5. Конституційно-правові відносини

У процесі реалізації норм конституційного права виникають конституційно-правові відносини. Юридичні зв’язки утворюються між відповідними суб’єктами, як правило, з кореспондуючими один одному правами і обов’язками.

Можна дати таке визначення конституційно-правових відносин. Це суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права, змістом яких є юридичні зв’язки між суб’єктами у формі прав і обов’язків, передбачених конкретними нормами.

Специфіка конституційно-правових відносин у порівнянні з іншими видами правовідносин полягає в такому:

1) конституційно-правові відносини мають свій власний зміст: виникають в особливій сфері відносин, які складають предмет конституційного права;

2) конституційно-правовим відносинам притаманний особливий суб’єктний склад: деякі суб’єкти цих відносин не можуть бути учасниками інших видів відносин;

3) конституційно-правові відносини характеризуються великою різноманітністю, що створює багатошарові юридичні зв’язки між суб’єктами, які встановлюються часто-густо через низку взаємозв’язаних між собою правовідносин.

Своєрідність предмета конституційного права, різноманітність видів його норм породжують і різні види конституційно-правових відносин.

1. У залежності від ступеня конкретності зв’язків між суб’єктами відносин конституційно-правові відносини поділяються на конкретні і загальні правовідносини.

У правовій системі найбільш розповсюджені правовідносини, які виникають в результаті реалізації конкретних правових норм – правил поведінки. В конституційному праві більшість конституційно-правових норм також породжують відповідні конкретні конституційно-правові відносини. У них чітко позначені суб’єкти, їх взаємні права і обов‘язки.

Разом з тим в конституційному праві є норми загального характеру (норми-принципи, норми-цілі, норми-декларації тощо). Їх реалізація не породжує конкретних правовідносин – виникає особливий вид правовідносин загального характеру. У таких правовідносинах суб’єкти не визначені однозначно, не встановлені конкретні права і обов’язки.

У вигляді правовідносин загального характеру реалізуються багато які норми-принципи, закріплені в основах конституційного ладу України. Так, принцип поділу влад реалізується через складну систему конкретних правовідносин, у яких суб’єктами виступають органи законодавчої, виконавчої і судової влади. Усі ці конкретні правовідносини похідні від загального правовідношення, яке виникає на основі даної норми-принципу і таким чином створює режим дії конкретних зв’язків. З таким загальним правовідношенням узгоджують свою діяльність усі суб’єкти, зобов’язані реалізувати даний принцип. Воно лежить в основі їх повноважень, визначає в загальній формі права і обов’язки, компетенцію органів державної влади.

Особливим видом конституційно-правових відносин є правові стани. Їх особливість – чітка визначеність суб’єктів правовідносин. Однак конкретний зміст взаємних прав і обов’язків, як правило, однозначно не визначений, він випливає із установлень великої кількості діючих конституційно-правових норм. Конституційно-правовими відносинами такого виду є перебування в громадянстві, входження суб’єктів до складу федерації.

2. З точки зору часу функціонування конституційних правовідносин їх можна розділити на постійні і тимчасові. Період дії постійних правовідносин не визначений, однак за певних умов вони можуть припиняти свої існування. Наприклад, смерть громадянина припиняє відносини громадянства. Тимчасові відносини виникають, як правило, в результаті конкретних норм – правил поведінки і діють до того часу, поки певні права то обов’язки зберігають своє значення. Зокрема, на механізмі тимчасових правовідносин побудована виборча система. Відносини між виборцями і кандидатом в депутати, між виборчими комісіями та іншими суб’єктами виборчих правовідносин діють на період конкретних виборів.

3. Особливістю конституційного права є те, що воно вбирає в себе матеріальні і процесуальні норми і відповідно при їх реалізації утворюється два види правовідносин: матеріальні і процесуальні.

4. У залежності від виду норм виділяються також правоустановчі (містять права і обов’язки) і правоохоронні відносини (зв’язані з правовою охороною приписів, закладених в конституційно-правові норми).

Право приватної власності охороняється законом – на основі цієї норми виникають правоохоронні конституційно-правові відносини. Норма про те, що “право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом” (ч. 2 ст. 41 Конституції України) породжує правоустановчі відносини.

Виникненню конкретного конституційно-правового відношення на основі правової норми передує юридичний факт.

Юридичний факт – це подія або дія, яка тягне за собою виникнення, зміну чи припинення одного чи групи правовідносин.

Юридичні факти поділяються на події та дії. Події відбуваються незалежно від волі суб’єкта, в той час як дії пов’язані з волевиявленням останнього.

Наприклад подією є народження громадянина, яке породжує відносини громадянства.

У свою чергу дії можуть бути класифіковані на юридичні акти і юридичні вчинки.

Як правило, виникнення, функціонування і розвиток конституційних правовідносин відбувається в результаті цілої системи юридичних фактів. Так, правовідносинам, змістом яких є реалізація виборчого права громадянина, передує ціла низка юридичних фактів:

– прийняття правових актів про призначення виборів і про утворення виборчих округів, комісій, дільниць;

– складання списків виборців;

– включення в списки конкретного громадянина;

– настання строку, встановленого для початку голосування.

З одержанням виборчого бюлетеня правовідносини з реалізації права обирати і бути обраним закінчуються.