- •Тема 1. Конституційне право україни: галузь права, наука, навчальна дисципліна
- •1. Щодо терміну “конституційне право”
- •2. Предмет конституійного права україни як галузі права
- •3. Метод конституційно-правового регулювання
- •4. Конститиуційно-правові норми та інститути
- •5. Конституційно-правові відносини
- •6. Субєкти конституційно-правових відносин
- •7. Джерала галузі конституційного права
- •8. Конституційно-правова відповідальність
- •9. Конституційне право як наука
- •10. Конституційне право як навчальна дисциплана
- •Тема 2. Основи вчення про конституцію і сучасна теорія конституціоналізму
- •1. Поняття конституції
- •2. Конституціоналізм як політико-правова доктрина
- •3. Функції конституції
- •4. Порядок прийняття конституції
- •5. Зміна конституції
- •6. Класифікація конституцій
- •7. Основні риси Конституції України
- •8. Юридичні властивості Конституції України
- •9. Реалізація норм конституційного права
- •10. Етапи прийняття діючої Конституції України
- •11. Структура Конституції України та її загальна характеристика
- •Тема 3. Основи конституційного ладу україни
- •2. Основи конституційного ладу України
- •3. Характеристика України як демократичної держави
- •4. Людина як найвища соціальна цінність
- •5. Характеристика України як правової держави
- •6. Республіканська форма правління
- •7. Унітарний державний устрій України
- •8. Суверенність української держави
- •9. Україна – соціальна держава
- •10. Конституційні засади економічних відносин
- •11. Захист конституційного ладу України
- •Тема 4. Конституційні основи правового статусу особи в україні
- •1. Конституційна концепція прав людини
- •2. Зміст категорії “конституційний статус особи”
- •3. Громадянство України та його принципи
- •4. Набуття громадянства України
- •6. Набуття громадянства України внаслідок установлення над дитиною опіки або піклування.
- •5. Поняття і класифікація конституційних прав і свобод
- •6. Особисті права і свободи
- •7. Політичні права і свободи громадян України
- •8. Економічні, соціальні, культурні права і свободи
- •9. Конституційні обов’язки громадян України
- •10. Гарантії прав і свобод людини і громадянина
- •Тема 5. Конституційно-правові засади безпосередньої демократії
- •1. Основні засади теорії безпосередньої демократії
- •2. Вибори в системі інститутів безпосередньої демократії
- •3) Переважна більшість його норм є процесуальними нормами.
- •3. Виборчі правовідносини
- •4. Загальні засади виборчого процесу в Україні
- •5. Поняття і види референдуму
- •Тема 4. Основи конституційно-правового статусу людини і громадянина
- •Література
- •Тема 5. Конституційні засади теорії безпосередньої демократії
- •Л і т е р а т у р а
- •9. Кравченко в.В. Конституційне право Україні. Навчальний посібник. – к., 2006.
- •10. Мурашин о. Акти прямого народовладдя у механізмі правового регулювання // Право України. – 2000. - № 9.
- •11. Погорілко в.Ф., Федоренко в.Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність: Монографія. – к ., 2000.
- •12. Погорілко в. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України. – 2001. - № 8.
5. Зміна конституції
Кожна конституція у зв’язку із змінами у суспільному житті, у співвідношенні політичних сил може, а інколи і повинна бути змінена. В основі змін лежить народний суверенітет. Якщо є бажання виборчого корпусу, виявлене під час голосування, значить, до конституції можуть бути внесені зміни.
Велика французька революція наступним чином виразила цю ідею: “Національні установчі збори оголошують, що нація має невід'ємне право змінювати свою конституцію, однак беручи до уваги, що інтересам нації більше відповідає змінювати за допомогою засобів, запозичених із самої Конституції, лише ті статті, непридатність яких з’ясується на практиці, ухвалює, що такі зміни будуть робитись Зборами щодо перегляду...”. У ст. 28 Конституції 1793 року сказано більш рішуче: “Народ завжди зберігає за собою право перегляду, перетворення і зміни своєї конституції. Жодне покоління не може підпорядковувати своїм законам покоління майбутні”.
Питання щодо внесення змін в конституцію вирішується в залежності від передбаченого нею способу змінювання.
Коли мова йде про зміни в так званих гнучких конституціях, це досягається шляхом прийняття звичайного закону. Кожен наступний закон, що містить конституційні норми, змінює чи замінює попередній або встановлює положення, які раніш не регулювались або регулювались звичаєвим правом. Прийняття наступного закону відбувається в такому ж порядку, що й попереднього. Так змінюються частково писані конституції або певні частини писаних конституцій. Прикладом можуть бути Конституції Великої Британії, Ізраїлю, Нової Зеландії, Індії.
Щодо жорстких конституцій, то тут справа складніша. В таких випадках, як правило, вимагається кваліфікаційна більшість в представницьких органах; повторне голосування; затвердження поправок на референдумі тощо. Так, в Італії для зміни Конституції потрібно провести два послідовні обговорення в парламенті з інтервалом не менше трьох місяців і схвалення при другому голосуванні абсолютною більшістю голосів у кожній з палат. Однак якщо більшість не склала двох третин в кожній із палат, то 1/5 членів будь-якої з палат, 500 тис. виборців чи п’ять обласних рад можуть вимагати проведення референдуму щодо зміні Конституції, на якому потрібне схвалення більшістю дійсних голосів.
Найбільш розповсюджений спосіб інкорпорування поправок в текст конституції – проста заміна попередніх положень заново затвердженими або виключення попередніх положень, або добавлення нових (Італія, Німеччина та ін.).
Перегляд конституцій буває повним і частковим. Особливо важливим є повний перегляд, який проводиться на основі положень діючого основного закону. Значення цього інституту безперечно, оскільки він дозволяє легітимно ввести нову конституцію з новими параметрами у разі зміни у співвідношенні політичних сил. У результаті виключається можливість нелегітимної, порою насильницької зміни існуючого державного ладу, який себе вичерпав. Названий перегляд може бути виправданий лише при значній зміні у співвідношенні політичних сил, яке вимагає оновлення держави. Тому природно, що для повного перегляду конституції необхідні більш жорсткі умови, ніж для внесення окремих поправок.
Слід зазначити, що повний перегляд конституції можливий двома шляхами. Перший – це прийняття нової конституції у відповідності з правилами, передбаченими попередньою конституцією. Другий же шлях – прийняття нової редакції конституції при збереженні її колишньої дати.
Порядок зміни конституції в значній мірі залежить від форми політико-територіального устрою держави. Він складнішій у федеративних державах і, як правило, простіший в унітарних.
Відповідно до ст.ст. 154 – 159 Конституції України законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш яктретиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.
Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І “Загальні засади”, розділу ІІІ “Вибори. Референдум” і розділу ХІІІ “Внесення змін до Конституції України”, попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.
Законопроект про внесення змін до розділів 1, ІІІ, ХІІІ подається до Верховної Ради Президентом або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом.
Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І. ІІІ і ХІІІ Конституції з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання.
Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.
Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України і не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту.
Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України.
Законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам ст.ст. 157 і 158 Конституції.
