7. Основні риси Конституції України

Основні риси конституції характеризують її роль у реальних процесах життя суспільства і держави. Такими рисами є: легітимність, підсумковий характер її приписів, реальність, програмність, спадкоємність, підвищена стабільність і особливий захист конституційних норм з боку держави.

1. ЛегітимністьКонституції України виявляється в тому, що вона була прийнята законним шляхом, законно обраним вищим органом державної влади – парламентом України. Легітимність її виявляється також у демократичному характері конституційних приписів, закріпленні реального народовладдя, механізму розподілу влад, народного суверенітету, закріплення положення, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, що утвердження й забезпечення прав і свобод людини і громадянина є головним обов’язком держави.

2. Підсумковий характерприписів Конституції виявляється в тому, що вона закріплює досягнутий в нашій країні рівень суспільних відносин, фіксує підсумки суспільного розвитку, виступає юридичним відображенням об’єктивного ходу історичного розвитку нашої держави і суспільства, узагальнює цей досвід і збагачує його новим змістом. У преамбулі Конституції України зазначається, що Верховна Рада України, приймаючи Конституцію від імені Українського народу, спирається на багатовікову історію українського державного будівництва на основі здійснення українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення.

3. РеальністьКонституції України знаходить своє відображення в закріпленні існуючих суспільних відносин, гарантованості конституційних приписів. Реальність, як одна з важливих властивостей конституції, має декілька аспектів: а) відповідність конституційних приписів характеру суспільних відносин, які склалися в країні в даний історичний період; б) точне урахування об’єктивних закономірностей суспільного розвитку, конкретних історичних, політичних, етнографічних та інших особливостей; в) вибір адекватних характеру регульованих соціальних зв’язків, прийомів і засобів впливу; г) передбачення соціальних наслідків дії тих чи інших конституційних приписів; д) гарантованість конституції.

4. Нова Конституція України не тільки констатує досягнуте, але й закріплює перспективи розвитку суспільства і держави. Тому можна стверджувати, що їй притаманна така властивість як програмність. Конституція акумулює науково обґрунтоване знання щодо тенденцій розвитку суспільства і держави. Закріплюючи результати державно-правового розвитку української держави, Конституція містить програмні положення, визначає тенденції подальшого розвитку соціальних процесів на демократичних засадах. Їй притаманний прогностичний потенціал. Програмні положення Конституції України особливо чітко відбиваються в таких положеннях преамбули: “дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя”, “прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу”.

Програмний аспект Конституції знаходить особливе відображення в її першій статті, в якій констатується, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Для цього треба ще дуже багато зробити. Це стосується і положення проте, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, далеко не завжди інтереси людини і громадянина знаходяться в центрі турботи державного апарату. Багато ще треба зробити, щоб положення ст. 3 Конституції про те, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, стало реальністю.

5. Важливою рисою Конституції України є спадкоємність,яка обумовлена безперервністю процесу розвитку української державності, що йде з глибини віків. Кожен новий основний закон був етапом у розвитку української держави і суспільства. В преамбулі Конституції зазначається, що Верховна Рада України, приймаючи Конституцію, спирається на багатовікову історію українського державотворення. Нинішня Конституція України базується на конституційній спадкоємності, збереженні всього позитивного, що було накопичено на попередніх етапах державного розвитку України. Мова йде насамперед про прихильність Українського народу ідеалам свободи, справедливості, інтернаціоналізму, рівності народів, республіканській формі правління, про повагу до традицій інших народів, забезпеченні прав і свобод особи.

Сутність спадкоємності конституційного розвитку України виявляється не тільки в тому, що конституція зберігається як основний закон держави і суспільства, але й в тому, що на сучасному етапі суттєво збагачуються традиційні інститути, наповнюючись новим демократичним змістом. Це стосується насамперед інституту народовладдя, основ правового статусу особи, громадянства, системи і структури державних органів.