28.Неспецифічні коліти-лікув.Тактика.

1)повне парентеральне харчування;переливання крові при анемії,антидіарейні засоби(в легких випадках –кодеїн,лоперамід)

,2)базова терапія:

ПРЕП. ПЕРШОЇ ЛІНІЇ:

аміносаліцилати: месалазин(5-аміносаліцилова кислота)-салофальк у таблетках по 250,500мг,рект.свічках по 250,500;мікро клізмах 4г;призначається при загостреннях легких і помірної тяжкості перебігу в дозі 4г/добу 3-4 тжд.потуп зменш дозу до 2г/добу не менше 2 років.Підтримуюче лікування необмежене.Побічні реакції 12%

.ПРЕП .ДРУГОЇ ЛІНІЇ:-Системні кортикостероїди(преднізолон-початкова доза-1мг/кг/добу,зниж дози на 10-15 мг кожних 2 тжд.при важкому перебігу вжив.синтет.аналоги парентерально.Для підтримуючої терапії не використовують.-Топічні кортикостероїди:будесонід в дозі 9-18 мг/добу протягом 2 тжд і відміною препарату.Для терапії дистального НВК застос.у вигл.рект.піни 2-4 мг/добу.-Імуносупресори:1)Азатіоприн 2-2,5мг/кг/добу протягом 2-3 років при рефрактерних формах;2)Цмклоспорин в/в 4мг/кг/добу 2тжд;3)мЕркаптопурин в/в 1мг/кг

+антибактеріальні препарати:Ципрофлоксацин вв 500мг кожні 8 год

Тієнам вв500 мг кожні 8 год

Метронідазол-при важких формах

+хірургічне лікування

3).ПРОГНОЗ:сприятливий при хірургічному втручанні і медикамент.лікув.При гострому перебігу при лікування ремісія настає у 80-90%.При хронічному-75%безперервного загострення((.

29.Жкх.Хронічний холецистит.Вмзначення,етіологія,патогенез,клініка,діагностика.

Жовчнокам’яна хвороба – це захворювання, яке викликано утворенням каменів в просвіті жовчного міхура. Наявність каменів в просвіті жовчного міхура заважає нормальному його функціонуванню, а також становить загрозу для життя та здоров’я хворого у випадку виникнення ускладнень. До основних причин належить порушення дієти. Наприклад, люди які часто вживають жирну, жарену їжу та багаті на холестерин продукти даною хворобою страждають значно частіше,порушення випорожнення жовчного міху­ра, зумовлене станом регуляторних механізмів жовчних шляхів.. Алкоголь та куріння також являються факторами, які сприяють виникненню хвороби. Жінки хворіють в 3 – 4 рази частіше, ніж чоловіки.  В переважній більшості камені складаються з трьох компонентів: холестерину, білірубіну та кальцію. Їх може бути від одного до 10 і більше, а розміри можуть бути від кількох міліметрів до 5- 6смЧинниками ризику утворен­ня цих каменів можуть бути:• підвищений гемоліз із накопич. Непр. Біл. в печін­ковій жовчі;• підвищ активності в жовчі [З-глюкуронідази внасл хр інфекції в ж міхурі і (або) ендогенних чинників (згущений епітелій стінки жовчного міхура) стимулює перехід прямого білірубіну (зв'язаного з глюкуроновою кислотою) у непрямий;• гельмінтоз;• алкогольний цироз печінки;• демографічний чинник (найчастіше — в країнах Сходу, жителів сільської місцевості).Утворенню каменів сприяє їжа, що містить багато літогенних продуктів.

Перенасичення жовчі холестерином суттєво впливає на функціональ­ний стан жовчного міхура У подальшому настає кристалізація перенасиченої холестерином жовчі, Перенасичені холесте­рином везикули можуть злипатись і агломерувати, утворюючи суспензію рідких кристалів. В умовах зниженої скоротливої функції жовчного міхура з часом з них утворюються тверді кристали холестерину.Виділяють такі клінічні форми жовчнокам'яної хвороби: латентну, диспепсичну, больову торпідну, больову нападоподібну (жовчна колька), стенокардійну і комбіновану (тріа­да Сента).

Латентна форма жовчнокам'яної хвороби не супроводжується клінічни­ми проявами і являє собою безсимптомне камененосійство, але найчастіше спостерігається за наявності одного конкременту в так званій німій зоні - ділянці дна жовчного міхура. Безсимптомне носіння каменів спостерігається майже у половини жінок і третини чоловіків з виявленими каменями в біліарній системі і може тривати від 2 до 11 років з моменту утворення ка­менів, які виявляють випадково при скринінговому чи профілактичному інструментальному обстеженні.Диспепсична форма проявляється загальними диспепсичними розлада­ми, що характерні для захворювань органів травлення: відчуття тяжкості в надчеревній ділянці і правому підребер'ї, гіркий смак і сухість у роті, печія, метеоризм, нестійкі випорожнення тощо. Ці прояви частіше постійні, але часом можуть мати періодичний характер. При об'єктивному обстеженні та­ких хворих можна виявити больові точки, характерні для ураження жовчного міхура.При больовій торпідній формі хворі скаржаться на постійний тупий біль у правому підребер'ї, надчеревній ділянці або в зоні мечоподібного відростка. Біль посилюється в разі недотримання дієти, при фізичному та емоційному навантаженні, трясьбі, різкій зміні погоди. Часто біль іррадіює в праву ло­патку, праве плече і поперекову ділянку справа . Ультразвукове дослідження є основним методом діагностики жовчнокам'я­ної хвороби (мал. 120). Його неінвазивність, безпечність і простота виконан­ня дозволяє проводити повторні дослідження, а також динамічне ультразву­кове дослідження. Воно дозволяє визначити: наявність каменів у жовчному міхурі, їхню кількість і розміри, сумарний об'єм і, що важливо, кількісний склад конкрементів; розташування, розміри і форму жовчного міхура, тов­щину його стінки і наявність у ньому звужень, ступінь запально-інфільтра­тивних змін, діаметр спільної жовчної протоки і наявність у ній каменів. Пероральна холецистографія (мал. 121). Метод рентгеноконтрастного дослідження доцільно використовувати в тих випадках, коли необхідно мати точні дані про фун­кціональний стан жовчного міхура, рент- генопрозорість конкрементів і ступінь їх кальцифікації. Внутрішньовенна холеграфія дає змогу отримати чітке зображення не лише жовч­ного міхура, а й позапечінкових жовчних проток. Останнє важливе для вияв­лення каменів у жовчних протоках, визначення ступеня їх дилатації або зву­ження. Холангіопанкреатографія, перевагою якої є поєднання огляду дванадцяти­палої кишки і рентгенологічного дослідження поза- і внутрішньопечінкових жовчних проток і проток підшлун­кової залозиБіохімічне дослідження крові слід проводити для оцінювання функціо­нального стану печінки і характеристики ліпідного обміну. При цьому виз­начають рівень білірубіну (прямої і непрямої фракції), аланін- і аспартат- амінотрансферази, лужної фосфатази, холестерину і тригліцеридів. Нормальні показники рівня білірубіну й активності основних ферментів печінки вказу­ють на відсутність запального процесу в гепатоцитах.