3. Функції конституції

Функції конституції – це основні напрямки її впливу на суспільні відносини, які обумовлені соціальним призначенням конституції. Критерієм виділення функцій конституції є її роль у розвитку тих чи інших засад конституційного ладу, а також вимоги, які висуваються політиками і законодавцями до Основного Закону. Виходячи з цього, можна виділити декілька основних функцій Конституції стосовно завдань становлення справедливого ладу в Україні.

1. Конституція як комплексне віддзеркалення цілісного конституційного ладу та інструмент його становлення (системоутворююча функція).

Виконуючі актуальні вимоги суспільного розвитку, конституція здатна утвердити конституційний порядок. Порядок неможливий без системного визначення ролі сучасної держави як суверенної, правової, демократичної, з республіканською формою правління і принципом поділу влад, соціальної, світської. Тільки конституція здатна закріпити цілісне бачення ключових її характеристик.

Підкреслимо, що таке закріплення лише передумова реального становлення основоположних принципів конституціоналізму. Позитивна системоутворююча роль конституції полягає саме в тому, що вона служить інструментом становлення конституційного ладу. В цьому виявляється установча роль конституції в широкому смислі.

2. Конституція як документ, що забезпечує рівновагу між основними підсистемами суспільства і держави, загальносоціальне регулювання суспільних відносин (функція загальносоціального регулювання і балансу).

За рахунок поєднання протилежно спрямованих векторів конституція покликана забезпечувати стабільне існування і розвиток системи “людина-громадянин-суспільство-держава-світ”. Вона закріплює баланс між соціальними і політичними силами; спокоєм, порядком і прогресом; центральною владою і місцевими органами влади; гілками та інститутами державної влади; каталогом прав людини і механізмами їх гарантій і захисту; свободою праці, підприємництва і соціальною відповідальністю власників; участю держави в регулюванні господарського життя в інтересах суспільства; захистом національних інтересів і участю в союзі держав і світовому співтоваристві.

Встановлюючи умови для стабільного розвитку всіх складових соціальної системи, конституція виконує роль загально соціального регулятора суспільних відносин у ній, оскільки впорядковує, налагоджує ці відносини і спрямовує їх розвиток у конституційне поле.

3. Конституція як документ політичної злагоди, громадянського миру, механізм консенсусу і узгодження інтересів у пошуках соціального компромісу (політична функція).

Конституція – це результат поєднання, інструмент узгодження протиріч. Необхідна умова дієвості конституції полягає в тому, щоб повернення країни в цивілізоване співтовариство супроводжувалось не громадянською війною, а громадянським миром.

4. Конституція як вищий закон країни, основа правової системи держави (юридична функція).

Добротна формальна конституція покликана служити базою всього законодавства і визначати несучі конструкції правового регулювання різних сторін суспільного життя. В системі джерел права конституція є вищою ланкою правових актів держави, законом законів. Володіючи вищою юридичною силою, вона має пряму дію і застосовується на всій території країни; закони та інші правові акти, що суперечать їй, не мають юридичної сили. Вона встановлює основи інших галузей права – цивільного, адміністративного, трудового, кримінального, цивільно-процесуального та ін.

Будучи центром провоутворюючої системи, конституція встановлює види правових актів та їх співвідношення між собою, визначає – прямо чи опосередковано – об’єкти законодавчого регулювання, вказує на конституційні закони, які приймаються на її розвиток, утверджує загальноправові принципи, служить критерієм тлумачення права.

5. Конституція як документ, який встановлює баланс в системі державної влади і закріплює дієздатну форму правління (організаційна функція).

Конституційний документ покликаний забезпечити урівноважену систему державної влади. Він розв’язує спір про співвідношення повноважень представницьких, законодавчих органів, виконавчої влади, глави держави , вирішує проблему підзвітності Уряду, процедури його відставки, усунення окремих міністрів.

6. Конституція як поєднання сучасного каталогу прав людини і дієздатних механізмів їх визнання, реалізації, гарантій і захисту (правозахисна функція).

7. Конституція як механізм рівноваги між трудом і капіталом, тобто між свободою труда, економічною діяльністю, підприємництва і відповідальністю роботодавця, власника, державним регулюванням економіки (функція соціально-економічного партнерства).

Сучасна конституція визначає взаємозв’язані принципи розвитку господарських відносин. Просування до цивілізованого ринку неможливе без державної участі в регулюванні господарства в інтересах людини і суспільства. Змішана економіка, яка ґрунтується на соціальному ринковому господарстві за умови рівноправності форм власності, повинна підтримуватись соціальними зобов’язаннями держави щодо розвитку державних соціальних служб, здійснення принципу соціальної справедливості.

8. Конституція – основа розвитку правосвідомості (виховна функція).

Враховуючи стан правосвідомості, правова доктрина об’єктивується в конституції, але переломлюється через правову культуру. Особливості конституційної практики багато в чому визначаються рівнем правосвідомості громадян. Виховна роль конституції не менш важлива, ніж роль щодо впорядкування державних справ.

Серед завдань конституції в цій сфері можна зазначити такі׃

– виховання практики стабільних, справедливих, гуманних, правових відносин між особою, суспільством і державою;

– зміцнення правосвідомості шляхом впровадження духу і букви конституціоналізму як системи ідей, закладених в конституційному ладі та його основах;

– можливо більш повне розкриття правового змісту конституції з метою її застосування на практиці як документа прямої дії.

Завдання полягає в тому, щоб не просто прийняти конституцію, але й закласти традицію глибокої поваги до неї, до особистості і права, суду і влади, суспільства і держави. Не може бути підручника, за яким можна вчитись конституціоналізму, якщо не має практики, яка виховує його сприйняття. В умовах відсутності правових традицій, дезорієнтації масової свідомості, зміни символів, ідеалів, понять і сталих уявлень саме конституція здатна дати тверду систему чітких, зрозумілих і привабливих моральних і правових орієнтирів.

9. Зовнішньополітична функція полягає в тому, що конституція є правовим фундаментом зовнішньополітичної діяльності держави. Роль зовнішньополітичної функції зростає по мірі розвитку інтеграційних процесів країн і народів, створення різноманітних міжнародних співтовариств, підвищення ролі норм міжнародного права, прагнення людства до світового правопорядку. Право – це один з важливіших факторів світового інтеграційного процесу, який завдяки своїм гуманістичним властивостям сприяє взаєморозумінню і співробітництву людей, що належать до різних соціально-політичних, релігійних, ідеологічних систем.

Крім того, зовнішньополітична функція Конституції нашої країни полягає також у тому, що за межами держави вона виявляє себе як інформаційне джерело. Конституція дає уявлення громадянам інших країн, а також державам та міжнародним організаціям про наш суспільно-політичний лад, структуру держави, конституційні засади регіональної і національної політики, статус особи в Україні і т. ін. Ознайомившись з тим, які параметри соціально-економічної і політичної системи закладено в нашу Конституцію, зарубіжний світ одержує уявлення щодо можливих перспектив розвитку країни.