Комутатор – це пристрій, конструктивно виконаний у вигляді мережного концентратора і діючий як високошвидкісний багатопортовий міст; убудований механізм комутації дозволяє здійснювати сегментування локальної мережі, а також виділити смугу пропускання кінцевим станціям у мережі.

Відомі три способи комутації у локальних мережах:

•комутація “на льоту”;

•безфрагментна комутація;

•комутація з буферизацією.

Комутація “на льоту”. При комутації “на льоту” пакет даних, що надходить, передається на вихідний порт відразу ж після зчитування адреси призначення. Аналіз усього пакета не здійснюється.

А це означає, що можуть бути пропущені пакети з помилками. Такий спосіб забезпечує найвищу швидкість комутації. У цьому випадку комутатор

може виконати перевірку переданих кадрів, але не може вилучити невірні кадри з мережі, тому що частина їхніх байтів уже передана в мережу. Використання комутації “на льоту” дає значний виграш у продуктивності, але за рахунок зниження надійності.

•Комутація з буферизацією. При комутації з буферизацією вхідний пакет приймається цілком, потім він перевіряється на наявність помилок (по контрольній сумі) і якщо помилки не виявлені, пакет передається на вихідний порт. Цей спосіб гарантує повну фільтрацію помилкових пакетів, однак за рахунок зниження пропускної здатності комутатора в порівнянні з комутацією “на льоту”.

•Безфрагментна комутація. Безфрагментна

комутація займає проміжне положення між цими двома способами: у ній буферизуются тільки перші 64 байта пакета. Якщо на цьому пакет закінчується, комутатор перевіряє наявність у ньому помилок по контрольній сумі. Якщо ж пакет виявляється довшим, він передається на вихідний порт без перевірки.

2. Планування, побудова і модернізація локальних мереж

Необхідність планування мережі.

Ефективна мережа — це ще і результат продуманого проектування й планування.

Перед тим як придбати мережне апаратне і програмне забезпечення необхідно витратити багато часу, аналізуючи роботу фірми і визначити вхідні й вихідні інформаційні потоки. І чим більше уваги звертається на попередній аналіз, тим більше шансів одержати ефективну, надійно працюючу систему.

Упроцесі планування комп'ютерної мережі є два моменти, на які варто звернути особливу увагу.

•По-перше, впровадження мережі дає можливість докорінно змінити використовуваний у наш час спосіб обробки інформації. Крім того, він надає можливість відразу ж поліпшити схему керування. Ці поліпшення можуть зміцнити фінансове положення, більше того, їх можна впроваджувати як за допомогою комп'ютера, так і без нього.

•По-друге, варто визначити, яка конфігурація щонайкраще підійде для вирішення комерційних проблем і яке мережне апаратне й програмне забезпечення буде потрібно.

Процес планування мережі складається з послідовності таких 8-ми кроків:

•аналіз причин упровадження мережевої технології;

•аналіз місця розташування;

•аналіз сумісності використовуваного устаткування;

•складання плану конфігурації;

•планування структури каталогів сервера;

•одержання списків конфігурації;

•розробка розкладу установки мережі;

•системний журнал.

Аналіз причин упровадження мережевої технології

Причини впровадження мережевої технології:

•Потреба в централізованому збереженні даних.

•Необхідність автоматизації.

•Потреба в комунікаціях.

•Необхідність безпеки.

Аналіз місця розташування

Мережа повинна встановлюватися в зручному місці. Найкращий спосіб визначити місце прокладання мережі — намалювати його план.

•План повинен включати таку інформацію:

•• розміри робочого місця кожного службовця у планованій мережі (важливо для визначення місць для робочих станцій і серверів);

•• розташування електричних розеток, включаючи пристрої, які вже використовують їх (важливо для визначення розподілу електричного навантаження у планованій мережі);

•• розташування всіх нерухомих об'єктів (наприклад, опорних колон, розділяючих стін умонтованих шаф);

•• розташування всіх меблів та інших рухомих об'єктів, наприклад, переносних перегородок (важливо для визначення загальної топології мережі, а також для вибору зручних місць для пристроїв, що розділяються);

•• поточне розташування всього комп'ютерного устаткування (наприклад, настільних комп'ютерів, а також таких периферійних пристроїв, як принтери);

•• розташування дверей і вікон (важливо для прокладання кабелю);

•• розташування вентиляційних каналів і систем кондиціювання (важливо з тієї причини, що комп'ютерне устаткування виділяє тепло і воно вимагає відповідний режим вентиляції);

•• існуючу схему прокладки електричної мережі (важливо через те, що може знадобитися екранування для запобігання перекручування сигналу в мережевих кабелях або установка додаткової розетки);

•• розташування інших фірм у тому ж будинку, де ваш офіс (тому що може знадобитися укласти угоду зі своїми сусідами щодо прокладки кабелю під дверима, за стінами або під стелею).