3) Переважна більшість його норм є процесуальними нормами.

Норми інституту виборчого права встановлюють принципи виборчого права; вимоги, що відносяться до виборців та кандидатів; порядок утворення та діяльності виборчих органів; процедуру висування та реєстрації кандидатів; статус виборців та інших суб’єктів виборчого процесу; процедуру ведення передвиборної агітації і голосування; порядок визначення результатів виборів тощо.

Суб’єктивне виборче право -це закріплене Конституцією України (ст. 38) і гарантоване державою право громадянина України вільно обирати та бути обраним до виборних органів публічної влади (державної влади і місцевого самоврядування). При цьому можна виділити активне (право обирати) і пасивне (право бути обраним) виборче право. Громадяни, які за Конституцією користуються активним виборчим правом називаються виборцями, а сукупність виборців у межах України або виборчого округу складає виборчий корпус (електорат). У науці конституційного права розрізняють такі виборчі корпуси:

1) юридичний - сукупність зареєстрованих виборців (включених до списку виборців);

2) фактичний - сукупність виборців, які проголосували на виборах;

3) потенціальний - сукупність як зареєстрованих так і в силу будь-яких причин незареєстрованих виборців.

Принципи виборчого права -це умови його визнання і здійснення, які разом забезпечують реальний характер волевиявлення народу, легітимність виборних органів публічної влади. Загальновизнані принципи виборчого права зафіксовані у відповідних міжнародно-правових документах. Так, ч. 3 ст. 21 Загальної декларації прав людини встановлює: «воля народу повинна бути основою влади Уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, що мають проводитись згідно з загальним і рівним виборчим правом шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування».

У повній відповідності до цих міжнародно-правових документів Конституція України (ст. 71) закріпила такі принципи суб’єктивного виборчого права: принцип вільних виборів; принципи загального, рівного і прямого виборчого права; принцип таємного голосування.

Конституція України закріплює принципи виборчого права як універсальні, вони відносяться до всіх видів виборів, а їх проголошення як конституційної основи виборчої системи свідчить про справді демократичний характер формування виборних органів державної влади і органів місцевого самоврядування України та є вагомою передумовою демократизму конституційного ладу, свідченням реального народовладдя. Деталізація цих конституційних принципів здійснюється у виборчому законодавстві.

Принцип вільних виборів означає, що кожний виборець самостійно, без будь-якого зовнішнього впливу вирішує - брати йому участь у виборах чи ні, а якщо брати, то в якій мірі. З цього випливає відсутність обов’язкового вотуму - юридичного обов’язку виборців брати участь у голосуванні: при визначенні результатів виборів не враховується, яка частка виборців взяла участь у голосуванні - вибори вважаються такими, що відбулися, якщо проголосував хоча б один виборець. Ухиляння громадян від участі у виборах називається абсентеїзмом (від лат. Absent - відсутній). Абсентеїзм може бути викликаний поважними причинами (хвороба, від’їзд тощо), незацікавленістю в результатах виборів або бажанням використати свою неучасть як політичну демонстрацію. Саме по собі ухиляння від участі у виборах згідно з принципом вільних виборів не тягне за собою будь-якої юридичної відповідальності. Але публічні заклики або агітація за бойкотування виборів Президента України або народного депутата відповідно до ст. 186-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають адміністративну відповідальність. У п. 4 ст. 1 Закону України «Про вибори народних депутатів України принцип вільних виборів сформульовано таким чином: «Участь громадян України у виборах є добровільною».

Принцип загального виборчого права передбачає надання виборчих прав усім громадянам України, а також відсутність передбачених законодавством вимог, що обмежували б участь у виборах будь-яких груп громадян. Законодавство України про вибори передбачає рівність громадян у здійсненні виборчих прав незалежно від їх природних властивостей та громадянських рис. Серед природних властивостей у законодавстві названі раса, колір шкіри, стать. Громадянські властивості включають політичні та релігійні переконання, етнічне та соціальне походження, майновий стан, мовну належність. Виділення цих властивостей громадян обумовлене, зокрема, особливостями України як держави з багатонаціональним складом населення, громадяни якої використовують різні мови та належать до різних релігійних конфесій. Зазначимо, до речі, що перелік властивостей громадянина, за якими забороняється дискримінація його виборчих прав, не є вичерпним. У законодавстві передбачається необхідність урахування «інших ознак», які можуть виникнути в процесі реалізації виборчих прав.

Нарешті, загальне виборе право не означає, що виборчими правами можуть користуватися всі жителі України. Згідно зі ст. 70 Конституції України передбачаються деякі спеціальні умови (виборчі цензи або кваліфікації) для їх отримання. До них належать:

– ценз громадянства - виборчих прав не мають іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні;

– віковий ценз - активного виборчого права набувають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років;

– ценз дієздатності - не мають права голосу і права бути обраними громадяни, визнані судом недієздатними Недієздатним визнається громадянин, який внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти. значення своїх дій або керувати ними (ст. 16 ЦК України). Порядок розгляду справ щодо визнання судом громадянина недієздатним встановлено цивільним процесуальним законодавством (статті 256 - 260 ЦПК України);

– ценз осілості передбачено при проведенні місцевих виборів - право голосу на місцевих виборах мають громадяни України, які проживають на території відповідних сіл, селищ, міст, районів у містах (п. 2 ст.. 66 Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»). Це обмеження пов’язане зі статусом місцевих рад та сільських, селищних, міських голів як органів територіальних громад. Звідси випливає, що брати участь у формуванні можуть лише члени відповідних територіальних громад.

Крім того, с. 76 Конституції України та виборче законодавство України встановлюють додаткові, порівняно з активним виборчим правом, обмеження щодо пасивного виборчого права громадян. По-перше, підвищується віковий ценз (з 18 до 21 року при виборах народних депутатів України і до 35 років при виборах Президента України). Це обумовлено тим, що діяльність глави держави, парламентаря передбачає наявність певного життєвого досвіду, належного освітнього рівня, здатності до вирішення складних політичних, економічних та соціальних проблем, а це, в свою чергу, досягається з відповідним віком. По-друге. встановлюється ценз осілості при виборах Президента Україні і народних депутатів України , який передбачає, що за громадянином України визнається право бути обраним Президентом України лише після десяти останніх перед днем виборів років проживання в Україні, а народним депутатом - після п’яти років. Це обмеження обумовлене тим, що глава держави, член законодавчого органу має бути добре обізнаний з різними аспектами суспільного життя країни. По-третє, Конституція України (ч. 3 ст.76), закони України «Про вибори народних депутатів України» (п. 6 ст. 3) та «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (п.6 ст. 6) передбачають також обмеження пасивного виборчого права для осіб, які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Для забезпечення реалізації виборчих прав громадян України важливе значення має конкретизація у виборчому законодавстві конституційного принципу заборони обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина щодо виборчих прав громадян України. Наприклад, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про вибори народних депутатів України» встановлює: «обмеження виборчих прав, що не передбачені Конституцією України, забороняються». Згідно зі ст. 64 Конституції України можуть бути встановлені окремі обмеження виборчих прав громадян України в умовах стану війни або надзвичайного стану. При цьому характер і строки таких обмежень повинні бути чітко визначені. Зокрема, в Законі України «Про надзвичайний стан» передбачено, що в Указі Президента України про введення надзвичайного стану має бути зазначено перелік конституційних норм, дія яких тимчасово зупиняється, перелік і межі надзвичайних заходів, а також вичерпний перелік тимчасових обмежень прав і свобод громадян. Враховуючи положення ст.ст. 64 та 70 Конституції України Конституційний Суд України визнав неконституційними положення Закону «Про вибори народних депутатів України» (ч. 4 ст. 3), що передбачали зупинення виборчих прав для осіб, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, - на час перебування в цих місцях.

Принцип рівного виборчого праваозначає забезпечення рівних для кожного виборця можливостей впливати на результат виборів. Цей принцип випливає з більш загального конституційного принципу рівноправності громадян, поширюється як на активне, так і на пасивне виборче право та передбачає наявність таких умов:

1) усі виборці повинні мати однакову кількість голосів на виборах (заборона плюрального вотуму). При виборах народних депутатів України кожний виборець має два голоси - по одному в одномандатному та багатомандатному округах, при виборах Президента України - один, а при місцевих виборах - до чотирьох (якщо вибори всіх органів місцевого самоврядування відбуваються одночасно);

2) повинна бути забезпечена єдина норма представництва - кожний депутат має представляти однакову кількість виборців. Реалізація цієї вимоги забезпечується утворенням одномандатних виборчих округів з приблизно рівною кількістю виборців та визначеним Законом України «Про вибори народних депутатів України» (ст. 42) порядком встановлення результатів виборів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, який передбачає необхідність обчислення виборчої квоти;

3) забороняється поділ виборців на розряди (курії) за майновою, національною, становою, релігійною, етнічною чи іншою ознакою;

4) усім виборцям має бути гарантовано рівний захист законом і судом активного і пасивного виборчого права.

Пряме виборче право означає, що депутати, інші виборні особи обираються безпосередньо виборцями, і його слід відрізняти від непрямого виборчого права, яке застосовується в деяких країнах (наприклад, у США при виборах Президента).

Принцип таємного голосування полягає в забороні зовнішнього нагляду і контролю за волевиявленням виборців у будь-якій формі. Виборче законодавство України передбачає спеціальні заходи щодо забезпечення таємності голосування. До них належать:

– відповідний порядок утворення виборчих дільниць (ст. 8 Закону України «Про вибори народних депутатів України»);

– форма виборчого бюлетеня, яка виключає можливість встановити, який саме бюлетень опустив до виборчої скриньки той чи інший виборець (ст. 39 Закону України «Про вибори народних депутатів України»);

– встановлений порядок голосування (ст. 40 Закону України «Про вибори народних депутатів України») тощо.

Реалізація принципу таємного голосування забезпечується також встановленням відповідальності осіб, які порушили таємність голосування. Зокрема, відповідно з КК України члени виборчих комісій або інші посадові особи, які порушили таємність голосування, притягуються до кримінальної відповідальності.