- •Тема 1. Конституційне право україни: галузь права, наука, навчальна дисципліна
- •1. Щодо терміну “конституційне право”
- •2. Предмет конституійного права україни як галузі права
- •3. Метод конституційно-правового регулювання
- •4. Конститиуційно-правові норми та інститути
- •5. Конституційно-правові відносини
- •6. Субєкти конституційно-правових відносин
- •7. Джерала галузі конституційного права
- •8. Конституційно-правова відповідальність
- •9. Конституційне право як наука
- •10. Конституційне право як навчальна дисциплана
- •Тема 2. Основи вчення про конституцію і сучасна теорія конституціоналізму
- •1. Поняття конституції
- •2. Конституціоналізм як політико-правова доктрина
- •3. Функції конституції
- •4. Порядок прийняття конституції
- •5. Зміна конституції
- •6. Класифікація конституцій
- •7. Основні риси Конституції України
- •8. Юридичні властивості Конституції України
- •9. Реалізація норм конституційного права
- •10. Етапи прийняття діючої Конституції України
- •11. Структура Конституції України та її загальна характеристика
- •Тема 3. Основи конституційного ладу україни
- •2. Основи конституційного ладу України
- •3. Характеристика України як демократичної держави
- •4. Людина як найвища соціальна цінність
- •5. Характеристика України як правової держави
- •6. Республіканська форма правління
- •7. Унітарний державний устрій України
- •8. Суверенність української держави
- •9. Україна – соціальна держава
- •10. Конституційні засади економічних відносин
- •11. Захист конституційного ладу України
- •Тема 4. Конституційні основи правового статусу особи в україні
- •1. Конституційна концепція прав людини
- •2. Зміст категорії “конституційний статус особи”
- •3. Громадянство України та його принципи
- •4. Набуття громадянства України
- •6. Набуття громадянства України внаслідок установлення над дитиною опіки або піклування.
- •5. Поняття і класифікація конституційних прав і свобод
- •6. Особисті права і свободи
- •7. Політичні права і свободи громадян України
- •8. Економічні, соціальні, культурні права і свободи
- •9. Конституційні обов’язки громадян України
- •10. Гарантії прав і свобод людини і громадянина
- •Тема 5. Конституційно-правові засади безпосередньої демократії
- •1. Основні засади теорії безпосередньої демократії
- •2. Вибори в системі інститутів безпосередньої демократії
- •3) Переважна більшість його норм є процесуальними нормами.
- •3. Виборчі правовідносини
- •4. Загальні засади виборчого процесу в Україні
- •5. Поняття і види референдуму
- •Тема 4. Основи конституційно-правового статусу людини і громадянина
- •Література
- •Тема 5. Конституційні засади теорії безпосередньої демократії
- •Л і т е р а т у р а
- •9. Кравченко в.В. Конституційне право Україні. Навчальний посібник. – к., 2006.
- •10. Мурашин о. Акти прямого народовладдя у механізмі правового регулювання // Право України. – 2000. - № 9.
- •11. Погорілко в.Ф., Федоренко в.Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність: Монографія. – к ., 2000.
- •12. Погорілко в. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України. – 2001. - № 8.
Тема 1. Конституційне право україни: галузь права, наука, навчальна дисципліна
1. Щодо терміну “конституційне право”
Термін “конституційне право” походить від назви особливого політико-правового документа – конституції (лат. – constitutio – устрій, установлення). Конституція – це найбільш важливий і значущий правовий акт у національному праві, та основа правової системи, яка визначає формування і розвиток держави, права і громадянського суспільства.
Поняття конституційного права в сучасній юридичній літературі здебільшого використовується в трьох взаємозв’язаних значеннях.
В основному значенні конституційне право – це одна з численних галузей права, яка посідає в демократичних країнах провідне місце в національній правовій системі. У цьому значенні конституційне право являє собою систематизовану сукупність правових норм, які регулюють публічні відносини, що визначають суспільний та державний лад, становище особи в суспільному і державному житті, а також принципи взаємовідносин особи і держави. Норми конституційного права містяться насамперед в конституції, а також в інших найважливіших державоутворюючих нормативно-правових актах.
Формально-юридичне виконання конституційно-правових норм – вихідний рівень створення конституційного права як галузі. Вторинний рівень – фактична реалізація конституційно-правових положень. Об’єднані предметом регулювання норми права даної галузі повинні в процесі реалізації сформувати систему фактичних конституційно-правових відносин.
Наявність конституційного права як галузі обумовлює існування відповідної науки конституційного права і однойменної навчальної дисципліни.
Наука конституційного права – одна з провідних галузей правознавства і державознавства. Це сукупність знань, вчень і теорій про доцільне і закономірне виникнення, функціонування і розвиток конституційного права як галузі права. Висновки і досягнення науки конституційного права, що втілюються в практику, напряму пов’язані з прогресивним розвитком суспільства і держави, адже мають принципове стратегічне значення. За багатьма аспектами наука конституційного права являє собою фундаментальну основу для інших юридичних і політичних наук, які вивчають різноманітні галузі права, інститути державознавства і політології.
Навчальна дисципліна (навчальний курс) конституційне право – система знань про галузь і науку конституційного права, яка формується з освітньою метою.
Навчальна дисципліна базується на нормативному і фактичному розвитку галузі конституційного права і на досягненнях науки даної галузі. Її зміст значною мірою обумовлений також специфікою конкретної країни і конкретним періодом розвитку конституційного права як галузі і науки.
Як і для будь-якої навчальної дисципліни, для неї характерний більш вузький обсяг знань у порівнянні із загальним потенціалом науки, що вивчає однойменну галузь. Якщо головна мета для науки – це систематизація існуючих і формування нових знань, інтерпретація наукових ідей, концепцій, вчень, а також розробка можливих засобів їх втілення в реальне життя, то для навчальної дисципліни – це засвоєння і розповсюдження уже створених знань, причому в тому обсязі, який можливо забезпечити в рамках навчального процесу.