протоколу
- •Взірець витягу з протоколу
- •Блок навчальних завдань
- •Запам’ятайте!
- •Теми рефератів та наукових повідомлень
- •Рекомендована література
- •Тема 2. 8 етикет ділового листування
- •Теоретичний блок
- •1. Класифікація листів
- •2. Реквізити листа та їх оформлення
- •Запам’ятайте!
- •3. Етикет ділового листування
- •4. Оформлення листа
- •5. Різні типи листів Лист-повідомлення
- •Гарантійний лист
- •Лист-запит
- •Лист-відповідь на запит
- •Лист-підтвердження
- •Супровідний лист
- •Лист-прохання
- •Лист-відповідь на прохання
- •Лист-нагадування
- •Лист-претензія, рекламаційний лист
- •Лист-відповідь на претензію
- •Рекомендаційний лист
- •Лист-подяка
- •Лист-вибачення
- •Лист-вітання
- •З відкриттям філії
- •З ювілеєм фірми, її працівника
- •З днем народження
- •З одруженням та річницею шлюбу
- •Зі святом
- •Лист-запрошення
- •Блок навчальних завдань
- •Теми рефератів та наукових повідомлень
- •Рекомендована література
Теми рефератів та наукових повідомлень
Діалог і його організація.
Етичні вимоги до спілкування по телефону.
Вербальні й невербальні компоненти діалогу.
Організація полілогу.
Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
Стратегії поведінки під час ділової бесіди.
Рекомендована література
Мацюк З. Українська мова професійного спілкування : навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К. : Каравела, 2008. – С. 81–109.
Культура фахового мовлення : навч. посіб. / За ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2011. – С. 93–104.
Шевчук С. В. Українське ділове мовлення : підручник / С. В. Шевчук. – К. : Арій, 2009. – С. 459–470.
Шевчук С. В. Українське професійне мовлення : навч. посіб. / С. В. Шевчук. – К. : Алерта, 2011. – С. 61–72.
Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручник / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Алерта, 2011. – С. 211–227.
Тема 2. 4
ФОРМИ КОЛЕКТИВНОГО ОБГОВОРЕННЯ
ПРОФЕСІЙНИХ ПРОБЛЕМ
План
1. Мистецтво перемовин.
2. Збори як форма прийняття колективного рішення.
3. Нарада.
4. Дискусія.
5. Візитна картка.
ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
1. Мистецтво перемовин
Перемовини – обговорення певного питання з метою з’ясування позицій сторін або підписання угоди. Вони проводяться на різних рівнях, з різною кількістю учасників, можуть мати як неофіційний, так і протокольний характер. Перемовини призначені для того, щоб на основі взаємного обміну думками (у формі різних пропозицій відносно рішення обговорюваної проблеми) укласти угоду, що відповідає інтересам обох сторін і досягти результатів, які задовольняють усіх її учасників.
Перемовини виконують такі функції: інформаційно-комунікативну; досягнення домовленостей; регулювання, контроль, координація дій.
Дослідники розрізняють два підходи до перемовин:
а) конфронтаційний, який має суб’єкт-об’єктний характер, – це протистояння сторін, їхня впевненість у тому, що треба здобути перемогу будь-якою ціною, а відмова від неї – це поразка;
б) партнерський, який має суб’єкт-суб’єктний характер, – це спільний аналіз проблеми, у результаті якого учасники шукають найкращі, найбільш взаємовигідні варіанти вирішення проблеми.
Класифікація перемовин:
за кількістю учасників: двосторонні, багатосторонні;
за повторюваністю: разові, постійні;
залежно від цілей: перемовини, спрямовані на встановлення взаємин; на нормалізацію несприятливих стосунків; на зміну характеру контактів і надання їм нового, більш високого рівня; на одержання додаткових результатів;
за змістом: політичні, економічні, особисті;
за характером: офіційні (їх завдання – підписання відповідних документів, що мають юридичну силу), неофіційні (без підписання відповідних юридичних документів).
Основною метою перемовин є прийняття (після спільного обговорення проблеми) рішення, яке може бути: конструктивним, що пов’язане з реальними змінами до кращого; деструктивним (руйнівним); пропагандистським (пов’язане з обіцянками на словах без відповідних зобов’язань); заспокійливим (що заспокоює суспільну думку).
Перед тим, як сісти за стіл перемовин, слід виробити чітку стратегію, усвідомити можливі труднощі й максимально підготуватися до них.
Стратегія передбачає:
– уважне вивчення особистісних характеристик і особливостей майбутнього співрозмовника, його ділових інтересів, способів ведення перемовин;
– створення сприятливої атмосфери для перемовного процесу, обміркування висловлювань та доказів, ефективних прийомів впливу на співрозмовника;
– продумування «шляхів відступу» й нейтралізації зауважень;
– підготовку ефектного завершення перемовин.
Розрізняють кілька стратегій ведення перемовин. Перша стратегія ведення перемовин полягає у протистоянні крайніх позицій сторін. Опоненти вперто відстоюють свої погляди, вирішення проблеми затягується, псуються стосунки між учасниками перемовин. Друга стратегія перемовин передбачає вирішення проблем, з урахованням їхнього змісту, інтересів обох сторін та отримання такого результату, який був би обґрунтований і не залежав би від волі жодної зі сторін. Третя стратегія – розуміння сторонами необхідності пошуку прийнятного для обох сторін рішення. Кінцевий результат не лише обґрунтовується певними нормами, критеріями незалежно від волі сторін, а й відповідає інтересам учасників перемовин.
Перемовини мають три стадії:
1. Підготовка до перемовин (аналіз ситуації) передбачає з’ясування мети, проблеми, оцінювання ситуації, формування загального підходу, визначення позицій під час перемовин та вирішення проблеми, їх аргументація, вироблення правильного й коректного ставлення до співрозмовника: установлення контакту з партнером; створення приємної атмосфери спілкування; пробудження інтересу до ваших пропозицій; з’ясування побажань іншої сторони; забезпечення переходу до діалогу.
2. Проведення перемовин. Фахівці з проблем усного ділового спілкування рекомендують дотримуватися таких принципів щодо ведення перемовин:
Розмежування суті проблеми і стосунків учасників перемовин. Якщо виникають непорозуміння, треба уважно, спокійно вислухати партнера, а потім можна уточнити чи спростувати його аргументи, при цьому варто пожартувати, змінити інтонацію, використати певні жести й навіть вибачитися.
Визначення інтересів сторін. Надзвичайно важливо чітко визначити свої інтереси, переконливо аргументувати та відстоювати їх. Водночас треба враховувати й поважати інтереси іншої сторони, з розумінням ставитися до пропозицій опонентів.
Розгляд взаємовигідних варіантів. Під час обговорення проблем доцільно розглядати кілька варіантів їх вирішення. Для їх пошуку можна використати метод «розумової атаки», щоб виокремити більше ідей для вирішення проблеми. Можна також проблему поділити на частини і приймати рішення поетапно. Якщо обом сторонам важко дійти згоди, можна звернутися за порадою до третьої особи, тобто до посередника. Посереднику не обов’язково заглиблюватися в позицію кожної сторони, його завдання – знайти найкращий варіант можливого вирішення проблеми й допомогти сторонам дійти згоди. Посередник готує текст угоди, пропонує його сторонам і з урахуванням їхніх зауважень доводить роботу до логічного завершення.
Застосування об’єктивних критеріїв. Перш ніж дійти згоди, опоненти мають обговорити умови справедливої домовленості. Щоб досягти успіху, треба ретельно готувати кожне рішення, бути відкритим для доказів, не піддаватися тискові.
На результативність перемовин впливає психологічна атмосфера, тому бажано дотримуватися таких правил:
1) не говорити голосно (бо партнер подумає, що ви йому нав’язуєте свою думку) або тихо (партнер не буде впевненим у тому, що добре вас почув), швидко (партнеру хочеться розібратися в почутому і сформулювати свою думку) або повільно (партнерові може видатися, що ви просто гаєте час);
2) серед учасників перемовин знайти «ключову постать», від якої залежатиме вирішення питання, до думки якої прислухаються;
3. бажано за наявності «гострих кутів» під час обговорення не вживати слова та вислови, що передають твердість вашого підходу, наприклад: безумовно, тільки так, остаточно тощо, їх краще замінити на такі: мені здається, я думаю, може, це буде кращий варіант.