Побудова великих мереж. Передача даних у глобальних мережах.

1.Особливості побудови та функціонування великих комп’ютерних мереж

2.Передача даних у глобальних мережах

3.Технологія ISDN

4.Доступ користувачів до мережі Internet

1. Особливості побудови та

функціонування великих комп’ютерних мереж

На відміну від локальних, глобальні мережі характеризуються досить складною, нерегулярною топологією.

Основу передавального середовища глобальних мереж становлять вузли комутації, пов'язані між собою каналів передачі даних. Канали передачі даних - це канали зв'язку, пристосовані для передачі дискретної інформації у вигляді масивів даних. При цьому висуваються достатньо високі вимоги до безпомилкової передачі інформації.

У глобальних мережах, звичайно, використовується декілька виділених серверів. Роботою мережі

управляє спеціальний комп'ютер — сервер мережі. У великих мережах може бути декілька файл-серверів, що служать для збереження

значних обсягів інформації. Глобальні мережі припускають підключення великого числа робочих

станцій. З цією метою часто використовуються спеціальні сервери доступу, за допомогою яких

забезпечується ефективний доступ певної кількості робочих станцій до комп'ютерної мережі. Кількість і місце розташування вузлів комутації вибирається таким чином, щоб при мінімальних витратах забезпечити необхідну пропускну спроможність мережі передачі даних.

2. Передача даних у глобальних мережах

Основу глобальних комп'ютерних мереж становить

мережа передачі даних, яка є сукупністю каналів передачі даних і вузлів комутації. У

зв'язку з цим однією з визначальних характеристик глобальної мережі стає спосіб комутації даних.

Залежно від способу комутації розрізняють мережі з комутацією каналів, комутацією пакетів та інтегральні мережі передачі даних.

Найпростіший і природний спосіб передачі даних

між двома робочими станціями, названий комутацією каналів, базується на реалізації

фізичного сполучення між ними.

За своєю суттю мережі комутації каналів подібні до телефонних мереж колективного користування. Фізичне з'єднання між абонентами комп'ютерної мережі здійснюється, як правило тільки на час

сеансу передачі інформації шляхом утворення

складеного каналу з послідовно сполучених каналів. При цьому зв'язок між відправником і

одержувачем установлюється шляхом надсилання відправником відповідного повідомлення, що передається мережею передачі даних від одного вузла комутації каналу до іншого й управляє комутацією каналі зв'язку, ніби прокладаючи шлях від відправника до одержувача.

Після утворення фізичного з'єднання пункту призначення, відправнику передається відповідне повідомлення, що підтверджує наявність необхідного сполучення. Потім здійснюється передача інформації, заради якої був створений канал передачі даних. На час сеансу обміну інформацією складений канал недоступний для інших абонентів. Після закінчення передачі відправник інформації формує відповідне керуюче повідомлення, яке передається складеним каналом, управляє необхідним його роз'єднанням, а досягнувши адресата, інформує про закінчена сеансу обміну інформацією.

У рамках мереж комутації каналів можуть організовуватись так звані виділені канали, що

комутуються у певні, заздалегідь задані інтервали часу, тільки протягом яких і допускається передача інформації. Очевидно, що режим виділених каналів забезпечує максимально допустиму для конкретної мережі швидкість передачі даних.

Перевагою мереж комутації каналів є наявність постійного з'єднання між робочими станціями, що дозволяє доволі просто організовувати взаємодію між ними у режимі реального часу й у діалоговому режимі. Істотним недоліком мереж комутації каналів є низький коефіцієнт використання каналів передачі даних та пряма залежність цього коефіцієнта від режимів роботи мережі.

Передача інформації за допомогою так званої комутації пакетів здійснюється без утворення

фізичного з'єднання між пунктами відправлення й одержання інформації. Між ними встановлюється віртуальне (логічне) з'єднання, а фізичний канал установлюється локально між суміжними вузлами комутації і тільки на час передачі даних. При цьому інформація подається і передається у вигляді блоку даних фіксованої структури й довжини. Заголовок блоку даних містить адреси відправника й одержувача інформації, а також іншу керуючу інформацію, необхідну для достовірної передачі повідомлень між абонентами.

Таким чином, повідомлення послідовно передається від одного вузла комутації до іншого, займаючи в кожний період часу тільки канал передачі даних між суміжними вузлами. Інші канали на шляху проходження пакета можуть використовуватись для інших цілей. Це дозволяє значно підвищити, порівняно з мережами комутації каналів, коефіцієнт використання фізичних каналів зв'язку, тобто збільшити загальну пропускну спроможність мережі передачі даних. Однак при цьому ускладнюються вузли комутації і з'являються додаткові затримки, пов'язані з необхідністю проміжного запам'ятовування повідомлення в кожному вузлі мережі.