2. Види і принципи кадастру населених пунктів.

У складі земель житлової та громадської забудови щорічно відбува­ються закономірні зміни. Вони пов'язані з будівництвом тих або інших об’єктів, розширенням або скороченням їх території. Для управління їх використанням необхідно мати інформацію про характер цих змін і про склад земель житлової та громадської забудови в кожному конкретно­му періоді часу, тобто потребується підтримання земельно-кадастро­вих даних на рівні сучасності. Це означає, що земельний кадастр жит­лової та громадської забудови повинен дати характеристику земель за власниками землі, землекористувачами, складом угідь і їх якісним ста­ном на момент початкового проведення робіт. Він має забезпечити своє­часне внесення змін у відповідні документи. Це обумовлює поділ зе­мельного кадастру населених пунктів на два види: основний, або первинний; поточний, або наступний.

У завдання основного земельного кадастру населених пунктів вхо­дить першочергове отримання відомостей про правовий, природний і господарський стан земель і внесення цих відомостей у відповідні зе­мельно-кадастрові документи. При цьому збираються, аналізуються, систематизуються матеріали і документи про загальні площі землево­лодінь, землекористувань на території населених пунктів, склад угідь і їх якісну характеристику.

Після проведення основного земельного кадастру ведеться поточ­ний, або наступний, земельний кадастр. Він полягає у виявленні і внесенні у відповідні земельно-кадастрові документи всіх змін, які відбулися після проведення основного земельного кадастру. Крім того, в завдання поточного земельного кадастру входить ліквідація помилок в початкових відомостях і внесення пропущених даних. Іншими словами, поточний земельний кадастр забезпечує підтримання земельно-кадастрових відомостей на сучасному рівні.

Основний і поточний земельні кадастри — взаємопов'язані види земельного кадастру. Тому поточний земельний кадастр потрібно про­водити зразу після проведення основного. Розрив між основним і по­точним земельними кадастрами спричиняє необхідність періодичного проведення основного земельного кадастру, а це пов'язано з додатко­вими затратами часу та матеріально-грошовими витратами.

Земельний кадастр, як основа вивчення й організації раціонального використання земель, вимагає дотримання певних принципів, основни­ми з яких є: єдність, законність, безперервність, об'єк­тивність, економічність, наочність і доступність.

Єдність земельного кадастру в населених пунктах означає, що він повинен вестися за єдиною системою і охоплювати всю територію в межах міста і селища та сільського населеного пункту.

Правильність ведення земельного кадастру в населених пунктах по­винна забезпечуватись централізованим керівництвом з боку Держав­ного комітету України по земельних ресурсах, управлінь земельних ре­сурсів областей, відділів земельних ресурсів районів, міст, інженерів-землевпорядників сільських рад.

Законність земельного кадастру стоїть на сторожі приватної і ко­мунальної власності на землю. Виконання цього принципу забезпечуєть­ся відповідними нормативними актами України.

Безперервність земельного кадастру полягає в тому, що він пови­нен давати характеристику земельного фонду населеного пункту з ура­хуванням змін у використанні земель. Це означає, що дані земельною кадастру повинні систематично уточнюватися, тобто поточний земель­ний кадастр проводиться зразу ж після проведення основного, без пе­рерв.

У містах і селищах цей принцип не завжди дотримується через фінан­сові труднощі рад щодо виділення коштів на зйомку території для одер­жання картографічного матеріалу. Відсутність доброякісного картографічного матеріалу порушує принцип об'єктивності земельного кадас­тру. Це призводить до необґрунтованого розширення міського будів­ництва на нових землях за наявності значних вільних площ у межах міста.

Принцип об'єктивності вимагає, щоб дані земельного кадастру були цілком достовірними, повністю відповідали дійсності. Тільки цілко­вито достовірні дані можуть бути покладені в основу управлінських рішень з організації раціонального використання земель. Всі документи земельного кадастру повинні вестись на основі достовірних вихідних матеріалів у встановлені строки, інакше інформація буде старіти і ста­вати непридатною до використання. Крім того, необхідні акуратність і уважність при виконанні земельно-кадастрових робіт.

Відсутність правильної і достовірної інформації може призвести до зловживань. Тому будь-яке неправильне подання даних розглядається як злочин. Об'єктивність земельно-кадастрових даних у містах забез­печує той факт, що всі зміни у звітні документи можуть вноситися лише після затвердження їх виконкомами відповідних рад.

Економічність земельного кадастру полягає в тому, що при його складанні слід використовувати передові методи виконання робіт з ви­користанням матеріалів аерозйомки, обчислювальної і комп'ютерної техніки. При цьому ведення основного і поточного земельного кадастрів повинне забезпечуватись із мінімальними витратами коштів і праці.

Наочність і доступність полягають у тому, що дані земельного кадастру повинні бути вільними від зайвих показників, які не познача­ються на вирішенні питань щодо організації використання земель насе­лених пунктів. Громіздкий земельний кадастр ускладнює застосування його даних для оперативного керівництва і контролю за використанням земель, потребує збільшення штату працівників для його складання, а отже і витрат на його ведення. Тому земельний кадастр населених пунктів повинен вестись у суворо встановлених документах за загальноприй­нятою системою і жодні зміни в них вносити не дозволяється. Земель­ний кадастр буде максимально доступним у тому випадку, коли він буде представлений текстовими документами і планово-картографічними матеріалами.

Дотримання принципів земельного кадастру в населених пунктах дозволяє найбільш повно і правильно організувати використання земель і задовольняє потреби населення, яке там проживає.