6. Субєкти конституційно-правових відносин

Суб’єкт конституційного права – це встановлений конституційними нормами адресат (носій), який може мати юридичні права і нести відповідні обов’язки. Він має конституційно-правову правоздатність або дієздатність.

Суб’єкти, тобто учасники конституційно-правових відносин, досить різноманітні, що обумовлено багатством змісту таких відносин. Вони мають багато спільного з суб’єктами інших відносин: володіють певним статусом, наділені відповідною правоздатністю, механізмом реалізації своїх повноважень тощо.

Суб’єктами конституційно-правових відносин є:

1. Український народ як сукупність громадян різних національностей, якому належить вся повнота влади на території республіки, корінні народи і національні меншини.

Чинне законодавство знає два види правових відносин, у яких народ виступає як юридична особа. Це правовідносини, пов’язані з проведенням референдуму та вільних виборів. При проведенні референдуму народ виступає як учасник правовідносин, що має право висловити свою волю з того чи іншого важливого питання, а всі державні органи, органи місцевого самоврядування і громадяни зобов’язані підкоритись. Народ має право висловити свою волю також шляхом виборів.

Маючи як суб’єкт конституційно-правових відносин зазначені права, народ разом з тим має і певні обов’язки. Він зобов’язаний зміцнювати свою державу і всіляко сприяти її розвитку, захищати суверенітет і територіальну цілісність, забезпечувати її єдність.

2. Громадяни України, особи без громадянства та іноземці. У конституційному праві обсяг правосуб’єктності фізичних осіб залежить в основному від трьох факторів: віку, стану здоров'я і належності до громадянства України.

3. Українська держава. Правосуб’єктність української держави визначається її Конституцією. Конституційно-правовий статус України характеризується насамперед тим, що вона є суверенною державою, яка володіє всією повнотою державної (законодавчої, виконавчої, судової) влади на своїй території.

4. Органи державної влади України. Правосуб’єктність державних органів України в конституційно-правових відносинах характеризується рядом загальних рис: всі вони мають свою компетенцію, встановлену уповноваженими на те органами держави; кожний державний орган має право приймати юридично значимі акти; державний орган користується правом на державний захист своїх прав; кожний державний орган зобов’язаний здійснювати свою діяльність на основі закону в межах своєї компетенції.

Різні види державних органів мають спеціальну правосуб’єктність. Так, органи законодавчої влади виражають державну волю народу України і надають їй загальнообов’язкового характеру. Вони приймають рішення, що втілюються у відповідних актах, ухвалюють заходи, спрямовані на виконання цих рішень, і здійснюють контроль за їх реалізацією. Рішення законодавчих органів обов’язкові для всіх інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Органи виконавчої влади здійснюють особливий вид державної діяльності, яка носить виконавчий і розпорядчий характер. Вони виконують акти представницьких органів державної влади, укази Президента України, організовують виконання цих актів або своїми розпорядженнями забезпечують їх виконання.

Основною видовою особливістю органів правосуддя є здійснення судової влади шляхом конституційного, цивільного, адміністративного і кримінального судочинства.

5. Народні депутати та посадові і службові особи.

6. Політичні партії і громадські організації.

7. Територіальні громади, органи та інші суб’єкти місцевого самоврядування.

8. Адміністративно-територіальні одиниці, передбачені Конституцією і законами.

9. Державні та інші підприємства, установи і організації, навчальні й інші державні, комунальні і приватні заклади.

Цей перелік не є вичерпним, його можна розширити, диференціювати тощо.