9. Україна – соціальна держава

В науці конституційного права сформульовано три підходи до розкриття змісту поняття "соціальна держава". Перший пов’язаний із розумінням соціального в найбільш загальному вигляді, тобто як тотожного суспільному. Термін "соціальна держава" в цьому розумінні означає, що держава несе відповідальність за суспільство. Другий пов’язаний із трактуванням соціального як показника про соціальний статус людини, її зв’язок із суспільством. Згідно третього, який підтримується більшістю вчених, соціальна держава – це держава, яка надає підтримку незахищеним верствам населення, намагається впливати на розподіл матеріальних благ відповідно до принципу соціальної справедливості з тим, щоб забезпечити кожній людині гідне існування.

Соціальна держава – характеристика (принцип), що відноситься до конституційно-правового статусу держави, яка передбачає конституційне гарантування економічних і соціальних прав і свобод людини й громадянина і відповідні обов'язки держави. Уперше соціальний характер держави був проголошений в Основному законі ФРН 1949 р. Конституція України зазначає, що Україна - соціальна держава. З цього загального положення випливають наступні конституційні обов'язки української держави: а) охороняти працю і здоров'я людей; б) установлювати мінімальний гарантований розмір оплати праці; в) забезпечувати державну підтримку сім’ї, материнства, батьківства і дитинства, інвалідів і літніх громадян; г) розвивати систему соціальних служб; д) установлювати державні пенсії, допомоги та інші гарантії соціального захисту.

Соціальна держава характеризується такими принципами:

По-перше, принцип економічної свободи і визнання права підприємців і осіб найманої праці та їх профспілок на тарифну автономію. Цей принцип лежить в основі регулювання соціально-трудових відносин між трудом і капіталом шляхом переговорного процесу й розробки угод і колективних договорів, через систему соціального партнерства, за обов’язкової участі держави у створенні правового забезпечення умов для цього.

По-друге, принцип участі в управлінні (його ще називають “економічною демократією”). Його реалізація дозволяє працівникам брати участь у розробленні й реалізації соціально-економічних рішень, які стосуються праці, її умов і оплати, перспектив розвитку своєї організації тощо, що створює умови співпричетності та зацікавленості працівника в колективних результатах.

По-третє, принцип відповідальності всіх членів суспільства за стан справ у суспільстві. Цей принцип передбачає солідарну участь і турботу всього суспільства про тих, хто ще не працює – дітей, або вже не працює, тобто непрацездатних з різних причин. За допомогою правового регулювання соціальна держава не допускає неправомірних розривів у доходах різних категорій своїх громадян і підтримує їх високий соціальний захист.

По-четверте, принцип довіри до регулюючої ролі ринку.

По-п’яте, принцип відповідальності держави за гру ринкових сил, за вироблення й дотримання правил поведінки на ринку, за створення відповідних умов для впорядкованої течії економічного і соціального життя. Не допускаючи руйнуючої дії ринку насамперед на соціальну сферу – зайнятість, доходи, рівень життя, освіту, науку, культуру, охорону здоров'я тощо.

Головним завданням соціальної держави є сприяння суспільному прогресу, що базується на закріплених законодавством принципах соціальної рівності, загальної солідарності та взаємної відповідальності. Соціальна держава бере на себе обов’язок забезпечити кожному членові суспільства гідний сучасної людини мінімум соціальних благ. Обов’язками соціальної держави згідно Конституції та чинного законодавства України є:

– забезпечення соціальної спрямованості економіки;

– охорона здоров’я людей;

– охорона праці і встановлення гарантованого мінімуму оплати праці;

– забезпечення підтримки сім’ї, дитинства, материнства і батьківства;

– розвиток системи соціальних служб, які забезпечують соціальний захист громадян;

– встановлення пенсій, інших видів соціальних виплат та допомог.