2. Основи конституційного ладу України

Установлення конституційного ладу починається з визначення принципів організації держави у співвідношенні з особою і громадянським суспільством. Ці принципи якраз і складають зміст першого розділу Конституції України. Суспільство вільних людей (громадянське суспільство) ніби вказує державі на її обов’язок служити людині і пред’являє певні вимоги щодо організації і меж державної влади.

Значення першого розділу Конституції надзвичайно велике. По суті, саме тут формується гуманістична спрямованість конституційного ладу, містяться гарантії від етатизму, тобто встановлення тотального державного контролю над суспільним життям. Принципи організації держави закріплюються тут у самій загальні формі, вони ніби створюють фундамент конституційного ладу, а конкретно розкриваються в наступних розділах Конституції України, і тому деякі положення як би гарантовані двічі (право власності, розподіл влад тощо)

Конституційне регулювання організації суспільства і держави здійснюється в процесі закріплення важливіших засад суспільних відносин, які виражають структурну і функціональну єдність суспільства, його найбільш суттєві риси і форми організації, а також принципи устрою держави, в яких втілюється участь народу і його представників у здійсненні державної влади на демократичних правових засадах.

Відповідно дана група суспільних відносин закріплюється в Конституції, з одного боку, як принципи організації громадянського суспільства і виступає у формі основ суспільного ладу, з другого – принципи демократичного устрою держави, які характеризують основи конституційного ладу.

У великому тлумачному словнику сучасної української мови поняття основа має декілька значень׃

1. Те, на чому що-небудь ґрунтується, тримається, базується.

2. Провідні принципи, правила, якими хто-небудь постійно керується в житті, діяльності.

3. Найважливіші, вихідні положення чого-небудь.

В юридичній довідковій літературі під основами конституційного ладу розуміється система принципів, що знаходиться під захистом держави, визначає і регламентує суспільні відносини, які є об’єктом конституційно-правового регулювання.

Поняття “основи конституційного ладу” необхідно розглядати у двох аспектах – як сукупність суспільних відносин, які складають основи побудови суспільства і держави і як правовий інститут, що регулює ці відносини. У першому значенні під “основами конституційного ладу” розуміються головні, основоположні суспільні відносини, які складають суть конституційного ладу і виражають у концентрованій формі найбільш демократичні його характеристики (принцип народного суверенітету, принцип розподілу влад, визнання і захист невід’ємних прав і свобод людини тощо). У другому значенні під “основами конституційного ладу” слід розуміти конституційні норми, які закріплюють і гарантують соціальну виконуваність демократичних принципів організації суспільства і держави.

Норми-принципи, включені до розділу “Загальні засади”, складають певну систему. Вони можуть бути розділені на чотири основні групи:

– гуманістичні засади конституційного ладу;

– основні характеристики української держави;

– економічні і політичні основи конституційного ладу;

– основи організації державної влади.

Саме тому, що ці норми-принципи закріплюють тільки основи конституційного ладу, багато з них потім розкриваються і навіть як би дублюються в подальших розділах Конституції.

Засади конституційного ладу України – це: 1) система закріплених в Конституції України вихідних принципів територіальної, політичної, соціальної та економічної організації держави, взаємовідносин держави з людиною та інститутами громадянського суспільства; 2) загальний конституційно-правовий інститут, який становлять норми Конституції України, що закріплюють основні принципи організації держави, характеризують її як конституційну, а також визначають засади і принципи взаємовідносин держави з людиною та інститутами громадянського суспільства.

Норми цього інституту містяться в розділі 1 Конституції України "Загальні засади". Вони відіграють виключно важливу роль у системі національного права України і характеризуються такими специфічними рисами:

– особливим предметом регулювання – регулюють суспільні відносини, що визначають найважливіші питання організації державного і суспільного життя;

– загальним характером – закріплюють засади і принципи організації держави в найбільш загальній формі, а їх конкретизація здійснюється в інших розділах Конституції та в актах чинного законодавства;

– найвищою юридичною силою – всі інші норми Конституції України, всі нормативно-правові акти держави базуються на конституційних нормах, що закріплюють засади конституційного ладу і, в силу цього, не можуть їм суперечити;

– підвищеною стабільністю – відповідно до ч. 3 ст. 5 Конституції України право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові, а законопроекти про внесення змін до розділу 1 Конституції України затверджуються всеукраїнським референдумом (ч.1 ст. 156).

Норми інституту "Засади конституційного ладу України" складають певну систему і їх можна розподілити на такі групи.

До першої групи відносяться основи організації державної влади: народовладдя; унітаризм; верховенство права; принцип поділу влади; державний суверенітет.

Другу групу складають основи взаємовідносин держави і людини, громадянина, правового статусу людини і громадянина. До них відносяться: визнання і утвердження прав і свобод людини і громадянина як вищої соціальної цінності; їхній захист і дотримання – обов'язком держави.

Третя група включає основи організації життя суспільства. Її складають:

– ідеологічний і політичний плюралізм;

– свобода економічної діяльності;

– різноманіття і рівноправність різних форм власності;

– соціальний характер держави.

До основ конституційного ладу, згідно Конституції України, відносяться: народовладдя (ст. 5); суверенітет та незалежність України (ст. 1); унітарний устрій України (ст. 2); республіканська форма правління (ст. 5); принцип поділу влад на законодавчу, виконавчу, та судову (ст. 6); демократичний, соціальний, правовий характер держави (ст. 1); принцип визнання людини найвищою соціальною цінністю (ст. 3); принцип єдиного громадянства (ст. 4); державний статус української мови (ст. 10); пріоритети соціальної, екологічної, економічної, оборонної та зовнішньої політики держави (ст. ст. 10-14, 16-18); рівність всіх форм власності (ст. 13); засади суспільного життя в Україні (ст. 15); державні символи України (ст. 20).

Закріплені в Конституції унітаризм, суверенність української держави, республіканська форма правління не є визначальними для характеристики України як конституційної держави. Адже багато які конституційні держави не є республіками (наприклад, Англія, Данія, Швеція). Включення унітаризму, суверенності і республіканської форми правління до числа основ конституційного ладу України викликане прагненням законодавця дати найбільш повну картину основних рис, які характеризують українську державність. Однак це не означає, що ці основи ніяк не зв’язані з рештою принципів. Навпаки, в умовах України ці основи утворюють найбільш сприятливе середовище для реалізації всіх принципів української державності.

Основи конституційного ладу України можуть бути змінені тільки в особливому порядку, спеціально встановленому Конституцією. Ніякі інші положення діючої Конституції України не можуть суперечити основам її конституційного ладу.

Закріплення основ конституційного ладу в конституційні формі має важливе значення. Вона забезпечує проголошення цих основ від імені народу України його державною волею. Тим самим підкреслюється особлива значимість основ конституційного ладу, їх верховенство і обов’язковість для всіх суб’єктів правовідносин, активний вплив на правове регулювання всієї системи суспільних відносин. Тому закріплені в Конституції основи конституційного ладу утворюють фундамент всього правового регулювання державного і суспільного життя України, визначають в юридичній формі ті найважливіші якісні зв’язки, які властиві її організації. Нарешті, саме завдяки конституційному закріпленню основ конституційного ладу, в систему їх гарантій включаються як матеріальні, політичні, соціальні, так і правові гарантії. В силу цього їх реалізація повинна забезпечуватись Українською державою.

Однак закріплення в Конституції України основ її конституційного ладу зовсім не означає, що тим самим автоматично забезпечується конституційний характер Української держави. Щоб розв’язати це завдання, необхідна реалізація на практиці закріплених в Конституції основ. Але в цьому відношенні Україна знаходиться лише на початковому етапі вирішення цієї задачі.